Постанова
Іменем України
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 688/109/16
провадження № 61-39775св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Шепетівського міського нотаріального округу Хмельницької області Рябий Павло Миколайович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 квітня 2018 року у складі судді Березової І. О. та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 05 червня 2018 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Костенка А. М.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 03 березня 2006 року між ним і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 014/4104/74/91, за умовами якого позивач надав останній кредит у розмірі 143 000,00 грн на строк до 02 березня 2021 року під 19 % річних. Додатковою угодою від 05 вересня 2006 року № 1 сторони внесли зміни до кредитного договору щодо валюти кредитування, зокрема кредитний ліміт визначено ними у розмірі 28 450,00 доларів США. ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит і сплатити банку нараховані проценти щомісячними ануїтетними платежами згідно з встановленого графіка.
За договором поруки від 06 березня 2006 року № 014/4104/74/91/1 ОСОБА_2 поручився перед банком за виконання ОСОБА_1 обов'язків з повернення кредитних коштів і сплати процентів.
ОСОБА_1 не виконала взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого банк вправі достроково стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором, яка станом на 12 листопада 2015 року складається з 11 145,89 доларів США неповернутого кредиту та 1 071,84 доларів США процентів.
Посилаючись на вказані обставини, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь 12 217,73 доларів США.
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», треті особи - ОСОБА_2 , приватний нотаріус Шепетівського міського нотаріального округу Хмельницької області Рябий П. М., про розірвання додаткової угоди до кредитного договору і договору про внесення змін до договору іпотеки, перерахунок заборгованості та скасування обтяження нерухомого майна.
Зустрічний позов обґрунтовувала тим, що за кредитним договором від 03 березня 2006 року № 014/4104/74/91 банк надав їй кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 143 000,00 грн строком до 02 березня 2021 року під 19 % річних. 05 вересня 2006 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору, за умовами якої ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» зобов'язалося надати позивачу додатковий кредит у розмірі 28 450,00 доларів США під 12 % річних. Відповідач не перерахував їй обумовлених коштів, а тому додаткову угоду до кредитного договору слід розірвати.
Крім того, виконання зобов'язання за кредитним договором забезпечено заставою нерухомого майна. За договором іпотеки від 06 березня 2006 року вона передала
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в іпотеку домоволодіння та земельну ділянку на
АДРЕСА_1 . Того ж дня приватний нотаріус Рябий П. М. вніс до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження на предмет іпотеки. Позивач виконала зобов'язання з повернення кредиту в повному обсязі, внаслідок чого підстави для подальшого обтяження належного їй нерухомого майна відсутні.
Уточнивши зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просила розірвати додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 03 березня 2006 року
№ 014/4104/74/91, укладену 05 вересня 2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і нею, зобов'язати ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором без урахувань умов указаної додаткової угоди, розірвати договір від 11 вересня 2006 року про внесення змін до договору іпотеки від 06 березня 2006 року та скасувати обтяження предмету іпотеки - домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 квітня 2018 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 03 березня 2006 року № 014/4104/74/91 в сумі
12 217,73 доларів США, що складається з заборгованості: за кредитом у сумі
11 145,89 доларів США; відсотками в сумі 1 071,84 доларів США, яка в еквіваленті становить 278 037,74 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», треті особи - ОСОБА_2 , приватний нотаріус Шепетівського міського нотаріального округу Хмельницької області Рябий П. М., про розірвання додаткової угоди № 1 до кредитного договору, здійснення перерахунку заборгованості за кредитним договором, розірвання договору про внесення змін до договору іпотеки від 11 вересня 2006 року, скасування вчиненої приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Хмельницької області Рябим П. М. заборони відчуження нерухомого майна, відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що позичальник не виконала зобов'язання за кредитним договором, отже, банк вправі стягнути з неї неповернутий кредит і нараховані проценти. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явило вимоги до поручителя, внаслідок чого порука ОСОБА_2 припинена та останній не може відповідати перед банком за несплату ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Крім того, відсутні підстави для розірвання додаткової угоди до кредитного договору. Оскільки зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором не припинені, то іпотека нерухомого майна та забезпечувальне обтяження залишаються чинними.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в первісному позові до поручителя ОСОБА_2 , відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядалося.
Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 05 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 квітня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 05 червня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення в частині задоволення позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не прийнято до уваги висновок судово-економічної експертизи від 03 січня 2018 року № 006/10/17. Крім того, суд встановив, що укладеною додатковою угодою № 1 фактично було змінено валюту кредитування з гривні на долар США, проте жодним чином не обґрунтував якими доказами, угодами чи договорами, передбачена зміна валюти кредитування. До того ж, банк ставить вимогу про дострокове стягнення грошових коштів виключно за умовами додаткової угоди, а не кредитного договору за яким наявна заборгованість в іншому розмірі і в іншій грошовій одиниці. Також, апеляційний суд, при прийнятті постанови не розглянув заяву ОСОБА_1 про повернення зайво сплаченого судового збору, адже остання звільнена від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням прав споживачів.
У листопаді 2018 року від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , у якому заявник просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін, а вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 03 березня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», і
ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 014/4104/74/91, за умовами якого банк надав останній кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 143 000,00 грн на строк до 02 березня 2021 року під 19 % річних.
ОСОБА_1 зобов'язалася повернути ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами щомісячними платежами. При цьому ОСОБА_1 мала вносити платежі до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту.
Пунктом 6.5 кредитного договору сторони встановили, що кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом і нараховані проценти за користування кредитом у випадку невиконання позичальником умов цього договору.
Виконання ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_2 .
Крім того, 06 березня 2006 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Хмельницької області Рябим П. М. На забезпечення виконання свого зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 передала банку в іпотеку домоволодіння по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 630 кв. м. по АДРЕСА_2 . Того ж дня приватний нотаріус Рябий П. М. вніс до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження на предмет іпотеки.
05 вересня 2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно з якою сторони змінили валюту кредитування та процентну ставку за кредитом. За умовами додаткової угоди банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 28 450,00 доларів США під 12 % річних.
Змінивши умови основного зобов'язання щодо валюти кредитування та процентної ставки за кредитом, 11 вересня 2006 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 уклали нотаріальний договір про внесення відповідних змін до договору іпотеки
від 06 березня 2006 року.
12 грудня 2007 року договором № 2 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 внесли зміни до договору іпотеки, зокрема, предметом іпотеки було визначено домоволодіння та земельну ділянку площею 922 кв. м. по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 не виконує належним чином грошового зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 12 листопада 2015 року виникла заборгованість у розмірі 12 217,73 доларів США, з яких: 11 145,89 доларів США - неповернутий кредит, 1 071,84 долар США - проценти.
17 липня 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» направило ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату нарахованих процентів протягом
60 календарних днів з дати цієї вимоги (до 15 вересня 2015 року).
Згідно з висновком судової економічної експертизи від 03 січня 2018 року
№ 006/10/17, яка була призначена за заявою ОСОБА_1 : видача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та отримання ОСОБА_1 коштів у сумі 28 450,00 доларів США за додатковою угодою від 05 вересня 2006 року № 1 до кредитного договору документально не підтверджується; наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором (без врахування додаткової угоди від 05 вересня 2006 року № 1) не відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту; розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором (без врахування додаткової угоди від 05 вересня 2006 року
№ 1) станом на 12 листопада 2015 року становить 105 202,06 грн, у тому числі 98 547,11 грн - заборгованість за кредитом, 6 654,95 грн - заборгованість за процентами.
Разом з тим, експерт зазначила, що в матеріалах справи відсутній обсяг документів, необхідних для проведення експертизи, а тому судом цей висновок не взятий до уваги, оскільки він не відповідає фактичним обставин справи та умовам укладеного сторонами кредитного договору.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 ЦК України).
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).
За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин першої та другої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Встановивши, що між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, у який додатковою угодою внесено зміни щодо валюти кредитування та процентної ставки за користування кредитом та враховуючи існуючу заборгованість, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до правильного висновку про задоволення вимог банку та стягнення заборгованості відповідно до вимог статті 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимог ЦК України. Усі розрахунки банку відповідають умовам кредитного договору та додаткової угоди, іншим матеріалам справи. ОСОБА_1 не спростувала наданий банком розрахунок належними та допустимими доказами.
Також, правильним та обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні зустрічного позову у зв'язку з відсутністю підстав для розірвання додаткової угоди та договору про внесення змін до договору іпотеки, оскільки за кредитним договором існує заборгованість, а розірвання договору можливе за рішенням суду лише за наявності істотного порушення договору іншою стороною, проте ОСОБА_1 не доведено, що внаслідок укладення зазначених угод їй завдана шкода, оскільки вона значною мірою позбавлена того, на що розраховувала при їх укладенні.
Наведені у касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги, які були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, і їм надана належна правова оцінка.
Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що судами не прийнято до уваги висновок судово-економічної експертизи від 03 січня 2018 року № 006/10/17, оскільки відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Тому визнаючи зазначений висновок експерта неналежним доказом суди правильно виходили із того, що цей висновок суперечить встановленим обставинам справи, адже експерт обчислювала заборгованість за кредитом і процентами без урахування умов додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною кредитного договору, та відповідно до якої змінено умови кредитування, а саме: валюту кредиту та процентну ставку.
Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що укладеною додатковою угодою № 1 фактично було змінено валюту кредитування з гривні на долар США, проте жодним чином не обґрунтував якими доказами, угодами чи договорами, передбачена зміна валюти кредитування, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме додатковою угодою від 05 вересня 2006 року № 1 внесено зміни до пунктів 1.1 та 1.4 кредитного договору щодо зміну валюти кредитування та процентної ставки. Крім того, зазначеною угодою визначено, що інші умови договору, які не вказані у цій додатковій угоді залишаються в силі та підтверджуються сторонами. До того ж, ОСОБА_1 підписавши зазначені угоди до травня 2016 року не оскаржувала їх, що свідчить про відсутність незгоди щодо їх умов.
Посилання у касаційній скарзі на те, що банк ставить вимогу про дострокове стягнення грошових коштів виключно за умовами додаткової угоди, а не кредитного договору за яким наявна заборгованість в іншому розмірі і в іншій грошовій одиниці, є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 3 додаткової угоди від 05 вересня 2006 року № 1 ця додаткова угода є невід'ємною частиною кредитного договору
від 03 березня 2006 року № 014/4104/74/91.
Доводи касаційної скарги про те, що при прийнятті постанови не розглянув заяву ОСОБА_1 про повернення зайво сплаченого судового збору, адже остання звільнена від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням прав споживачів, не заслуговує на увагу, оскільки у цій справі спір стосується стягнення заборгованості, у якому ОСОБА_1 є відповідачем у справі, а тому остання не звільнення від сплати судового збору.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. Проте згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Розглядаючи зазначений позов, суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічнодослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, тому суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення залишенню без змін.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 квітня
2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 05 червня
2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
Г. І. Усик