Іменем України
31 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/9858/18
адміністративне провадження №К/9901/22454/19
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 березня 2019 року (головуючий суддя - Шевченко Н.М.)
і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року (головуючий суддя - Ганечко О.М., судді - Парінов А.Б., Ключкович В.Ю.)
у справі № 826/9858/18
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним і скасування наказу.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати незаконним наказ командира цієї частини від 17 травня 2018 року № 110 «Про результати службового розслідування», яким позивачу оголошено догану.
В обґрунтування позовних вимог, зазначив, що оскаржуваний наказ виданий всупереч наказу Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України». Вказав, що службове розслідування стосовно нього не призначалося і не проводилося. Натомість, як зазначає позивач, йому було роз'яснено, що він є свідком у службовому розслідуванні, призначеному наказом від 17 квітня 2018 року № 83/ад «Про призначення службового розслідування».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 1 березня 2019 року у задоволенні позову відмовив. Це рішення обґрунтоване тим, що
- про проведення службового розслідування позивач був обізнаний, оскільки власноруч 8 травня 2018 року надавав письмові пояснення;
- службове розслідування призначено за фактом неякісного проведення СТО на передавальному радіоцентрі інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 та з метою встановлення причин неякісного проведення робіт, а, отже, було спрямоване на виявлення кола осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності у разі виявлення/доведеності порушень. Виходячи з цього, суд не встановив будь-яких порушень щодо незазначення ОСОБА_1 в наказі про призначення службового розслідування;
- щодо посилань позивача на відсутність формулярів на техніку, показових занять, технічних схем, тощо, суд вказав на те, що при прийнятті посади, ОСОБА_1 жодних заперечень, актів та рапортів до вищого керівництва не пред'являв, зауважень з таких питань не висловлював;
- при накладенні дисциплінарного стягнення на позивача командиром військової частини НОМЕР_1 враховано характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередню поведінку позивача, тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 червня 2019 рішення суду першої інстанції залишив без змін, погодившись з викладеними у ньому мотивами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняте нове, яким позовні вимоги задовольнити. Вказує на порушення судами норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи і неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, в обґрунтування своєї скарги ОСОБА_1 зазначає, що:
- стосовно нього службове розслідування не призначалося і не проводилося, оскільки у наказі про призначення такого розслідування не зазначено особи, стосовно якої воно проводиться. Натомість вказує, що у відповідному службовому розслідуванні мав статус «свідка». До того ж, відповідач в силу приписів пункту 1 Розділу VII Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, міг провести службову перевірку;
- перед накладенням дисциплінарного стягнення командир не проводив з позивачем безпосередньої бесіди;
- акт перевірки стану та якості переводу озброєння і військової техніки підрозділів до експлуатації на весняно-літній період від 17 квітня 2018 року, з урахуванням якого було призначено службове розслідування, - нікчемний, оскільки перевірка фактично не проводилася;
- відповідач не надав доказу про ознайомлення позивача з правами та обов'язками під час проведення службового розслідування, а також доказу, які саме посадові обов'язки він порушив.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Вважає, що суди правильно встановили обставини справи та дійшли обґрунтованих висновків щодо їх оцінки.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач перебував на військовій службі у Збройних Силах України.
20 червня 2017 року, відповідно до наказу Міністра оборони України № 402 від 15 червня 2017 року, ОСОБА_1 призваний на військову службу із запасу за призовом осіб офіцерського складу до Збройних Сил України строком на 18 місяців та призначений слухачем 5 курсу перепідготовки/підвищення кваліфікації Військового інституту телекомунікацій та інформатизації міста Києва.
Відповідно до наказу начальника Генерального Штабу Збройних Сил України № 410 від 8 вересня 2017 року позивач направлений для проходження подальшої служби до військової частини НОМЕР_2 Повітряних сил Збройних Сил України у місто Вінницю.
15 грудня 2017року на підставі наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 4 грудня 2017 року ОСОБА_1 виключено з 15 грудня 2017 року зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 (місто Вінниця) і направлено для проходження подальшої служби на посаду начальника передавального радіоцентру інформаційно - телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 (місто Київ).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 438/ад від 22 грудня 2017 року про закріплення за підрозділами військової частини техніки та інших матеріальних засобів, зокрема, призначено відповідальних за наявність, технічний стан, збереження, експлуатацію та обслуговування техніки призначено посадових осіб, серед списку яких є і лейтенант ОСОБА_1 , за яким було закріплено техніку зв'язку та майно, відповідно до додатку № 1 до наказу.
Суд апеляційної інстанції встановив, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач підтвердив свою обізнаність про закріплення за ним відповідної техніки на об'єкті військової частини, що також підтверджується наявністю його підпису на аркуші доведення наказу № 438/ад від 22 грудня 2017 року.
Питання технічної експлуатації техніки зв'язку повітряних сил, проведення його сезонного технічного обслуговування (СТО) та відповідного ведення формулярів, журналів, відомостей визначені наказом Міністра оборони України № 314/дск від 15 травня 2013 року «Про затвердження правил технічної експлуатації техніки зв'язку, радіотехнічного забезпечення, автоматизованих та інформаційних систем державної авіації України».
Надалі, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21 березня 2018 року № 55/ад «Про організацію та проведення сезонного обслуговування озброєння та військової техніки на режим експлуатації у літній період», визначено заходи по сезонному технічному обслуговуванню.
На виконання наказу № 55/ад від 21 березня 2018 рок було проведено показові заняття з особовим складом інформаційно-телекомунікаційного вузла та заліки знання правил експлуатації техніки, що підтверджується план-конспектом, затвердженим начальником інформаційно-телекомунікаційного вузла ОСОБА_2 від 19 березня 2018 року і заліковою відомістю з оцінками по особовому складу, у тому числі по ОСОБА_3 .
Під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив копії матеріалів службового розслідування по факту неякісної організації та проведення сезонного технічного обслуговування на передавальному радіоцентрі інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 .
Згідно акту перевірки стану та якості переводу озброєння і військової техніки підрозділів до експлуатації на весняно-літній період № 38 від 22 квітня 2018 року, комісією виявлено недоліки, а саме: в ІТВ (штаб) в формулярі на АТС «СИМЕНС» не записані проведені ремонти, технічне обслуговування та не внесена заміна блоку; на бойових постах відсутні документи проведення СТО в повному обсязі; в ПДРЦ ІТВ (ЦУО) робочі місця для переведення озброєння та військової техніки на весняно-літній режим експлуатації не обладнані; документація щодо підготовки та організації переведення озброєння та військової техніки на весняно-літній режим експлуатації відпрацьована не в повному обсязі; інструктаж перед початком робіт СТО не проводиться; не проведено дефектацію зі складанням дефектовочних відомостей на кожний зразок озброєння та військової техніки, яка підлягає переводу, з метою визначення несправностей та обсягу робіт, ремонту, комплектності, наявності запчастин інструменту та приладдя, потребу у запасних частинах, які необхідні для сезонного обслуговування; перевірка працездатності комплектуючих виробів в усіх режимах з використанням вмонтованої системи контролю і засобів вимірювань не проводиться; результати СТО в формуляри не заносяться, перевірку правильності ведення формулярів та їх заповнення провести не вдалося (зберігається в іншому місті), без поважних причин відсутні 12 формулярів на основні види ОВТ; начальник ПДРЦ ІТВ (ЦУО) лейтенант ОСОБА_1 свої посадові обов'язки згідно Статутів ЗСУ та наказу Міністра оборони України № 314/дск від 15 травня 2013 року «Про затвердження правил технічної експлуатації техніки зв'язку, радіотехнічного забезпечення автоматизовних та інформаційних систем державної авіації України» не знає та не виконує (а.с. 18-19).
Враховуючи висновки комісії, викладені в акті перевірки стану та якості переводу озброєння і військової техніки підрозділів до експлуатації на весняно-літній період, наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 83/ад від 17 квітня 2018 року призначено службове розслідування за фактом неякісного проведення СТО на передавальному радіоцентрі інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 з метою встановлення причин неякісного проведення СТО на передавальному радіоцентрі інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 (а.с. 6).
Актом службового розслідування від 11 травня 2018 року встановлено, що на передавальному центрі інформаційно-телекомунікаційного вузла (ЦУО) не були обладнані робочі місця для проведення ТО-2, відсутня необхідна документація, в підготовчий період не було проведено поглибленої перевірки технічного стану засобів зв'язку ЦУО, не проведені підготовчі роботи, що стосуються планування робіт, їх матеріально-технічного забезпечення.
Під час проведення службового розслідування запропоновано лейтенанту ОСОБА_1 усунути виявлені недоліки, надати документацію.
Лейтенант ОСОБА_1 8 травня 2018 року надав пояснення, в яких зазначив, що він висновки акту перевірки № 38 від 17 квітня 2018 року вважає безпідставними, оскільки інструктаж особового складу, призначеного до проведення сезонного технічного обслуговування ним проводився, а стосовно неналежного оформлення документації, пояснив відсутністю робочого місця та оргтехніки, хоча як встановлено під час службового розслідування, місце для даної роботи виділено в кабінеті № 5 обладнаного приміщення інформаційно-телекомунікаційного вузла (ЦУО).
Під час проведення службового розслідування лейтенант ОСОБА_1 звернувся із клопотанням про відвід капітана ОСОБА_4 від проведення службового розслідування, у зв'язку із можливою зацікавленістю у результатах, проте ці вимоги комісією були відхилені.
За результатами службового розслідування, наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 110 від 17 травня 2018 року начальнику передавального радіоцентру інформаційно-експлуатаційного вузда (ЦУО) військової частини НОМЕР_1 лейтенанту ОСОБА_1 за неналежне виконання своїх посадових обов'язків щодо правильної експлуатації, обслуговування, контролю за додержанням заходів безпеки під час роботи з технікою та озброєнням оголошено догану (а. с. 7-8).
В матеріалах справи наявна копія аркуша доведення наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 110 від 17 травня 2018 року «Про результати службового розслідування», у якому міститься відмітка позивача від 21 травня 2018 року.
Не погоджуючись з висновками службового розслідування та вважаючи наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 110 від 17 травня 2018 року «Про результати службового розслідування» незаконним і таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» 24 березня 1999 року затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - «Статут ВС ЗС України»), яким визначено загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Статутом ВС ЗС України керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України.
Згідно пункту 11 цього Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців, зокрема, такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року, затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - «Дисциплінарний статут»), приписами статті 45 якого, визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Положеннями пункту 83 Дисциплінарного статуту, передбачено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Згідно пункту 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Наказом Міністерства оборони України № 608 від 21 листопада 2017 року затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - «Порядок № 608»).
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 608 (у редакції, чинній на час призначення службового розслідування) службове розслідування призначається у разі:
- невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
- невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
- неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
- дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
- втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
- порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
- недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
- внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
- повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
- вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією;
- скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи;
- надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені;
- якщо за характером вчиненого правопорушення на військовослужбовця буде накладено дисциплінарне стягнення, застосування якого призведе до позбавлення військовослужбовця премії повністю або частково, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, накладення дисциплінарного стягнення, внаслідок чого військовослужбовець буде понижений у посаді, понижений у військовому званні, позбавлений військового звання, звільнений з військової служби.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Згідно з пункту 3 Розділу ІІІ Порядку № 608, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування.
Відповідно до пункту 1 Розділу V Порядку № 608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Згідно пункту 2 Розділу VІ Порядку № 608, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Положеннями пункту 68 Дисциплінарного статуту передбачено, що на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема, пункт «б» - догана.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частин першої й четвертої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -«КАС України») суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
В контексті цієї справи та доводів касаційної скарги, якими позивач, окрім іншого, обґрунтовує неповне і неправильне з'ясування судами обставин справи, суд касаційної інстанції акцентує увагу, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права» та не є «судом фактів».
Водночас, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленими частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Надаючи оцінку доводами скаржника про те, що стосовно нього службове розслідування не призначалося та не проводилося і він мав статус «свідка» в ньому, Верховний Суд зазначає таке.
У пункті 3 описової частини акту перевірки стану та якості переводу озброєння і військової техніки підрозділів до експлуатації на весняно-літній період зазначено, що «начальник ПДРЦ ІТВ (ЦУО) лейтенант ОСОБА_1 свої посадові обов'язки згідно Статутів ЗСУ та наказу Міністра оборони України від 15 травня 2013 року № 314/дск …не знає та не виконує.».
У пункті 4 резолютивної частин цього ж акту зазначено, що «По факту неякісного проведення СТО на ПДРЦ ІТВ (ЦУО) провести службове розслідування».
Тобто, зі змісту викладених положень цього акту випливає, що в ньому чітко зазначено про неналежне виконання обов'язків позивачем та пропозиція провести службове розслідування за фактом неякісного проведення СТО на ПДРЦ ІТВ (ЦУО).
На підставі цього акту та інших нормативних документів, зокрема Порядку № 608 наказом від 17 квітня 2018 року № 83/ад було призначено службове розслідування за вказаним фактом неякісного проведення СТО на ПДРЦ ІТВ (ЦУО).
Отже, суди дійшли правильного висновку, що в силу пункту 1 Розділу ІІ Порядку №608 відповідач мав право призначити службове розслідування, якому передувало проведення перевірки та за результатами якої встановлено неналежне виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків.
Відтак, доводи скаржника про те, що службове розслідування не призначалося безпідставні.
Стосовно аргументів скаржника про незаконність оскаржуваного наказу з огляду на те, що в наказі № 83/ад «Про призначення службового розслідування» не зазначено його прізвища, то Верховний Суд не вважає їх достатніми для встановлення невідповідності оскаржуваного наказу критеріям, визначеним у статті 2 КАС України.
Так, як встановлено судами, 8 травня 2019 року ОСОБА_1 надавав пояснення з приводу фактів, викладених в акті перевірки стану та якості переводу озброєння і військової техніки підрозділів до експлуатації на весняно-літній період та наказі № 83/ад «Про призначення службового розслідування», тобто мав підстави розуміти, що службове розслідування проводиться в тому числі і по факту неналежного виконанням ним своїх обов'язків, про що зазначено у пункті 3 описової частини вказаного акту.
До того ж, необхідно зазначити, що положення пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 608 (у редакції, чинній на час призначення службового розслідування) визначають випадки, в яких проводиться службове розслідування. Серед них є підстави, які зумовлені невиконанням військовослужбовцем своїх обов'язків, а також і певні факти, як от невиконання або неналежне виконання вимог наказів та інших керівних документів, втрата або викрадення зброї чи боєприпасів.
В контексті обставин цієї справи необхідно також звернути увагу на таке.
Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.
Отже, Верховний Суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що незазначення ОСОБА_1 у наказі «Про призначення службового розслідування», про яке він знав, надавав пояснення та вважав висновки акту перевірки № 38 від 17 квітня 2018 року безпідставними, не може потягнути за собою визнання незаконним наказу № 110 «Про результати службового розслідування».
Також Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про можливість проведення службової перевірки, оскільки проведення службової перевірки є правом, а не обов'язком відповідача. До того ж, у разі необхідності уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного правопорушення, за фактом якого проведено службову перевірку, та ступеня вини військовослужбовця за результатами службової перевірки може бути проведено службове розслідування.
Крім того, не можуть бути прийняті до уваги доводи ОСОБА_1 про нікчемність акту перевірки стану та якості переводу озброєння і військової техніки підрозділів до експлуатації на весняно-літній період від 17 квітня 2018 року, оскільки цей документ незаконним в судовому порядку не визнавався і, разом з тим, визнаний судами першої та апеляційної інстанції належним доказом, на підставі якого встановлені факти порушень в результаті проведеної перевірки.
Суд касаційної інстанції ж, відповідно до статті 341 КАС України, не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу та, як вже зазначено, переглядає судові рішення на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
З цих же мотивів, Верховний Суд не надає оцінки доводами скаржника про те, що підпис на аркуші доведення до відома наказу № 438/ад від 22 грудня 2017 року йому не належить.
Також суд касаційної інстанції відхиляє аргументи ОСОБА_1 про те, що з ним не проводилася бесіда перед накладенням дисциплінарного стягнення, оскільки ні положеннями Порядку № 608, ні положеннями Дисциплінарного статуту в редакціях цих актів, чинних на час проведення службового розслідування, проведення такої бесіди не передбачалося.
Щодо аргументів скаржника про те, що відповідач не зазначив, які саме посадові обов'язки порушив позивач, то ці доводи також відхиляються, оскільки в матеріалах службового розслідування, зокрема в акті службового розслідування, вказано про порушення вимог статей 111, 112 Статуту ВС ЗС України.
Разом з тим, заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що його не було ознайомлено з правами та обов'язками під час проведення службового розслідування. Однак, враховуючи те, що він цими правами користувався (надавав пояснення, заявляв «відвід» особі, яка проводила службове розслідування), то це порушення не може потягнути за собою визнання незаконним оскаржуваного у цій справі наказу.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи, наведені позивачем у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої й апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 березня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
……………………………………
……………………………………
……………………………………
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду