Постанова від 22.10.2019 по справі 473/1147/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 473/1147/19

Категорія: 102070000 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту: 25.06.2019 р.

Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук'янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Рощіній К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Вознесенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вознесенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вознесенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (далі Вознесенський РВ УДМС України в Миколаївській області) про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у невиконанні вимог закону щодо оформлення паспорта у формі книжечки з новою фотокарткою по досягненню 45-річного віку;

- зобов'язання відповідача оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки з новою фотокарткою по досягненню 45-річного віку без застосування засобів ЄДДР.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що у зв'язку з досягненням ним 45-річного віку він звернувся до відповідача із заявою про вклеювання відповідної фотографії у належний йому паперовий паспорт громадянина України зразка 1994 року. Розглянувши вказану заяву, листом від 12 грудня 2018 року відповідач повідомив позивача про відсутність законних підстав для оформлення та видачі паспорта, у формі книжечки. Позивачу запропоновано виготовити новий паспорт громадянина України у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій, відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 (далі Порядок №302).

Відповідач у визначений строк відзив на адміністративний позов не подав. Крім того, ухвалою про відкриття провадження у справі суд першої інстанції зобов'язував відповідача надати належним чином засвідчену копію відповіді на звернення позивача від 20 листопада 2018 року. Вимоги ухвали відповідач не виконав.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року позов ОСОБА_1 до Вознесенського РВ УДМС України в Миколаївській області задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Вознесенського РВ УДМС України в Миколаївській області, яка полягає у неоформленні та невидачі паспорта громадянина України у формі книжечки по досягненню 45-річного віку ОСОБА_1 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІ.

Зобов'язано Вознесенський РВ УДМС України в Миколаївській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІ.

В апеляційній скарзі Вознесенського РВ УДМС України в Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги:

- суд першої інстанції, вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, не звернув уваги на те, що подана заява позивача про видачу паспорту не відповідала встановленому зразку, у зв'язку з чим таку заяву відповідачем розглянуто відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Скаржник вказує на те, що оскільки позивачем не було дотримано необхідної процедури, передбаченої законодавством, то лист відповідача, з яким висловив свою незгоду позивач, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, у розумінні КАС України. З цих підстав відповідач вказує на неможливість застосування у спірних правовідносинах правової позиції Верховного Суду, яка висловлена у рішенні за результатами розгляду зразкової справи та зазначає про передчасність звернення позивача з даним позовом до суду;

- Законодавством України встановлено, що паспорт громадянина України виготовляється лише у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, а прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, з 01 листопада 2016 року припинилося;

- Відповідно до пп.6 п.6 Порядку №302, обмін паспорта здійснюється у разі якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток. Позивач має паспорт у формі паспортної книжечки, при цьому зі зверненням у зв'язку з обміном на новий паспорт по досягненню 45-річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся лише 20 листопада 2018 року, тобто з порушенням місячного строку.

У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Вознесенського РВ УДМС України в Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:

20 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до відповідача, в якій просив:

"… 1. Оформити та видати ОСОБА_1 новий паспорт громадянина України у формі книжечки взамін пошкодженого відповідно до чинного Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, без застосування засобів ЄДДР.

2. Не передавати будь-які дані до ЄДДР і не присвоювати заявнику УНЗР (будь-які інші ідентифікатори - цифрові, штрих-кодові, QR-кодові, біометричні тощо). Облік вести за раніше встановленими формами - за ім'я.

3. Відповідно до Закону України "Про звернення громадян" прошу надіслати заявнику письмову відповідь на вищезазначену адресу з повідомленням про дату і час оформлення паспорта. Для оформлення нового паспорта буде подано старий паспорт, дві фотокартки і квитанції про сплату обов'язкових платежів.".

За результатом розгляду заяви, УДМС України в Миколаївській області листом від 12 грудня 2018 року повідомило позивача про те, що паспортизація громадян України здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", яким встановлено форму, зокрема, такого документа, як паспорт громадянина України, та вимоги/умови щодо його отримання. Зразок і технічний опис бланка паспорта громадянина України затверджено Порядком №302, відповідно до якого з 01 листопада 2016 року паспорт громадянина України виготовляється лише у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій. Тому законні підстави для виготовлення паспорта громадянина України в іншій формі чи іншим способом, ніж це встановлено Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", та Порядком №302, відсутні (а.с. 8-10).

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що норми Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", на відміну від норм Положення №2503 (теж чинного на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст. 8 Конвенції з прав людини.

Судова колегія частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст. 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Частиною 3 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" встановлено, що, зокрема, паспорт громадянина України, містить безконтактний електронний носій.

Положеннями п.131 Порядку №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: інформація, зазначена в зоні візуальної перевірки паспорта; додаткова змінна інформація (про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття зазначеного номера та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у відповідному полі проставляється слово "відмова". У разі відсутності інформації відповідне поле не заповнюється; біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи); засоби електронного цифрового підпису (у разі оформлення паспорта особі, яка досягла 18-річного віку) та засоби шифрування в порядку, встановленому законодавством.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Згідно ч.ч.1, 5-6 ст. 6 Закону України "Про захист персональних даних" мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.

Разом з тим, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору. При цьому, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими.

Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

В ст. 8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року №2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; …".

За сталою практикою ЄСПЛ першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст. 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".

Таким чином, приписами Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" та Порядку №302, звужено право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 20 листопада 2018 року при зверненні до Вознесенський РВ УДМС України в Миколаївській області із заявою про вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки нової фотокартки у зв'язку з досягненням 45-річного віку зазначив, що відмовляється отримувати паспорт нового зразка за релігійними переконаннями, а обмеження щодо вклеювання нових карток порушує його основоположні конституційні права (а.с. 8-10).

За результатом розгляду заяви, УДМС України в Миколаївській області листом №4801.8-18628/48.1-18 від 12 грудня 2018 року надано відповідь позивачу, що законні підстави для виготовлення паспорта громадянина України в іншій формі чи іншим способом, ніж це встановлено Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", та Постановою №302, відсутні.

Виходячи із аналізу вищенаведених норм законодавства, судова колегія дійшла висновку, що відмова у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст. 2 КАС України.

Крім того, станом на дату звернення позивача до міграційного органу діяло два нормативних акта: Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ (далі Положення №2503-ХІІ) та Постанова №302.

Згідно п.6 пп.6 Порядку №302 якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток, здійснюється обмін паспорта.

Разом з тим, п.16 Положення №2503-ХІІ визначено вичерпний перелік підстав обміну паспорта, а саме - зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування, серед яких відсутня така підстава як звернення за вклеюванням до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток після спливу місячного терміну після досягнення відповідного віку.

Положення №2503-XII не містить вимоги обміну паспорта у разі звернення за вклеюванням до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток після спливу місячного терміну після досягнення відповідного віку.

При цьому, п.25 Положення №2503-XII встановлено, що посадові особи та громадяни, винні в порушенні вимог цього особа, притягуються до відповідальності згідно із законодавством України (зокрема, ст. 197 КУпАП).

За таких підстав, відмова у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім'я ОСОБА_1 , нової фотокартки у зв'язку з досягненням 45 років, суперечить чинним приписам Положення №2503-ХІІ та прийнята необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, непропорційно, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких він спрямований.

Таким чином, доводи апелянта про те, що наслідком пропуску строку звернення ОСОБА_1 до органів міграційної служби за вклеюванням нової фотокартки в паспорт зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки є лише заміна паспорта на новий у формі, яка передбачена Постановою №302, судова колегія вважає необґрунтованими.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Вознесенського РВ УДМС України в Миколаївській області, яка полягає у неоформленні та невидачі паспорта громадянина України у формі книжечки по досягненню 45-річного віку ОСОБА_1 , відповідно до Положення №2503-ХІ.

Разом з тим, судова колегія вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання Вознесенського РВ УДМС України у Миколаївській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення №2503-ХІ, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Судова колегія зазначає, що ОСОБА_1 в заяві щодо оформлення паспорта громадянина України просив видати новий паспорт громадянина України у формі книжечки замість пошкодженого.

Відповідно до пп.5 п.6 Постанови №302 та п.16 Постанови №2503-XII обмін паспорта провадиться, зокрема у разі, його непридатності для користування.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №456 від 06 червня 2019 року затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, який розроблений відповідно до абз.5 п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", Постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №398 "Про внесення зміни до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року №719-V) (далі Тимчасовий порядок №456).

Тимчасовий порядок №456 визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пп.3 п.1 розділу V Тимчасового порядку №456 обмін паспорта здійснюється в разі непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних / найменуванні органу/штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.

Таким чином, умовою для обміну паспорту у зв'язку з його непридатність передує певна процедура встановлення обставин, за яких паспорт можливо визнати непридатним.

В даних спірних правовідносин під час відмови у видачі нового паспорту у формі книжечки відповідачем взагалі не надано оцінку придатності паспорта заявника.

Судова колегія вважає, що відповідач у даному випадку визначення непридатності паспорта для користування наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

За таких обставин, судова колегія вважає за необхідне зобов'язати Вознесенський РВ УДМС України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про оформлення і видачу нового паспорта громадянина України у формі книжечки замість пошкодженого відповідно до чинного Положення №2503-ХІІ, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному судовому рішенні.

Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.3, 4 ч.1 ст. 317, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Вознесенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 частково.

Визнати протиправною бездіяльність Вознесенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, яка полягає у невиконанні вимог Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІ щодо оформлення паспорта ОСОБА_1 у формі книжечки з новою фотокарткою по досягненню 45-річного віку.

Зобов'язати Вознесенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про оформлення і видачу нового паспорта громадянина України у формі книжечки замість пошкодженого відповідно до чинного Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 01 листопада 2019 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Суддя: Ступакова І.Г. Лук'янчук О.В.

Попередній документ
85353893
Наступний документ
85353895
Інформація про рішення:
№ рішення: 85353894
№ справи: 473/1147/19
Дата рішення: 22.10.2019
Дата публікації: 05.11.2019
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства