Ухвала
31 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 558/71/19
провадження № 61-18922ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 04 червня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Боремельська сільська рада Демидівського району Рівненської області, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання недійсним державного акта про право приватної власності на землю та визнання права власності на земельну ділянку,
У лютому 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Боремельська сільська рада Демидівського району Рівненської області, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, про визнання недійсним державного акту про право приватної власності на землю та визнання права власності на земельну ділянку.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що сторони перебували у шлюбі із 29 квітня 1990 року по 30 грудня 2015 року. Із 1991 року по 1997 рік вона працювала у колгоспі «Першотравневий», який перейменовано в Колективне сільськогосподарське підприємство «Застир'я». Як член підприємства вона набула право на земельну частку (пай) і 14 березня 2000 року їй видано сертифікат серії РВ №0196654 на земельну ділянку площею 1, 995 га.
Після припинення шлюбу вона дізналася, що відповідач набув у власність земельну ділянку, право на яку набула вона на підставі зазначеного сертифікату. Зазначений сертифікат відповідач одержав на підставі договору дарування, після чого він виготовив державний акт на право приватної власності на землю серії РВ №001638 , виданий 21 лютого 2001 року Боремельською сільською радою Демидівського району Рівненської області на підставі відповідного рішення від 02 травня 2000 року № 28.
Рішенням Демидівського районного суду від 29 грудня 2017 року встановлено нікчемність договору дарування сертифікату на земельну частку (пай), внаслідок чого вона звернулася до Демидівської районної державної адміністрації про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на цю ділянку. Розпорядженням голови адміністрації від 18 червня 2018 року № 183 їй надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення (встановлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та укладення договору із землевпорядною проектною організацією на виготовлення технічної документації з наступним поданням на розгляд і затвердження до адміністрації.
Позивач вважала, що порушення її права полягає у неможливості зареєструвати право власності на земельну ділянку, адже правовстановлюючий документ на неї зареєстрований за відповідачем і він є титульним власником.
Із урахуванням наведених обставин, позивач просила частково визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії РВ №001638 , виданий 21 лютого 2001 року Боремельською сільською радою Демидівського району Рівненської області, та припинити право на спірну земельну ділянку за відповідачем і оформити право власності на пай за нею.
Рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 04 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.Визнано частково недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії РВ 3001638 , виданий 21 лютого 2001 року Боремельською сільською радою на ім'я ОСОБА_1 , та припинено право власності на земельну ділянку площею 1,995 га, яка розташована на території Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області і знаходиться у масиві № 9 , ділянка № 18 , площею 1,85 га та кормові угіддя у масиві № 24 , ділянка № 37 площею 0,145 га. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
17 жовтня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 04 червня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення у частині задоволення позову скасувати та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховний Суд вважає, що ця справа є малозначною в силу своїх властивостей, при цьому суд врахував предмет позову (зобов'язання вчинити дії) та характер правовідносин, у яких виник спір.
Крім того, при визначенні справи малознаною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, є безпідставними, оскільки заявником не вказано будь-яких відомостей про розгляд судами справ на момент подання касаційної скарги, в яких він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням.
Твердження заявника про те, що справа має виняткове значення для нього, оскільки припинення права власності на земельну частку , вартістю 105 963,73 грн, є значною втратою для його господарства, є безпідставним, оскільки факт незаконності реєстрації за відповідачем права власності на спірну земельну частку (пай) встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому не може ставитися під сумнів.
Доводи касаційної скарги про те, що ця справа становить значний суспільний інтерес, оскільки внаслідок встановлення відсутності у позивача права на земельну частку (пай) та визнання протиправним видачу їй сертифіката, інші члени Колективного сільськогосподарського підприємства «Застир'я»набудуть права на перерахунок та збільшення розмірів своїх земельних часток (паїв), є необґрунтованими, з огляду на те, що заявником не надано будь-яких доказів відсутності позивача права на спірну земельну частку (пай) та такі доводи є припущеннями відповідача.
Отже, наведені у касаційній скарзі доводи про існування обставин, передбачених підпунктами «б», «в» пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підтвердились.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, то вона поширюються й на касаційне провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення прийняті у малозначній справі, а випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, тому суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у цій справі.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 04 червня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Боремельська сільська рада Демидівського району Рівненської області, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання недійсним державного акта про право приватної власності на землю та визнання права власності на земельну ділянку відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ступак