Постанова
Іменем України
31 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 1317/1657/2012
провадження № 61-35243св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (третя особа за об'єднаним позовом),
відповідач - Сушнівська сільська рада Радехівського району Львівської області,
треті особи - ОСОБА_2 (позивач за об'єднаним позовом), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 серпня 2017 року у складі судді
Цяцяк Р. П.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сушнівської сільської ради Радехівського району Львівської області, третя особа -
ОСОБА_2 , про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.
У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Сушнівської сільської ради Радехівського району Львівської області, треті особи:
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , про продовження строку для прийняття спадщини та визнання права власності.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 23 квітня
2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на житловий будинок АДРЕСА_1 , як на майно колгоспного двору, яке належало ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2014 року залишено без руху, та надано строк для усунення зазначених в ній недоліків.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 06 травня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радехівського районного суду Львівської області
від 23 квітня 2014 року, з підстав передбачених частиною третьою статті 297 ЦПК України 2004 року.
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 06 травня 2016 року, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, яку ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2017 року відхилено, ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 06 травня 2016 року залишено без змін.
У червні 2017 року ОСОБА_1 вдруге подав апеляційну скаргу на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2014 року.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 серпня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 297 ЦПК України 2004 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що є ухвала Апеляційного суду Львівської області від 14 серпня 2017 року, залишена в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 24 травня 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2014 року, що відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 297 ЦПК України 2004 року є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 серпня
2017 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суд дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки не звернув увагу на подану ним заяву про усунення недоліків у частині сплати судового збору. Дії судді не відповідають принципам законності та неупередженості, що призвело до обмеження його прав на судовий захист, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу подано не було.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
11 червня 2018 року касаційне провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 07 вересня
2018 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною третьою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Пунктом першим частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 297 ЦПК України 2004 року суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі також у випадках, якщо, є ухвала про відмову в задоволенні апеляційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.
Зазначена норма процесуального права є імперативною, а тому повторне апеляційне оскарження судових рішень за наявності ухвали суду про відмову в задоволенні апеляційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, не допускається.
Постановляючи ухвалу від 14 серпня 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2014 року, апеляційний суд правильно застосував положення пункту 3 частини четвертої статті 297 ЦПК України 2004 року, оскільки за наслідками звернення заявника до суду з апеляційною скаргою на оскаржуване ним рішення суду першої інстанції, є ухвала суду про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд обмежив право заявника на судовий захист, є необгрунтованими, оскільки, апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, діяв відповідно до норм цивільного процесуального законодавства України, в межах наданих йому повноважень.
Неодноразове подання апеляційних скарг на одне і те саме судове рішення та невиконання вимог суду про усунення недоліків апеляційної скарги, свідчить про недобросовісне здійснення стороною своїх процесуальних прав та обов'язків, що унеможливлює розгляд справи по суті у межах розумного строку.
Зважаючи на викладене, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 серпня 2017 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак