Справа № 120/1300/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук Костянтин Олександрович
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
28 жовтня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року (м. Вінниця, 03 липня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №3360/09-31/02 від 11 грудня 2018 року про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , визнати протиправною бездіяльність Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо непоновлення позивачу пенсії, а також зобов'язати відповідача провести позивачу поновлення та виплату пенсії за віком з 15 квітня 2015 року шляхом поновлення її відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів. Разом із позовною заявою подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року позовну заяву в частині позовних вимог щодо зобов'язання Гайсинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 15 квітня 2015 року по 29 листопада 2018 року шляхом поновлення її відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів залишити без розгляду.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та прийняти рішення про направлення справи для продовження розгляду в частині визначення строку з якого має бути поновлена пенсія позивачу до суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з того, що звертаючись до суду із вимогою щодо зобов'язання відповідача провести позивачу поновлення та виплату пенсії за віком, починаючи з 15 квітня 2015 року, позивачем не дотримано строку звернення до адміністративного суду, що передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, згідно з ч.ч. 1 та 2 цієї статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
До таких висновків дійшов і Конституційний Суд України у своєму рішенні №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року, у якому визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При цьому, як свідчать обставини справи, представник позивача звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду на захист прав та інтересів позивача шляхом надіслання адміністративного позову із доданими до нього документами через засоби поштового зв'язку. Вказані матеріали надійшли на адресу суду 15 квітня 2019 року.
Однією із позовних вимог є оскарження рішення органу Пенсійного фонду від 11 грудня 2018 року, яким позивачу відмовлено у поновленні виплати пенсії.
Тому, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 122 КАС України, представник позивача не пропустив шестимісячний строк звернення до адміністративного суду в частині оскарження рішення відповідача, який в даному випадку обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, адже про порушення прав та інтересів позивача її представнику стало відомо з моменту отримання ним листа Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області вих. №3360/09-31/02 від 11 грудня 2018 року.
Разом з тим, представник позивача не заперечує тієї обставини, що право позивача на судовий захист порушених прав виникло з моменту, коли їй відмовлено у поновленні виплати пенсії, про що ним зазначено у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, що свідчить про своєчасне звернення до суду із позовом в частині оскарження відповідного рішення відповідача.
В свою чергу, адміністративний позов містить також і позовну вимогу щодо зобов'язання відповідача провести позивачу поновлення та виплату пенсії за віком, починаючи з 15 квітня 2015 року.
Так, звертаючись до суду із вказаною вимогою представником позивача не дотримано строку звернення до адміністративного суду, що передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України.
У клопотанні про поновлення строку звернення до суду, що подавалося разом із адміністративним позовом, вказано на поважність причин пропущення такого строку, що свідчить про визнання представником позивача факту пропуску строку звернення до суду із відповідною вимогою. На думку представника позивача, поважними причинами, внаслідок яких позивач не могла у визначений строк звернутися до суду, є те, що остання є особою похилого віку та не має юридичних знань.
Проте, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду з позовом, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з позовом.
Аналогічні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №819/1224/15-а, і в ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року у справі №806/2436/18.
Відтак, вказані представником позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до суду причини не можуть бути визнані поважними.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду врегульовано ст. 123 КАС України. При цьому, цією нормою визначено поведінку суду залежно від того, коли про факт пропуску строку звернення до суду стане відомо суду.
В даному випадку застосуванню підлягають положення ч. 4 ст. 123 КАС України, згідно із якою, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Так, при відкритті провадження у адміністративній справі суд дійшов передчасного висновку про незастосування до спірних правовідносин строків звернення до суду.
Водночас, про те, що на правовідносини, що виникли, в частині поновлення виплати пенсії поширюється інститут строків звернення до адміністративного суду свідчить й судова практика Верховного Суду (зокрема, постанова від 31 січня 2019 року у справі №520/9721/16-а, постанова від 03 квітня 2019 року у справі №266/804/15-а, постанова від 12 березня 2019 року у справі №441/1239/17, постанова від 12 березня 2019 року у справі №308/6229/16-а).
Слід зазначити, що п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. В свою чергу, днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (пункт 1.7 Порядку). Згідно з п. 4.3 Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абз. 2 пп. 3 п. 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Отже, поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється на підставі звернення особи із заявою; днем звернення за поновленням виплати пенсії є день прийняття органом Пенсійного фонду заяви з усіма необхідними документами.
Оскільки із листа відповідача вих. №3360/09-31/02 від 11 грудня 2018 року слідує, що органом Пенсійного фонду прийнято до розгляду заяву представника позивача про поновлення виплати пенсії 30 листопада 2018 року, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу з 15 квітня 2015 року по 29 листопада 2018 року шляхом поновлення її відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів слід залишити без розгляду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.