Постанова
Іменем України
31 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 127/13534/18
провадження № 61-7731св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року у складі судді Денишенко Т. О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про розірвання індивідуальних договорів на замовлення, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на невиконання відповідачем договорів по виготовленню та передачі у власність ПВХ конструкцій (вікон).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 липня 2018 року у складі головуючого судді Гуменюка К. П. позов задоволено частково. Розірвано договори індивідуального замовлення від 21 грудня 2017 року № CQ-1100 та від 05 грудня 2017 року № CQ-6911, укладені між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25 453 грн на відшкодування збитків та 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
22 лютого 2019 року ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 липня 2018 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Клопотання обґрунтоване тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, копія оскаржуваного рішення направлена судом не на його адресу, та отримана іншою особою, з матеріалами справи представник відповідача ознайомився лише 29 січня 2019 року, а копію оскаржуваного рішення суду отримав 14 лютого 2019 року. Вказані обставини в їх сукупності вважав поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 залишено без руху з наданням заявнику десятиденного строку з дня отримання вказаної ухвали для подання заяви про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску.
Залишаючи без руху апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені заявником причини пропуску строку не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також не можуть свідчити про наявність об'єктивних перешкод чи обставин непереборної сили, які перешкоджали йому своєчасно звернутися з апеляційною скаргою.
На виконання вимог ухвали суду від 27 лютого 20019 року, ФОП ОСОБА_2 11 березня 2019 року подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку знов обґрунтовував тим, що копія оскаржуваного рішення надіслана не на адресу його проживання отримана іншою особою, з матеріалами справи його представник ознайомився лише 29 січня 2019 року, а копію рішення суду першої інстанції отримав 14 лютого 2019 року, що на його думку є поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 липня 2018 року відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що наведені заявником причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду є неповажними, недоліки апеляційної скарги належним чином не усунуті, заяву із зазначенням нових поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження не подано, а тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити з підстав, визначених статями 357, 358 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У квітні 2018 року ФОП ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом необґрунтовано відмовлено у відкриті апеляційного провадження. Судом не враховано доводи заявника щодо поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, зокрема щодо дати його отримання та заперечення заявника щодо надіслання копії оскаржуваного рішення не за його адресою, та отримання її іншою особою.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За правилом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 липня 2018 року у складі головуючого судді Гуменюка К. П. позов задоволено частково. Розірвано договори індивідуального замовлення від 21 грудня 2017 року № CQ-1100 та від 05 грудня 2017 року№ CQ-6911, укладені між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25 453 грн на відшкодування збитків та 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Копія цього рішення направлена ФОП ОСОБА_2 за двома адресами, за фактичним місцем перебування і провадження діяльності: АДРЕСА_1 та за місцем реєстрації: АДРЕСА_2 , за якою отримана відповідачем 24 липня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 27).
За відкритими даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем проживання відповідача зазначено АДРЕСА_2
Апеляційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 липня 2018 року ФОП ОСОБА_2 подав 22 лютого 2019 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилами частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпроголошено право на справедливий суд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі.
Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» («Ponomaryov v. Ukraine») від 03 квітня 2008 року, пункт 41).
Аналогічні висновки викладені у рішеннях ЄСПЛ у справі «Науменко проти України» («Naumenko v. Ukraine») від 09 листопада 2004 року та у справі «Полтораченко проти України» («Poltorachenko v. Ukraine») від 18 січня 2005 року.
Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що оскаржуване рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 липня 2018 року відповідач отримав 24 липня 2018 року.
За таких обставин апеляційний суд правильно застосував положення статей 357, 358 ЦПК України та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 липня 2018 року у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження без поважних причин.
Перевіряючи доводи касаційної скарги ФОП ОСОБА_2 щодо неналежного дослідження судом поважності наведених заявником причин пропуску строку на апеляційне оскарження та у зв'язку з цим порушення права на таке оскарження судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про їх безпідставність з огляду на відсутність особливих і непереборних обставин, які перешкоджали заявнику оскаржити його в апеляційному порядку у встановлені процесуальним законом строки.
Такі доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи та встановленими судом апеляційної інстанції фактичними обставинами, а тому не є обґрунтованими.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції , може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. О. Кузнєцов
В. С. Жданова
В. М. Ігнатенко