Іменем України
31 жовтня 2019 року
Київ
справа №820/9301/15
адміністративне провадження №К/9901/10090/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуХарківської митниці Державної фіскальної служби
на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 17.11.2015 (суддя - Н.А. Полях)
та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 (колегія у складі суддів: Л.В. Тацій, З.Г. Подобайло, А.М. Григоров)
у справі № 820/9301/15
за позовомПриватного підприємства «СПС»
доХарківської митниці Державної фіскальної служби
провизнання неправомірним та скасування рішення,
Приватне підприємство «СПС» (далі - Підприємство), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби (далі - Митниці), в якому просило, з урахуванням залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду, визнати таким, що прийнято неправомірно та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/001480/2 від 11.08.2015.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про те, що відповідач безпідставно визначив іншу митну вартість імпортованого товару і відмовив позивачу його у митному оформленні. Підприємство надало Митниці всі документи, які підтверджують складову декларованої ним митної вартості та не містять жодних неточностей чи розбіжностей.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2015 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016, позов задоволено. Скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/001480/2 від 11.08.2015.
Рішення судів мотивовані тим, що позивачем подано відповідачу всі достатні відомості для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а тому відповідачем безпідставно обрано другорядний метод визначення митної вартості і не доведено неможливість послідовного використання інших методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема поверховість розгляду справи судами в частині дослідження факту не надання позивачем документального підтвердження дійсної вартості послуг по транспортування морем придбаного ним товару, що поставлявся з-за кордону.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що, - 10.08.2015, для митного оформлення товару (лимонна кислота (моногідрат 8-80 mesh), який позивачем був придбаний у компанії «TTCA Co.Ltd» (Китай, контракт SPS-TTCA/1012 від 10.12.2013, платіжні доручення № 471 від 27.05.2015 року на суму 9250,00 доларів США та № 474 від 03.06.2015 року на суму 7000,00 доларів США), загальною вартістю 16 250,00 доларів США (в 1000 мішках загальною вагою 25000 кг за ціною 0,65 доларів СІЛА за 1 кг., специфікація №7, від 27.05.2015), відповідачу була подана декларація митної вартості №807100001/2015/002857 від 10.08.2015.
Декларантом заявлено митну вартість товару за 1-м методом оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Разом з декларацією митної вартості № 807100001/2015/002857 від 10.08.2015 позивачем подано: специфікацію № 7 від 27..2015; залізничну накладну № 40421851 від 07.08.2015; коносамент №MRFB15061132 від 18.06.2015; комерційний інвойс №ТТСА15А0216 від 09.07.2015; пакувальний лист від 09.07.2015; сертифікат походження №15С3707В0060/00338 від 25.06.2015; декларацію виробника б/н від 09.06.2015; комерційну пропозицію б/н від 09.06.2015; екологічну декларацію №37241 від 31.07.2015; сертифікати аналізів; договір транспортно-експедиціного обслуговування №58 від 02.02.2015 року; довідку про транспортні затрати №28/07 від 28.07.2015 року; платіжні доручення; прайс-лист від 09.06.2015 року; спеціальну пропозицію від 25.05.2015 року; митну декларацію країни відправлення №31020150100090763.
В порядку консультацій між митним органом та декларантом, відповідач, посилаючись на те, що документи, зазначені у частини другої статті 53 МК України, надані декларантом з метою митного оформлення товару, містять розбіжності, не містять відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зобов'язав позивача надати додаткові документи зазначені в повідомленні від митниці.
При цьому, судовим розглядом установлено, що контролюючим органом не вказано, які саме розбіжності містять документи, подані позивачем.
Відповідачем відмовлено у прийнятті митної декларації № 807100001/2015/002857, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 807000011/2015/001480/2 від 11.08.2015, відповідно до якого митна вартість товару становить 16750,00 доларів США, із розрахунку 0,6700 доларів США за 1 кг. Коригування митної вартості здійснення за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів (за 2 методом).
Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач оскаржив його до суду, який позов задовольнив, з чим погоджується Верховний Суд з наступним.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Як установлено судами та підтверджується матеріалами справи, Підприємство надало всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які не містять розбіжностей та піддаються обчисленню і підтверджують ціну товару, а саме його митну вартість.
З урахуванням чого, рішення судів попередніх інстанцій є законними та відповідають сталій практиці щодо вирішення подібних спорів, сформованій в тому числі Верховним Судом України, правова позиція якого висловлена в постановах від 31.03.2015 (справа № 21-127а15) і від 30.06.2015 (справа № 21-591а15).
Крім того, є вірними висновки судів про відсутність в рішенні відповідача інформації (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої ним, та фактів, які вплинули на таке коригування. Верховний Суд, вважає за необхідне зауважити, що зі змісту оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товару, не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару є сумнівний, чи/або помилковий. Власне, рішення мотивовано лише загальними фразами, що виключає дійсну мету його створення.
Митниця не врахувала, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, вона повинна також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Вказаних дій відповідачем вчинено не було, що є порушенням частини другої статті 19 Конституцій України.
При цьому, надаючи оцінці доводам відповідача, що вказані в касаційній скарзі про заниження позивачем вартості транспортних послуг по переміщенню вказаного товару морем з Китаю до України, то Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки відповідні мотиви не вказувались в зазначеному рішення про коригування митної вартості товару, а тому не підлягають дослідженню.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій і не спростованими доводами касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 - без змін. 2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду