Іменем України
31 жовтня 2019 року
Київ
справа №803/873/16
адміністративне провадження №К/9901/12867/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Желєзного І.В.
суддів: Берназюка Я.О., Саприкіної І.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Володимир-Волинського підприємства теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго»
на постанову Волинського окружного адміністративного суду у складі судді Смоковича В.І. від 08 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі суддів Гінди О.М., Качмара В.Я., Ніколіна В.В. від 18 жовтня 2016 року,
у справі № 803/873/16
за позовом Володимир-Волинського підприємства теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго»
до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області
про визнання протиправною та скасування постанови,
1. У червні 2016 року Володимир-Волинське підприємство теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго» (далі також - позивач, ВВ ПТМ «Володимир-Волинськтеплокомуненерго») звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області (далі також - відповідач, УДАБІ у Волинській області), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17 травня 2016 року № 18/1104.
2. В обґрунтування посилався на те, що під час прийняття відповідачем оскарженої постанови допущено порушення норм чинного законодавства, а саме: не було дотримано порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Крім того, сплив встановлений законом тримісячний строк проведення перевірки достовірності даних, зазначених у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована 04 листопада 2015 року за № ВЛ 143153081994 . Також позивач вказує на те, що підприємство було позбавлене права на участь його представника під час проведення позапланової перевірки.
3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
4. Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем у декларації про готовність об'єкта до експлуатації наведено недостовірні дані, а саме: ним не вносились та не затверджувались наказом зміни до проектно-кошторисної документації щодо зменшення вартості виконаних робіт, відсутні підтверджуючі документи про обладнання, яке встановлене згідно з актами про його прийняття після випробування у визначеному порядку, а тому відповідачем правомірно застосовано до позивача штраф за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в розмірі 130 500,00 грн.
5. Не погодившись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року. Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.
6. У касаційній скарзі зазначається, що арифметична помилка безпідставно кваліфікована як недостовірні дані. Судами першої та апеляційної інстанції невірно оцінено звернення головного інженера ВВ ПТМ «Володимир-Волинськтеплокомуненерго», як фізичної особи з заявою до відповідача, оскільки останній є працівником позивача, а отже таке звернення є самостійним виявленням технічної помилки у декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Помилкове зазначення в декларації про готовність об'єкта до експлуатації відповідальної особи з технічного нагляду носить формальний характер і не спричиняє будь-яких несприятливих наслідків.
7. Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу вказує, що позивачем взагалі не подавалось заяв за встановленою формою відповідно до пункту 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (далі - Порядок № 461). Звернення громадянина ОСОБА_1 від 20 квітня 2016 року, який одночасно працює головним інженером позивача, не містило інформації про недостовірні відомості чи самостійно виявлену технічну описку в зареєстрованій 04 листопада 2015 року за №ВЛ143153081994 декларації про готовність об'єкта до експлуатації щодо дати та номера документа, який підтверджує повноваження особи на здійснення технічного нагляду. Форма заяви не відповідає вимогам додатку 6 до Порядку № 461. На момент реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта технічний нагляд не вівся, що підтверджується наданим позивачем договорами на здійснення технічного нагляду від 12 листопада 2015 року № 8 та від 09 грудня 2015 року № 11, які укладені після реєстрації зазначеної декларації.
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.
9. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Саприкіної І.В.
10. Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів установила таке.
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на підставі звернення ОСОБА_1 від 14 березня 2016 року, доручення Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 40-2009-Ж від 22 квітня 2016 року та направлення для проведення позапланової перевірки від 04 травня 2016 року № 173 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил позивача. Перевірка здійснювалася щодо достовірності даних, наведених у декларації про готовність об'єктів до експлуатації по проектах капітального ремонту інженерних вводів багатоквартирних будинків в м. Володимирі- Волинському в 2015 році (4-й квартал), а саме: в декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована 04 листопада 2015 року за № ВЛ 143153081994 по об'єкту: «Капітальний ремонт інженерного вводу теплопостачання багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2 з встановленням приладу обліку теплової енергії в м. Володимирі - Волинському ».
12 . За результатами перевірки складено акт від 05 травня 2016 року, яким встановлено порушення вимог п. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: позивачем вказані недостовірні дані щодо вартості основних фондів, які приймаються в експлуатацію та призначення технічного нагляду.
13. У зв'язку із виявленим порушенням на підставі акта перевірки відповідачем 05 травня 2016 року складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, у якому вимагається усунути зазначені порушення містобудівного законодавства.
14. 17 травня 2016 року за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності на підставі акта перевірки та протоколу від 05 травня 2016 року відповідачем винесено постанову №18/1104 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 4 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 130 500 грн.
15. 18 травня 2016 року відповідачем винесено рішення № 25, яким скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована 04 листопада 2015 року за № ВЛ 143153081994 , на об'єкт «Капітальний ремонт інженерного вводу теплопостачання багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2 з встановленням приладу обліку теплової енергії в м. Володимирі-Волинському ».
16 . Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
17. Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
18. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
19. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
20. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначає, що постанова Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року відповідають зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
21. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Повноваження відповідача у спірних правовідносинах та порядок їх реалізації визначаються, зокрема, законами України № 208/94-ВР, № 3038-VI, Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553).
23. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-XIV "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом № 3038-VI.
24. Частиною 1 ст. 41 Закону № 3038-VI передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, який здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
25. Відповідно до ч. 4 ст. 41 цього Закону посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.
26. Згідно із п. 7 Порядку № 553 підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; вимога ДАБІ про проведення перевірки; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
27. Отже, законодавством встановлено проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.
28. Однак, з матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення перевірки слугувало звернення ОСОБА_1 від 14 березня 2016 року про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства, доручення ДАБІ України від 22 квітня 2016 року №40-2009-Ж та направлення для проведення позапланової перевірки № 173 від 04 травня 2016 року.
29. Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої та апеляційної інстанції, що, в даному випадку, не поширюється трьохмісячний строк на перевірку достовірності даних, наведених в декларації про готовність об'єкта до експлуатації, з дня подання такої декларації, а тому дії відповідача щодо проведення перевірки є правомірними.
30. За приписами ч. 10 ст. 39 Закону № 3038-VI передбачено, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
31. Відповідно до ч. 2 ст. 391 згаданого Закону у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
32. Відповідальність за наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації передбачена абз. 4 п. 6 ст. 2 Закону № 208/94-ВР, відповідно до якого суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації об'єктів IIІ категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.
33. Як убачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено порушення вимог п. 10 ст. 39 Закону № 3038-VI, а саме: замовником (позивачем) вказано недостовірні дані щодо вартості основних фондів, які приймаються в експлуатацію та призначення технічного нагляду, зокрема, згідно з актом перевірки, в п. 16 декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 04 листопада 2015 року № ВЛ 143153081994 зазначено, що на об'єкті виконано всі передбачені проектною документацією згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи. Обладнання встановлено згідно з актами про його прийняття після випробування у визначеному порядку.
34. Разом з тим, роботи на об'єкті згідно з проектно-кошторисною документацією повністю не виконано. Так, пунктом 19 декларації зазначено, що кошторисна вартість будівництва згідно з затвердженою проектною документацією становить 78 125,00 грн, зокрема, у п. 20 декларації зазначено, що вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацією - 70 723,00 грн, у тому числі: витрати на будівельно-монтажні роботи 62 980,00 грн, інші витрати 7 743,00 грн. Сума невиконаних робіт становить 7 402,00 грн.
35. При цьому, підприємство не вносило та не затверджувало зміни до проектно-кошторисної документації щодо зменшення вартості виконаних робіт, а також відсутні підтверджуючі документи про обладнання, яке встановлено згідно з актами про його прийняття після випробування у визначеному порядку.
36. Також судами встановлено, що у п. 4 декларації вказано, що відповідальною особою - інженером з технічного нагляду є ОСОБА_4 . , який діє на підставі договору від 01 вересня 2015 року № 7. Однак до декларації фактично додано договір з ОСОБА_4 про надання послуг з технічного нагляду від 12 листопада 2015 року №8 та договір з ОСОБА_4 про надання послуг з технічного нагляду від 09 грудня 2015 року № 11.
37. Тобто замовником (Володимир-Волинським підприємством теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго") вказано недостовірні дані щодо вартості основних фондів, які приймаються в експлуатацію, та призначення технічного нагляду. При цьому, будь-яких належних пояснень та спростувань щодо вказаного позивачем ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду справи не надано.
38. Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник посилається на порушення контролюючим органом права підприємства на участь представника в процесі перевірки.
39. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважає вказані доводи безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідно до акта перевірки від 05 травня 2016 року така перевірка проведена у присутності директора позивача ОСОБА_5 , що підтверджується її записом про відмову від підпису та підписом про отримання копії акта у відповідних графах.
40. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі № 803/872/16.
41. В касаційній скарзі зазначено, що працівник позивача самостійно виявив технічну помилку у декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 04 листопада 2015 року № ВЛ 143153081994 та звернувся із відповідною заявою від 14 березня 2016 року до відповідача, а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій до позивача.
42. Пунктом 22 Порядку № 461 зазначено, що замовник зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня самостійного виявлення технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної помилки) в зареєстрованій декларації або отримання відомостей про виявлення недостовірних даних подати достовірні дані щодо інформації, яка потребує змін, для внесення їх органом державного архітектурно-будівельного контролю до єдиного реєстру шляхом подання особисто або надсилання відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю рекомендованим листом з описом вкладення заяви за формою згідно з додатком 6 до цього Порядку, декларації, в якій виявлено технічну помилку або недостовірні дані, в одному примірнику та декларації, в якій враховано зміни, у двох примірниках за формою згідно з додатками 2, 3, 4, 5 до цього Порядку. До замовника, який самостійно виявив допущену технічну помилку і в порядку, передбаченому цим пунктом, подав відповідну заяву, штрафні санкції за раніше подану з помилками декларацію або виявлені в ній недостовірні дані не застосовуються.
43. Додатком 6 до Порядку № 461 встановлена форма заяви про внесення змін до декларації про готовність до експлуатації об'єкта.
44. Колегія суддів вважає безпідставними такі посилання скаржника та погоджується з доводами відповідача в запереченнях на касаційну скаргу, що звернення ОСОБА_1 від 14 березня 2016 року, який є працівником позивача, не містить інформації про недостовірні відомості чи самостійно виявлену технічну описку в зареєстрованій 04 листопада 2015 року № ВЛ 143153081994 декларації про готовність до експлуатації об'єкта щодо дати та номера документа, який підтверджує повноваження особи на здійснення технічного нагляду, оскільки в такій заяві позивач фактично просив провести перевірку факту достовірності даних декларації по проектах капітального ремонту інженерних вводів багатоквартирних будинків м. Володимир-Волинському в 2015 році (4-ий квартал) для можливості введення в експлуатацію теплових лічильників в житлових будинках згідно з вимогами чинного законодавства.
45. Таким чином, звернення працівника позивача від 14 березня 216 року неможливо вважати як подання останнім заяви щодо внесення змін до декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 04 листопада 2015 року № ВЛ 143153081994 у зв'язку з самостійним виявленням технічних помилок при її поданні до відповідача.
46. Щодо посилання скаржника на технічну помилку в декларації про готовність до експлуатації об'єкта у зв'язку з неправильним зазначенням дати та номера документа, який підтверджує повноваження особи на здійснення технічного нагляду (зазначення договору з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 №7 від 01 вересня 2015 року), колегія суддів зазначає, що під час проведення позапланової перевірки позивачем надано договір № 8 від 12 листопада 2015 року та договір 11 від 09 грудня 2015 року, згідно з якими проводився технічний нагляд та оплата послуг за його проведення, тобто договори, які укладені після реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 04 листопада 2015 року № ВЛ 143153081994. 47. Жодних посилань на конкретний та дійсний договір про підтвердження повноважень особи на здійснення технічного нагляду, який був би укладений до реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 04 листопада 2015 року № ВЛ 143153081994, позивачем не зазначено та, відповідно, не надано копії такого.
48. Щодо посилання скаржника на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 14 вересня 2016 року у справі № 806/5156/15, колегія суддів зазначає, що в даному випадку суть спору полягає в невірному зазначенні назви проектної документації в декларації про готовність до експлуатації об'єкта, проте об'єкт будівництва повністю відповідав робочому проекту та не було спричинено зміни категорії складності об'єкта будівництва, яке б послугувало необхідності отримання додаткових дозволів, а також виконання додаткових будівельних робіт замовником, що не є порушенням у розумінні пункту 22 Порядку №461.
49. Позивач, посилаючись в касаційні скарзі на допущення технічної помилки в зазначенні договору в декларації, не підтвердив іншим документом (право особи для здійснення технічного нагляду), дійсним на час реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 04 листопада 2015 року № ВЛ 143153081994, а тому суд не може вважати, що позивачем здійснено технічну помилку.
50. Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що на момент реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта технічний нагляд не вівся, а надані договори під час позапланової перевірки укладені після реєстрації декларації.
51. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність спірної постанови відповідача від 17 травня 2016 року № 18/1104 про накладення штрафу на Володимир-Волинське підприємство теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" за порушення ним законодавства у сфері містобудування, оскільки ця постанова прийнята на законних підставах, з дотриманням встановленої процедури та у межах наданих повноважень.
52. За таких обставин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевірили обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
53. Суд касаційної інстанції у своєму рішенні також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", заява № 303-A, п. 29).
54. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
55. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" залишити без задоволення.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Желєзний
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя І.В. Саприкіна