ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
25 жовтня 2019 року Справа № 923/1297/14
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. за участі секретаря Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28-ї Армії, 6, м. Херсон,
до відповідача-1: Комунального підприємства "Наш дім" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича, код ЄДРПОУ 2270416059, а/с 194, м. Миколаїв,
до відповідача-2: Фізичної особи підприємця Скалько Ігоря Дмитровича, ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
зацікавлена особа (кредитор): Головне управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, код ЄДРПОУ 39394259, пр-т Ушакова, 75, м. Херсон,
про визнання недійсним правочину (договору) та спростування майнових дій боржника,
в межах справи про банкрутство порушеної
за заявою: Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області, ідентифікаційний код 38740105, вул. Кірова, 13, м. Каховка Херсонської області,
до: Комунального підприємства "Наш дім", ідентифікаційний код 32179487, вул. Луначарського, 6, м. Каховка Херсонської області,
про банкрутство,
за участю представників сторін:
від позивача: Лісовець-Назаренко Л.Ю., довіреність № 8251/08 від 26.06.2019,
від відповідача-1: ліквідатора КП "Наш дім" - арбітражного керуючого Сашина О.А.,
від відповідача-2: не з'явився,
від зацікавленої особи (кредитора): Шаповал Д.В., довіреність № 184/9/21-22-10-03-04 від 05.09.2019,
Справа знаходиться в ліквідаційній процедурі введеній постановою господарського суду від 30.01.2015 року, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Сашин О.А.
До господарського суду Херсонської області 15.08.2019 надійшла від кредитора Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області в межах справи про банкрутство КП "Наш дім" заява про визнання недійсним правочину (договору) та спростування майнових дій боржника.
Ухвалою від 09.09.2019 Господарський суд прийняв зазначену заяву до розгляду, призначив підготовче засідання на 08.10.2019, надавши сторонам строк для надання відзиву на позов та додаткових документів.
У судовому засіданні 08.10.2019 Господарський суд оскільки згоди всіх учасників справи розгляду справи по суті в цей же день отримати не можна, суд, заслухавши пояснення присутніх в судовому учасників справи, без участі відповідача-2, дослідивши матеріали справи та подані додаткові документи, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 25 жовтня 2019 року о 14 годині 30 хвилин.
Представник позивача підтримала заявлені вимоги у повному обсязі.
Відповідачем-2 Скалько І.Д. подано до суду відзив у якому він просить суд закрити провадження з розгляду заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Ліквідатором подано до суду письмові пояснення, якими він підтвердив факт розірвання оскаржуваного договору та сплату (повернення) Скальком І.Д. коштів у сумі 22 338,00 грн.
І. Стислий виклад позиції позивача:
У своїй заяві позивач просить суд: - визнати недійсним з моменту вчинення договір від 02 січня 2018 року укладений між ліквідатором Комунального підприємства «Наш Дім» - арбітражним керуючим Сашиним О.А. та Фізичною особою підприємцем Скалько Ігорем Дмитровичем; - cпростувати майнові дії Комунального підприємства «Наш дім» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сашина О.А. щодо взяття на себе зобов'язання по оплаті юридичних послуги у розмірі 22 338,00грн. згідно договору від 02 січня 2018 року; - зобов'язати ФОП Скалько І.Д. повернути на ліквідаційний рахунок Комунального підприємства «Наш дім» плату за юридичні послуги у розмірі 22 338,00 грн., сплачені згідно платіжного доручення № 1 від 28.01.2019 року; -зобов'язати ліквідатора Комунального підприємства «Наш Дім» арбітражного керуючого Сашина О.А. повернуті на ліквідаційний рахунок Комунального підприємства «Наш дім» кошти за юридичні послуги у розмірі 22 338,00 грн., сплачені ФОП Скалько І.Д. згідно платіжного доручення № 1 від 28.01.2019 року, спрямувати на задоволення вимог кредиторів.
Заявник у своїй заяві зазначає, що оскаржуваний договір укладений з істотним порушенням норм матеріального права, що є підставою для визнання такого правочину та майнових дій боржника (в особі ліквідатора банкрута) недійсними та повернення перерахованих коштів за його виконання у власність банкрута (на ліквідаційний рахунок), за рахунок якого може бути задоволено вимоги кредиторів.
На думку Управління боржник, в особі ліквідатора Сашина О.А., прийняв на себе зобов'язання без відповідних дій з боку іншої сторони, а саме ФОП Скалько, а також здійснив розрахунок з ФОП Скалько І. Д . за рахунок коштів, що перебували на ліквідаційному рахунку боржника, отриманих за рахунок субсидіарної відповідальності третіх осіб, що прямо заборонено Законом України Про банкрутство, п.3, ч.5, ст 41.
Відповідно до розділу 2, Договору від 02 січня 2018 року послуги надаються шляхом:
- усного та письмового консультування;
- виконання обов'язків помічника під час відряджень, перевірок, а також під час відсутності Замовника з інших підстав;
- складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв;
- надання послуг щодо захисту інтересів Замовника в органах судової влади.
Розділом 4 передбачена оплата послуг в розмірі 3 723,00грн., у місяць шляхом одноразового, безготівкового переведення коштів на рахунок Виконавця.
Таким чином, з ліквідаційного рахунку боржника, згідно із платіжним дорученням № 1, було переведено на рахунок ФОП Скалько 28 січня 2019 року суму 22 338,00грн за нібито надані юридичні послуги.
Позивач зазначає, що для набрання договором юридичної сили він має відповідати загальним вимогам, передбаченим ст. 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), дотримання яких є обов'язковою умовою чинності будь-якого правочину. Згідно зі ст. 215 ЦК України, відсутність у момент вчинення правочину вимог його чинності, передбачених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, є підставою його недійсності.
Позивач посилається на роз'яснення, що містяться у постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 року по справі №21-4266а15, де суд зазначає: «відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише по намір виконання дій, а не про їх фактичне виконання».
На думку Управління укладення Договору про надання юридичних послуг від 02 січня 2018 року не мало на меті настання реальних правових наслідків, обумовлених цим договором.
По-перше, відсутні будь які докази щодо обсягу наданих ФОП Скалько І.Д. юридичних послуг за весь час дії договору, а саме з 02 січня 2018 року по 30 червня 2018 року, що в свою чергу викликає сумнів у Управління чи надавались взагалі такі послуги ФОП Скалько. Відсутність документального підтвердження є підставою для спростування таких дій.
Так у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" зазначено наступне.
У договорі про надання юридичних послуг, рахунках та актах наданих юридичних послуг мають міститися відомості, які є: а) достатніми; б) вагомими; в) чіткими; г) взаємоузгодженими.
Достатність, вагомість, чіткість відомостей про надання юридичних послуг має визначатися через можливість встановлення переліку дій, що будуть здійснені особою, яка надає юридичні послуги; порядок виконання зазначеного переліку дій: визначення бажаного (запланованого) результату їх надання та його форму.
Позивач не вбачає реальних результатів роботи ФОП Скалько, щодо надання юридичних послуг (складена позовна заява, апеляційна скарга, розроблений договір, письмові консультації, кореспонденція з юридичних питань, документація, яка підтверджує виконання певної юридичної дії саме ФОП Скалько , належним чином оформлені юридичні висновки, копії судової документації з вказівкою прізвища ФОП Скалько І.Д .
В даному випадку, можна застосувати критерій "поза розумним сумнівом", так як Управлінню не зрозуміло навіщо користуватися юридичними послугами арбітражному керуючому, який має вищу юридичну освіту і великий стаж роботи.
Управління не вбачає в діях ФОП Скалько І.Д. надання будь якої юридичної послуги взагалі, та зокрема не вбачається надання якоїсь консультаціїї або юридичної послуги зі спеціального законодавства або стосовно питань які потребують особливих знань, якими не володіє арбітражний керуючий Сашин О.А., як кваліфікований спеціаліст-юрист з великим досвідом роботи у галузі права.
По-друге, акти прийому виконаних робіт мають формальний зміст, з них не можливо встановити обсяг і факт надання юридичної послуги.
Таким чином, укладений договір, суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків. Зазначене є порушенням ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним відповідно до положень Цивільного кодексу України.
Окрім того, відповідно до ст. 228 ЦК України, якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, такий правочин вважається таким, що порушує публічний порядок. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Укладення Договору про надання юридичних послуг від 02 січня 2018 року, направлене на збільшення витрат ліквідаційної процедури, є економічно необґрунтованим та таким, що завдає шкоди інтересам кредиторів по справі.
На підставі вищевикладеного позивач вважає, що майнові дії арбітражного керуючого Сашина О.А. щодо укладення договору про надання юридичних послуг з ФОП Скалько підлягають спростуванню як такі, що суперечать приписам законодавства.
Оплата послуг ФОП Скалько за Договором від 02 січня 2018 року проведена з ліквідаційного рахунку боржника 28 січня 2019 року платіжним дорученням № 1 у сумі 22 338,00грн. Зазначене було здійснено всупереч вимог законодавства, а саме приписів п. 5, ст. 41 Закону України Про банкрутство, так як відбулась за рахунок коштів, які можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості.
Про факт укладання договору та про факт оплати за цим договором позивачеві як кредитору та члену комітету кредиторів стало відомо лише у березні 2019 року при подачі ліквідатором звіту до суду.
Згідно інформації ліквідатора 03.05.2018 року на ліквідаційний рахунок КП «Наш дім» були зараховані кошти за рішенням суду від 13.11.2017 року по справі № 923/1297/14 про стягнення субсидіарної відповідальності солідарно з засновника та органу управління майном банкрута у сумі 2 565 642,11 грн.
Отже, на час укладення даного договору основні дії в справі про банкрутство були завершені, та кредитором не вбачається необхідності залучення нового фахівця в галузі права, оскільки основні цілі щодо покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника вже були досягнуті.
Позивачем подано до суду заяву від 24.10.2019 якою зменшено позовні вимоги, у зв'язку з чим позивач просить:
- визнати недійсним з моменту вчинення договір від 02 січня 2018 року укладений між ліквідатором Комунального підприємства «Наш Дім» арбітражним керуючим Сашиним О.А. та Фізичною особою підприємцем Скалько І.Д.;
- зобов'язати ліквідатора Комунального підприємства «Наш Дім» арбітражного керуючого Сашина О.А. повернуті ФОП Скалько І .Д. за касовим ордером від 20.09.2019 кошти в сумі 22 338,00 грн., покласти на ліквідаційний рахунок Комунального підприємства «Наш дім» та спрямувати на задоволення вимог кредиторів.
В судовому засіданні представник підтримала заявлені вимоги з підстав, викладених у позові, вважає звіт ліквідатора про витрачання цих коштів не правдивим, ліквідатор не повідомляв та не звітував перед кредиторами про наявність цієї угоди, отже, вважає що не було необхідності в її укладенні та і в понесенні витрат за рахунок ліквідаційної маси, вважає, що кошти, які отримані в порядку субсидіарної відповідальності на рахунок банкрута мають бути використані лише для задоволення вимог кредиторів.
Представник третьої особи - Головне управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі підтримала вимоги позивача кредитора з заявлених підстав, вважає, що вони обгрунтовані фактичними обставинами та правовими нормами, які слід застосувати для визнання недійсним спірного договору, просить їх задовольнити.
ІІ. Стислий виклад позиції відповідачів:
Ліквідатором не надано до суду відзиву на позовну заяву, надано до суду письмові пояснення, відповідно до яких ліквідатор вказує на факт розірвання договору між КП "Наш Дім" і ФОП Скалько І.Д. , а також про факт повернення ліквідатору від ФОП Скалька І. Д. сплачених з рахунку банкрута коштів у сумі 22 338,00 грн.
Відповідачем-2 ФОП Скалько І.Д. подано до суду відзив на позовну заяву у якому, він зазначає, що 30 серпня 2019 розірвано оскаржуваний договір, вважає, що спір між сторонами відсутній просить закрити провадження у справі.
Грошові кошти у сумі 22 338,00 грн. отримані за виконання вищевказаного договору були повернуті ліквідатору Сашину О.А. відповідно до прибуткового касового ордеру № 1 від 20.09.2019 року.
На підставі викладеного Відповідачі просять суд закрити провадження по справі.
На заяву позивача про зменшення позовних вимог та про зміну прохальної частини щодо покласти на ліквідаційний рахунок Комунального підприємства «Наш дім» та спрямувати на задоволення вимог кредиторів ліквідатор пояснив, що ліквідаційний рахунок банкрута закритий у зв'язку із закінченням ліквідаційної процедури, а грошові кошти, що прийняті ним від відповідача Скалька І.Д. за касовим ордером до каси боржника в сумі 22 338,00 грн., будуть використані відповідно до приписів закону.
ІІІ. Мотивувальна частина рішення:
Судом встановлено що, 02.01.2018 між ліквідатором КП "Наш дім" арбітражним керуючим Сашиним О.А. та Фізичною особою-підприємцем Скалько Ігорем Дмитровичем укладено договір про надання юридичних послуг.
Предметом договору є надання послуг: усного та письмового консультування; виконання обов'язків помічника під час відряджень, перевірок, а також під час відсутності Замовника з інших підстав; складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв; надання послуг щодо захисту інтересів Замовника в органах судової влади. (п. 2.1 договору) Строк дії договору визначений до 30.06.2018 року (п. 2.2 договору).
Вартість послуг становить 3723,00 гривень у місяць. (п. 4.1. договору).
Замовник, згідно пункту 5.1 договору здійснює оплату за цим договором одноразово в безготівковій формі платіжним дорученням на поточний рахунок виконавця.
Ліквідатором КП "Наш дім" 28.01.2019 згідно платіжного доручення № 1 (а.с. 9) перераховано на рахунок Скалько І.Д. в Миколаївському РУ "Приватбанк" кошти у сумі 22 338,00 грн, у графі призначення платежу зазначено: плата за юридичні послуги по справі № 923/1297/14 відповідно до кошторису.
Відповідачами не надано до суду будь-яких доказів, що підтвердили би факти виконання відповідачем Скальком І.Д. зобов'язань за договором про надання ним юридичних послуг у справі № 923/1297/14.
Згідно наданого позивачем Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (а.с. 10-11) Скалько І.Д. зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, одним із видів його діяльності є 69.10 Діяльність у сфері права.
Надані до справи Акти виконаних робіт (а.с. 12- 13) за шість місяців у період за січень - червень 2018 року містять відомості, що згідно договору від 2 січня 2018 року виконавець (ФОП Скалько І.Д. ) надав замовнику ( Сашину О.А. ) юридичні послуги у вигляді правової допомоги поточної діяльності, пов'язаної з ліквідаційною процедурою КП "НАШ ДІМ". При цьому, усі акти мають єдиний (ідентичний) зміст і повторюють усі граматичні та пунктуаційні помилки.
У матеріалах справи № 923/1297/14 також відсутні дані про надання правової допомоги відповідачем.
Суд враховує, що про факт наявності такого договору про надання правової допомоги від 02.01.2018 між ліквідатором КП "Наш дім" арбітражним керуючим Сашиним О.А. та Фізичною особою-підприємцем Скалько І.Д. сторонам у справі, зокрема позивачу як окремому кредитору і комітету кредиторів, стало відомо лише у березні 2019 року, після подачі ліквідатором повного звіту про свою діялність і про понесені витрати в ліквідаційній процедурі. Відсутність достовірної інформації у кредиторів про витрачання коштів ліквідаційної маси викликають обгрутовані сумніви в реальності договору про надання юридичних послуг ліквідатору, який скам є фаховим юристом.
Судом встановлено, що ліквідатором не повідомлялося комітету кредиторів, не надавалися відомості до суду про наявність договірних відносин ліквідатора від імені банкрута КП "НАШ ДІМ", які передбачали понесення витрат ліквідаційної маси.
В судовому засіданні ліквідатор не надав розумних пояснень щодо обгрунтування необхідності витрачання коштів ліквідаційної маси на юридичні послуги.
Суд зауважує, що у цій справі 19.09.2019 судом розглянуто позовні заяву кредиторів про визнання недійсним договору на правову допомогу ліквідатору Сашину О .А. з юристом Бєлоусовим І.В. При розгляді цієї справи судом встановлено, що договір на надання правової допомоги було укладено на час вирішення в судах спорів щодо покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на винних у доведенні його до банкрутства осіб. За судовим рішенням господарського суду в листопаді 2017 стягнуто до ліквідаційної маси з Каховської міської ради та Виконавчого комітету ради на користь боржника 2 565 642,11грн.
Після досягнення цієї мети оплата за юридичні послуги не здійснювалася, дія договору з юристом закінчилася 31.12.2017 року.
Суд погоджується з твердженням позивача, що підстав для укладання договору та витрачання коштів ліквідаційної маси в період їх розподілу з рахунку банкрута не ліквідатором не доведено. Отже, договір про надання юридичної допомоги з відповідачем укладений безпідставно.
Суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
Суд погоджується з твердженням позивача, що ліквідатором при укладенні договору повноваження використані без урахування приписів закону щодо вимог дяти розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суд вважає, вимогу позивача обгрунтованою та такою що підлягає задоволенню. При цьому суд зазначає, що факт розірвання договору сторонами після його виконання сторонами не має юридичного значення. Повернення отриманих за договором коштів не вказує на відсутність предмету спору, а є доказом неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків.
Суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 74 ГПК України (Обов'язок доказування і подання доказів) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Предметом доказування у цій справі є дійсність (реальність) договору про надання юридичних послуг між відповідачами, а також законність витрачання коштів не на цілі задоволення вимог кредиторів.
Підставою заявленого позову є виявлена кредиторами угода про надання послуг, що порушує права кредиторів на отримання задоволення грошових вимог із ліквідаційної маси.
Норми права, які належить застосувати до правовідносин.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.
Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора, зокрема, з підстав, що боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 3-304гс16, статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено спеціальні підстави, за наявності яких можливе визнання правочинів (договорів) недійсними у межах провадження у справі про банкрутство. Вона передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. З огляду на положення ст.ст. 4, 104, 110 і 112 ЦК України, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є частиною цивільного законодавства України, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний закон, також норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсним правочинів за участю боржника. Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлено ст. 215 ЦК України.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як вбачається з матеріалів справи, у поданій заяві кредитор посилається саме на положення ст. 203 ЦК України для визнання укладеного договору недійним, а також на ст. 20 Закону.
Усі фактичні обставини вказують, що за договором про надання юридичних послуг від 202 січня 2018 року послуги не надавалися, отже, ліквідатор прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, що призвело до безпідставного витрачання ліквідаційної маси, яка належить кредиторам у справі.
Відтак, майнові права кредиторів є порушеними і підлягають захисту.
Суд зазначає, що майно боржника, яке є вільним від застави, з моменту виникнення права вимоги до боржника, є об'єктом правового інтересу незабезпеченого (конкурсного) кредитора. Особа боржника та усе майно боржника, права щодо його комерційного використання, за виключенням заставленого, є об'єктом конкурсних прав. За правовою концепцією "законних очікувань" право вимоги до боржника прирівнюється до права власності. Законні очікування розглядаються як елемент верховенства права та юридичної визначеності. "Законні очікування" у справі про банкрутство, відповідно до приписів ст. 20 Закону, є об'єктом правового, у тому числі судового захисту (охорони).
Як встановлено судом, боржник в особі ліквідатора Сашина О.Л. спірною угодою (договором) позбавив боржника грошових коштів, право на задоволення вимог за рахунок яких належить кредиторам.
За таких обставин і правових підстав, суд задовольняє заяву кредитора, визнає договір недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до приписів ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідачами, зокрема ліквідатром арбітражним керуючим Сашиним О.А., не доведено, що на час укладання договору існували обставини, які викликали потребу у наданні юридичної допомоги ліквідатору та мали бути вирішені (могли) шляхом укладання оспореної угоди. За таких обставин суд вважає доведеними, що угода укладена ліквідатором без наміру настання правових наслідків щодо отриманння послуг.
Згідно приписів ст. 216 ГК України (Правові наслідки недійсності правочину) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно приписів частини 2 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.
Зважаючи на те, що відповідачем майно повернуто ліквідатору Сашину О.Л., вимога позивача про зобов'язання ліквідатора використати грошові кошти у сумі 22 338,00 грн. для задоволення вимог кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів у справі - підлягає задоволенню.
За результатами розгляду цієї заяви суд розподіляє судові витрати.
Згідно ч. 7 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.
Позивачем сплачено судовий збір в сумі 3 842, 00 грн., який на підставі ст. 49 ГПК України стягується з відповідачів пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтей 7, КУз ПБ, статтей 203, 215 ЦК України, статтей 82, 86 ГПК України, суд -
1. Заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28-ї Армії, 6, м. Херсон - задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір від 02 січня 2018 року про надання юридичних послуг, укладений між Комунальним підприємством "Наш дім" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича та Фізичною особою - підприємцем Скалько Ігорем Дмитровичем, ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
3. Зобов'язати ліквідатора використати грошові кошти у сумі 22 338,00 грн. для задоволення вимог кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів у справі.
4. Судові витрати покласти на відповідачів пропорційно задоволених вимог.
5. Стягнути з Фізичної особи підприємця Скалько Ігоря Дмитровича, ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28-ї Армії, 6, м. Херсон, судовий збір у сумі 960,50 грн (дев'ятсот шістдесят гривень 50 копійок).
6. Стягнути з Комунальним підприємством "Наш дім", ідентифікаційний код 32179487, вул. Луначарського, 6, м. Каховка Херсонської області на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28-ї Армії, 6, м. Херсон, судовий збір у сумі 2881,50 грн (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна гривні 50 копійок).
Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2019
Суддя П.Д. Пригуза