Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 753/4696/16-ц
провадження № 61-30908св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна», ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та страхового відшкодування,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року у складі судді Коренюк А. М. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Білич І. М., Поліщук Н. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом та просив стягнути на свою користь з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (далі - ПрАТ «СК «Україна») 42 123,58 грн страхового відшкодування та 1 200 грн витрат на проведення оцінки завданої шкоди; стягнути із ОСОБА_3 на свою користь різницю між вартістю відновлювального ремонту без урахуванням коефіцієнта фізичного зносу і вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу в розмірі 48 354,33 грн; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 28 грудня 2015 року о 18 год 15 хв на проспекті Червонозоряному, 126 в місті Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) під час якої ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Вольксваген», державний номерний знак НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2 під його керуванням. Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 лютого 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України. На час ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Вольксваген», яким керував ОСОБА_7 була застрахована в ПрАТ «СК «Україна» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ № 5633916, проте остання не відшкодувала йому завдані винуватцем ДТП збитки. З метою визначення розміру збитку, завданого пошкодженому транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ним замовлено проведення автотоварознавчого дослідження. Згідно зі звітом від 22 січня 2015 року про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, вартість збитку завданого автомобілю «КІА», як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та складала 42 123,58 грн, а вартість відновлювального ремонту без урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 90 477,91 грн, яку він просив стягнути з відповідачів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Дарницький районний суд міста Києва заочним рішенням від 30 листопада 2016 року позов задовольнив частково. Стягнув з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» на користь ОСОБА_1 42 123,58 грн - збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 1 200 грн - витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, 421,23 грн - судового збору, а всього - 43 744,81 грн.
Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що ПрАТ «Страхова компанія «Україна» не відшкодовано позивачу вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу згідно з лімітом відповідальності в розмірі 42 123,58 грн, а тому вказана сума має бути стягнута з вказаної страхової компанії. Крім того, із страхової компанії підлягають стягненню витрати з оплати автотоварознавчого дослідження в розмірі 1 200 грн. При цьому суд виходив з відсутності підстав для задоволення вимоги про стягнення з ОСОБА_3 різниці між вартістю відновлювального ремонту без урахуванням коефіцієнта фізичного зносу в розмірі 90 477,91 грн і вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 42 12,58 грн, що складає 48 354,33 грн, оскільки пошкоджений автомобіль позивачем не відремонтований, відтак позивач не довів факт понесених фактичний збитків.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 04 квітня 2017 року заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року залишив без змін.
Мотивував рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У травні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив частково скасувати заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року і ухвалити нове рішення яким з ОСОБА_2 стягнути на його користь 48 354,33 грн.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що у разі недостачі страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, така шкода підлягає відшкодуванню за рахунок винної особи, яка застрахувала свою відповідальність в розмірі різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної у результаті пошкодження транспортного засобу, у більшості випадків ця різниця утворюється через те, що страхові компанії вартість відновлювального ремонту обраховують з коефіцієнтом зносу транспортного засобу, то ді як фактичні витрати за ремонт здебільшого перевищують цю суму. Згідно зі звітом від 22 січня 2015 року про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, вартість відновлювального ремонту без урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складала 90 477,91 грн, а тому саме ця сума необхідна для відновлення пошкодженого транспортного засобу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
25 травня 2018 року справу № 753/4696/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 28 грудня 2015 року о 18 год 15 хв на проспекті Червонозоряному, 126 в місті Києві відбулася ДТП під час якої ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Вольксваген», державний номерний знак НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2 під його керуванням.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 лютого 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України.
Згідно з частиною першою статті 61 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 рокув редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Вольксваген», яким керував ОСОБА_7 була застрахована в ПрАТ «СК «Україна» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ № 5633916.
Згідно зі звітом від 22 січня 2015 року про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, зробленого суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_8 , вартість збитку завданого автомобілю «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2 , визначено з урахуванням статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (автомобіль 2000-ого року випуску) яка складає - 42 123,58 грн, а вартість відновлювального ремонту без урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 90 477,94 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Зі змісту касаційної скарги вбачається що судові рішення попередніх інстанцій оскаржені позивачем лише в частині відмови у стягнення майнової шкоди з ОСОБА_3 , а тому перевіряється Верховним Судом лише в цій частині.
Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).
Відповідно до частини першої статті 303, частини першої статті 304 ЦПК України 2004 року під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України 2004 року.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій у повній мірі не відповідають з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
З огляду на зазначене, якщо розмір завданої шкоди перевищує належним чином визначену страхову суму (регламентну виплату), відшкодування шкоди в обсязі такої різниці здійснюється в межах окремого деліктного зобов'язання за участі деліквента (особи, яка винна у скоєнні ДТП) та потерпілого.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на свою користь різниці між страховою сумою, яка стягнута судами з страхової компанії на користь позивача, останній посилався на те, що розмір вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу, що не відшкодовує йому завданої шкоди, а тому з ОСОБА_2 підлягає стягненню сума вартості відновлювального ремонту без урахуванням коефіцієнта фізичного зносу яка складає 48 354,33 грн (90 477,94 - 42 12,58 грн).
Тобто, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування.
Однак суди попередніх інстанцій всупереч вимогам статей 212-214, 304, 316 ЦПК України 2004 року не перевірили викладених в позовній заяві доводів та не спростували їх належним чином, не застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до неправильного вирішення справи.
Посилання судів попередніх інстанцій, як на підставу відмови у стягненні шкоди з ОСОБА_2 , на те, що витрати стягуються судом лише після проведення ремонтних робіт автомобіля та доведеності їх сплати є помилковими, не ґрунтуються на законі і не відповідають обставинам цієї справи. Позивачем заявлено вимоги, зокрема до ОСОБА_2 , про відшкодування заподіяної ним ОСОБА_1 шкоди (збитків) до яких законом віднесено також і витрати, які особа як вже зробила так і мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Позивачем надано докази на підтвердження завданих йому реальних збитків (вартості відновлювального ремонту) у розмірі 90 477,94 грн, а відповідачами не спростовано заявлений позивачем розмір шкоди будь-якими іншими належними доказами.
Отже, висновки судів про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різниці між страховою сумою стягнутою з ПрАТ «СК «Україна» та сумою вартості відновлювального ремонту, яка складає 48 354,33 грн, є помилковими.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині вирішення вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача шкоди завданої внаслідок ДТП з ухваленням нового рішення про задоволення цих позовних вимог.
Згідно з частинами першою, тринадцятою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
За подання позовної заяви ОСОБА_1 за вимогами до ОСОБА_2 сплатив 483,54 грн, апеляційної скарги (на вимогу апеляційного суду) - 1 008,44 грн, касаційної скарги - 661,44 грн, а всього - 2 153,42 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на корить позивача.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 48 354 (сорок вісім тисяч триста п'ятдесят чотири) грн 33 коп. на відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 153 (дві тисячі сто п'ятдесят три) грн 42 коп. судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
Є. В. Краснощоков В. П. Курило