29 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/8242/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Обрізка І.М., Попка Я.С.,
з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі № 300/946/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів та рішення про коригування митної вартості товарів,-
суддя в 1-й інстанції - Григорук О.Б.,
час ухвалення рішення - 11:13 год. 19.06.2019 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - 24.06.2019 року,
ОСОБА_1 30.04.2019 звернулася до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA206020/2019/00437 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2019/000403/2 від 19.03.2019.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач 19.03.2019 в порушення вимог норм Митного кодексу України визначив митну вартість транспортного засобу марки "Skoda", модель "Fabia", 2013 року випуску, модельний рік - 2014 номер кузова - НОМЕР_1 , бувшого у використанні, який імпортовано позивачем, за резервним методом, а не за ціною договору.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі № 300/946/19 позовні вимоги задоволено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що платіжний документ не містить ідентифікуючих даних ввезеного товару, декларантом не надано запитувані інспектором додаткові документи. Також судом першої інстанції не надано оцінки обставині, що АСАУР містить інформацію про вартість ідентичних (подібних) товарів.
Просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі № 300/946/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
28.10.2019 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника Івано-Франківської митниці ДФС про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити явку представника.
Розглянувши дане клопотання колегія суддів звертає увагу на те, що його явка не визнана судом обов'язковою, тому колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання та вважає можливим проведення розгляду справи за його відсутності.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що квитанція №Р19/33 від 07.03.2019 міститись дані, які дозволяють ідентифікувати транспортний засіб марки "Skoda", модель "Fabia", 2013 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , бувшого у використанні, оскільки складена на виконання рахунку-фактури (інвойс) №32/19 від 07.03.2019, в якому вказані ці дані. Також суд першої інстанції встановив, що долучені до даної митної декларації документи відповідають переліку документів, вказаних в частині 2 статті 53 Митного кодексу України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 07.03.2019 позивач придбав у нерезидента транспортний засіб марки "Skoda", модель "Fabia", 2013 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , бувшого у використанні, вартість якого становить 81818 чеських корун (а.с.23, 25, 81, 84).
Фізичною особою ОСОБА_2 (представником) на підставі митної декларації №206020/2019/403215 ввезено на митну територію України придбаний ним на ім'я позивача транспортний засіб марки "Skoda", модель "Fabia", 2013 року випуску, модельний рік - 2014 номер кузова - НОМЕР_1 , бувшого у використанні, тип двигуна - дизельний, номер двигуна - не визначений, об'єм двигуна - 1598 см. куб., потужність двигуна - 55 КВТ, загальна кількість місць для сидіння - 5.
18.03.2019 товариством з обмеженою відповідальністю "Брок Бізнес Альянс" (декларантом/представником) для здійснення митного оформлення даного транспортного засобу відповідачу подано в електронній формі митну декларацію за №206020/2019/403215 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його митну вартість в розмірі 81818 чеських корун. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору (вартість операції). Так, в графі 42 митної декларації "ціна товару" зазначено 81818 чеських корун, в графі 45 "коригування" вказано 97374,47 гривень, в графі 23 "курс валюти" - 1,19013500 гривень (а.с.72).
До вказаної митної декларації декларантом долучено: рахунок-фактуру (інвойс) №32/19 від 07.03.2019; акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду) №UA20903/2019/18311 від 13.03.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 17.09.2013; бухгалтерський документ, що підтверджує вартість товару №Р19/33 від 07.03.2019; внутрішній договір (контракт) доручення №ННО841565 від 11.03.2019; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні СС375653 від 23.08.1997; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів №ПН793158 від 11.03.2009; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.009.84192-19 від 14.03.2019 (а.с.15, 16, 20, 22, 23, 25, 51-63, 70, 71).
Відповідач, за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №206020/2019/403215 та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв'язку з тим, що митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Джерело інформації: спрацювання АСАУР ДФС "Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов'язкове залучення відповідно спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VlN-кодами: НОМЕР_1, валюта - євро, вартість - 6208". Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України.
Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2019/00437 (а.с.74, 75).
У зв'язку з наведеним, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206020/2019/000403/2 від 19.03.2019 (а.с.76), яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 159024,06 чеських корун (стаття 64 Митного кодексу України).
У графі 33 обставинами прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначено, що митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Джерело інформації: спрацювання АСАУР ДФС "Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов'язкове залучення відповідно спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VlN-кодами: НОМЕР_1, валюта - євро, вартість - 6208". Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. відповідно до ст. 49 МК України
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного Кодексу. Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частинами 1, 2 статті 51 МК України).
Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до частини 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).
Згідно частини 5 вказаної статті Митного Кодексу, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно частини 2 коментованої статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), в межах частини 2 статті 54 МК України здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
В силу вимог частини 5 статті 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як свідчить зміст частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
Колегія суддів не погоджується із тим, що у рішенні про коригування митної вартості наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену митну вартість не визнано, оскільки у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунку-фактури (інвойс) №32/19 від 07.03.2019 та бухгалтерського документу, що підтверджує вартість товару №Р19/33 від 07.03.2019.
Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури №32/19 від 07.03.2019 та бухгалтерського документу, що підтверджує вартість товару №Р19/33 від 07.03.2019 чи їх достовірність.
Таким чином під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, згідно з вимогами Митного кодексу України.
Відповідачем також не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною рахунку-фактури, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.
Наявність у поданих позивачем документах будь-яких розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем зазначено не було, а тому належних підстав для коригування митної вартості у митного органу не було.
Щодо посилань апелянта на те, що платіжний документ не містить ідентифікуючих даних ввезеного товару, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та зазначає, що квитанція №Р19/33 від 07.03.2019 міститись дані, які дозволяють ідентифікувати транспортний засіб марки "Skoda", модель "Fabia", 2013 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , бувшого у використанні, оскільки складена на виконання рахунку-фактури (інвойс) №32/19 від 07.03.2019, в якому вказані ці дані.
Щодо посилань апелянта на те, що судом першої інстанції не надано оцінки обставині, що АСАУр містить інформацію про вартість ідентичних транспортних засобів колегія суддів зазначає наступне.
Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.
Обґрунтовані сумніви у правильності зазначеної декларантом митної вартості є обов'язковою умовою для витребування додаткових документів.
Сумніви можуть вважатися обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Колегія суддів апеляційного суду також зазначає, що митний орган зобов'язаний зазначити конкретні причини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих документів а також зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, митному органу були надані достовірні документи, які не містять розбіжностей чи ознак підробки, надані документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення митної вартості.
Також митним органом не обґрунтовано ціну, що визначена внаслідок коригування митної вартості. Посилання апелянта на спрацювання системи управління ризиками як підставу коригування митної вартості не береться судом до уваги, оскільки не може бути самостійною підставою для коригування а є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції.
Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі № 300/946/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді І. М. Обрізко
Я. С. Попко
Повне судове рішення складено 01.11.2019 року