Ухвала
01 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 219/5463/18
провадження № 61-19305ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня
2019 року та постанову Донецького апеляційного суду 19 вересня 2019 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про зняття заборони на відчуження та здійснення державної реєстрації припинення обтяження,
У травні 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач вказував, що 19 листопада 2007 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № GOAWAN70180059, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 81 706, 05 грн на термін до 19 листопада 2014 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, покладених на нього кредитним договором, станом на 19 березня 2018 року утворилась заборгованість в розмірі 117 000, 45 грн, що складається з: 33 398, 93 грн - заборгованість за кредитом; 15 358, 48 грн - заборгованість за відсоткам, 2 323, 05 грн - заборгованість з комісії за користування кредитом, 65 919, 54 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. На підставі вищевказаного позивач просив позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 117 000, 45 грн - заборгованості за кредитним договором.
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про зняття заборони на відчуження та здійснення державної реєстрації припинення обтяження, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він подав відзив на первісну позовну заяву та додав до нього розрахунок, з якого вбачається, що ОСОБА_1 станом на 19 березня 2018 року нічого за кредитним договору № GOAWAN70180059 від 19 листопада 2007 року не винен. Вважає, що усі додаткові угоди, договори, які укладені у зв'язку з виконанням цього кредитного договору мають бути припиненими в зв'язку з припиненням основного зобов'язання. На підставі вищевказаного просив встановити факт припинення договору застави № GOAWAN70180059 від 19 листопада 2007 року транспортного засобу DAEWOO NEXIA 2007 року випуску, легковий седан, кузов
№ НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1,5 куб. м, реєстраційний номер
НОМЕР_2 , укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» на виконання кредитного договору № GOAWAN70180059 від 19 листопада 2007 року, у зв'язку з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання. Зняти заборону на відчуження та здійснити державну реєстрацію припинення обтяження заборони рухомого майна транспортного засобу DAEWOO NEXIA 2007 року випуску, легковий седан, кузов № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1,5 куб. м, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зробленого на підставі договору застави № GOAWAN70180059 від 19 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» на виконання кредитного договору №GOAWAN70180059 від 19 листопада
2007 року, у зв'язку з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня
2019 року в задоволенні позову ПАТ КБ банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні зустрічного позову до ПАТ КБ «Приватбанк» про зняття заборони на відчуження та здійснення державної реєстрації припинення обтяження.
Вирішено питання про судові витрати.
Постановою Донецького апеляційного суду від 19 вересня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2019 року - без змін.
У жовтні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» подано касаційну скаргу, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня
2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині рішення залишити без змін.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (пункт 1 частини шостої, частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Ціна позову у цій справі становить 117 000, 45 грн, отже станом на 01 січня
2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100).
Зазначена справа є малозначною у силу вимог закону за ціною позову.
При цьому касаційна скарга не містить мотивів про те, що оскаржувані судові рішення підпадають принаймні під один із випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Верховним Судом також враховано, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі Azyukovska v. Ukraine (Азюковська проти України) від 09 жовтня 2018 року.
З урахуванням наведеного, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду 19 вересня 2019 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про зняття заборони на відчуження та здійснення державної реєстрації припинення обтяження - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк