29 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/8827/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Нос С.П., Попка Я.С.,
з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі № 1.380.2019.002419 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні,-
суддя в 1-й інстанції - Костецький Н.В.,
час ухвалення рішення - 08.07.2019 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 08.07.2019 року,
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, у якому просив суд стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.11.2017 року по 27.02.2019 року в сумі 126 451, 78 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 15.11.2017 звільнено зі служби в поліції. Департаментом патрульної поліції Національної поліції України всупереч вимогам законодавства не виплачено позивачу грошове забезпечення за період з 01.11.2017 по день звільнення. Відтак, в жовтні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення невиплаченого грошового забезпечення та стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати невиплаченого грошового забезпечення при звільненні по день фактичного розрахунку, починаючи з 15.11.2017 по день ухвалення судом рішення. Рішенням суду позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення за період з 01.11.2017 року по 15.11.2017 року. Проте щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати невиплаченого грошового забезпечення при звільненні по день фактичного розрахунку, починаючи з 15.11.2017 по день ухвалення судом рішення, суд зазначив, що така вимога є передчасно, оскільки компенсацію за затримку розрахунку можливо розрахувати за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Вказує, що фактичний розрахунок Департаментом патрульної поліції Національної поліції України проведений 27.02.2019, відтак, позивач має право на стягнення середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі № 1.380.2019.002419 позовні вимоги задоволено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і, як наслідок, суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку по справі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що вимога ОСОБА_1 , про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку була предметом розгляду справи №1340/4620/18. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду у цих вимогах відмовлено, проте у справі № 1.380.2019.002419 суд повторно розглядає вказаний період, що є порушенням норм процесуального права, оскільки між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав вже наявне рішення, яке набрало законної сили.
Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі № 1.380.2019.002419 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі № 1340/4620/18 стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення за період з 01.11.2017 по 15.11.2017 в сумі 2741,12 грн., в задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати невиплаченого грошового забезпечення при звільненні працівника по день фактичного розрахунку, починаючи з 15.11.2017 по день ухвалення судом рішення - відмовлено, у зв'язку з тим, що позовні вимоги позивача про стягнення компенсації за затримку розрахунку по суті є передчасними, оскільки такий можливо розрахувати за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі № 1340/4620/18, яке набрало законної сили, вирішено вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, лише за період з 15.11.2017 по 10.12.2018, однак період з 16.11.2017 року по 27.02.2019 не був предметом розгляду у справі № 1340/4620/18, як і конкретний розмір суми 126 451, 78 грн.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Департаменом патрульної поліції Національної поліції України наказом від 15.11.2017 № 480 о/с відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції по управлінні патрульної поліції у місті Львові лейтенанта поліції Бабія Юрія Ігоровича, інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 3, з 15.11.2017, з відрахуванням грошового забезпечення за 5 діб використаної щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за час невідпрацьованої частини у календарному році.
Відповідачем в день звільнення ОСОБА_1 зі служби не виплачено грошове забезпечення за період з 01.11.2017 по 15.11.2017 з відрахуванням грошового забезпечення за 5 діб використаної щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за час невідпрацьованої частини у календарному році в сумі 2741,12 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі № 1340/4620/18, яке набрало законної сили, стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення за період з 01.11.2017 по 15.11.2017 в сумі 2741,12 грн.
Згідно з банківською випискою 27.02.2019 Департаментом патрульної поліції Національної поліції України на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі № 1340/4620/18 перераховано грошові кошти на рахунок позивача. Відтак, фактичний розрахунок відповідачем проведений 27.02.2019.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про національну поліцію».
Приписами ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» врегульовано питання звільнення зі служби в поліції.
Грошове забезпечення поліцейських Національної поліції врегульовано ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» та постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
При цьому колегія суддів апеляційного суду зазначає, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на поліцейських стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в поліції (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, у зв'язку із чим, суд вважає, що до вказаних спірних правовідносин необхідно застосовувати норми Кодексу законів про працю України.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції.
Тобто, виходячи з наведених вимог Закону, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі ж невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 806/535/16, від 01.03.2018 у справі № 806/1899/17 та від 11.10.2018 у справі № 806/829/17.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Згідно з п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
В день звільнення позивача зі служби в поліції повний розрахунок проведений не був, що не заперечується відповідачем та встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №134/4620/18.
Згідно банківської виписки остаточний розрахунок з позивачем Департаментом патрульної поліції Національної поліції України проведено 27.02.2019.
З урахуванням того, що позивача було звільнено зі служби 15.11.2017, а остаточний розрахунок проведено 27.02.2019 то середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню по день проведення розрахунку (за 469 днів затримки розрахунку).
Щодо посилань апелянта на повторний розгляд судом першої інстанції періоду 15.11.2017 року - 10.12.2018 року, колегія суддів зазначає, що рішенням у справі №1340/4620/18 від 10.12.2018 року встановлено, що позивні вимоги щодо стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні є передчасними. оскільки такий можливо розрахувати лише за увесь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто колегія суддів прийшла до висновку, що вищевказаний період не був предметом розгляду справи по суті, а тому правомірно врахований судом першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі № 1.380.2019.002419 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді С. П. Нос
Я. С. Попко
Повне судове рішення складено 01.11.2019 року