Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 638/6652/16-ц
провадження № 61-11278св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2016 року у складі судді Рибальченко Л. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Довгаль А. П., Коваленко І. П., Бездітка В. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Дзержинського відділення м. Харкова відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ВАТ НАСК «Оранта») про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що 06 березня 2014 року, приблизно об 19 годині 10 хвилин, напроти будинку № 35 по проспекту Людвига Свободи у м. Харкові при переході вулиці на проспект Свободи його мати - ОСОБА_2 була травмована автомобілем ГАЗ-3302, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 Від отриманих ушкоджень мати загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП). 07 березня 2014 року за цим фактом Головним слідчим управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області було порушено кримінальне провадження за ознаками частини другої статті 286 КК України. Згідно висновку судово-медичної експертизи від 24 березня 2014року причиною смерті його матері стала сочетана тупа травма тіла з множинними переломами кісток скелету та розривами внутрішніх органів. 28 травня 2014 року постановою слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України в Харківській області кримінальне провадження за фактом указаного ДТП закрито на підставі частини першої статті 284 КПК України - за відсутністю складу злочину в діях водія ОСОБА_3
На момент ДТП згідно страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власником наземних транспортних засобів від 17 березня 2013 року, виданого ВАТ НАСК «Оранта» на ім'я ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність останнього була застрахована цією страховою компанією. З урахуванням цих обставин, він вважав, що саме ВАТ НАСК «Оранта» повинна відшкодувати йому майнову та моральну шкоду, яка завдана ДТП, та в результаті якої померла його мати.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ВАТ НАСК «Оранта» на його користь майнову шкоду з урахуванням індексу інфляції у розмірі 23 261 грн 46 коп., три проценти річних у розмірі 714 грн, пеню за період несплати з 28 серпня 2014 року по 11 квітня 2016 року у розмірі 10 493 грн 14 коп., а всього - 34 468 грн 60 коп.; стягнути з відповідача моральну шкоду з урахуванням індексу інфляції у розмірі 23 261 грн 46 коп., три проценти річних у розмірі 714 грн, пеню за період несплати з 28 серпня 2014 року по 11 квітня 2016 року у розмірі 10 493 грн 14 коп., а всього - 34 468 грн 60 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що якщо факт завдання шкоди відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є страховим випадком, то потерпілий має право вимагати відшкодування шкоди на підставі загальних правил, встановлених ЦК України.
Встановлено, що ОСОБА_3 не був притягнутий до кримінальної відповідальності через відсутність у його діях складу злочину, оскільки ОСОБА_3 не було порушено Правил дорожнього руху, що виключає його вину у ДТП.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що завдання шкоди ОСОБА_1 у результаті ДТП за участю ОСОБА_3 , яка призвела до загибелі матері позивача, не є страховим випадком, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Також суд апеляційної інстанції погодився з висновками районного суду про те, що ВАТ НАСК «Оранта» у цьому випадку не повинна відповідати за завдання шкоди внаслідок ДТП, яке сталося за участю водія ОСОБА_3 і призвело до загибелі матері позивача, оскільки відсутня вина останнього в цьому ДТП, а, отже, цей випадок не є страховим. Позивач має право вимагати відшкодування шкоди на загальних підставах, встановлених ЦК України, тобто заявивши позов безпосередньо до володільця джерела підвищеної небезпеки - водія ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що йому безпідставно було відмовлено у позовних вимогах про стягнення з ВАТ НАСК «Оранта» зазначеної майнової та моральної шкоди, оскільки транспортний засіб, яким була смертельно травмована його мати, був застрахований у відповідача, тому вважав, що відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»відповідач має відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано із Дзержинського районного суду м. Харкова зазначену цивільну справу.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У червні 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 березня 2014 року біля будинку № 35 по проспекту Людвига Свободи у м. Харкові при переході дороги ОСОБА_2 була смертельно травмована автомобілем ГАЗ-3302, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 .
За цим фактом Головним слідчим управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області 07 березня 2014 року було порушено кримінальне провадження за ознаками частини другої статті 286 КК України.
Згідно висновку судово-медичної експертизи від 24 березня 2014 року № 711-Дм/14 причиною смерті ОСОБА_2 (матері позивача) стала сочетана тупа травма тіла з множинними переломами кісток скелету та розривами внутрішніх органів.
Відповідно до висновку авто-технічної експертизи від 26 травня 2014 року № 423/14 водій ОСОБА_3 при виниклій ситуації повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.2 та 12.3 Правил дорожнього рухуУкраїни. У дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля ГАЗ-3302 ОСОБА_3 не мав технічної можливості запобігти указаній ДТП, діючи відповідно до вимог Правил дорожнього руху України. У дорожній ситуації, що склалася, у діях водія автомобіля ГАЗ-3302 ОСОБА_3 не встановлено невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б з технічної точки зору перебували б у причинному зв'язку з виникненням події цієї ДТП.
28 травня 2014 року постановою слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України в Харківській області кримінальне провадження за фактом указаної ДТП закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України - за відсутністю складу злочину в діях водія ОСОБА_3
На момент ДТП відповідно до страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власником наземних транспортних засобів від 17 березня 2013 року № АС/2269971 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована ВАТ НАСК «Оранта».
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як визначено статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно роз'яснень, які містяться у пункті 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», необхідною умовою виникнення обов'язку страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором).
Якщо факт завдання шкоди відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є страховим випадком, то потерпілий має право вимагати відшкодування шкоди на підставі загальних правил, встановлених ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що ВАТ НАСК «Оранта» не повинна відповідати за завдання шкоди внаслідок ДТП, яке сталося за участю водія ОСОБА_3 і призвело до загибелі матері позивача, оскільки відсутня вина останнього у цьому ДТП, а, отже, цей випадок не є страховим.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що транспортний засіб, яким була смертельно травмована його мати, був застрахований у відповідача і останній має відшкодувати йому майнову та моральну шкоду, були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій, яким надана належна оцінка, та які не спростовують висновків указаних судів про те, що цей випадок не є страховим, а позивач має право вимагати відшкодування шкоди на загальних підставах, встановлених ЦК України, тобто заявивши позов безпосередньо до володільця джерела підвищеної небезпеки - водія ОСОБА_3
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20 вересня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Є. В. Синельников
В. В. Шипович