31 жовтня 2019 року
Київ
справа №807/769/15
провадження №К/9901/34032/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Білак М. В., Губської О. А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
На розгляд колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян передано зазначену касаційну скаргу.
Відповідно до частини першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
При цьому за приписами абзацу 2 підпункту 15.4 пункту 15 частини першої Розділу VII "Прикінцеві положення" КАС України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Зазначеній справі визначено категорію «Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо проходження служби» (пункт 12.2 Класифікатора категорій адміністративних справ, затвердженого рішенням Ради суддів адміністративних судів України від 31 жовтня 2013 року № 114; далі - Класифікатор).
Між тим, присвоєна цій справі категорія не відповідає суті правовідносин, з яких виник спір.
З ухвалених у цій справі судових рішень убачається, що наказом Державної податкової адміністрації України № 130-о від 15 лютого 2010 року «По особовому складу податкової міліції» підполковника податкової міліції ОСОБА_1 звільнено з податкової міліції у відставку за статтею 65 пунктом «б» (через хворобу).
Наказом Державної податкової адміністрації України № 519-о від 27 квітня 2010 року «Про внесення доповнень до наказу ДПА України від 15.02.2010 р. № 130-о», з метою встановлення підполковнику податкової міліції ОСОБА_1 грошового забезпечення для призначення пенсії, внесено доповнення до наказу № 130-о від 15 лютого 2010 року «По особовому складу податкової міліції» та зобов'язано Державну податкову адміністрацію у Закарпатській області подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області довідку про грошове забезпечення станом на 15 січня 2010 року для призначення пенсії ОСОБА_1
12 березня 2015 року ОСОБА_1 подав до Державної фіскальної служби України заяву, у якій просив видати наказ, яким прирівняти його грошове забезпечення в розмірі 10246,42 гривень згідно довідки про грошове забезпечення № 52 від 07 квітня 2010 року - до аналогічної офіцерської посади в Державній фіскальній службі України - як цього вимагає частини десятої статті 43 Закону України № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також просив надіслати йому для ознайомлення наказ Державної фіскальної служби України про прирівняння його грошового забезпечення у відрядженні до аналогічної офіцерської посади в податковій міліції Державної фіскальної служби України, та надіслати прийнятий наказ до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області.
За результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 . Державна фіскальна служба України надіслала лист-відповідь № 3384 від 10 квітня 2015 року «Про розгляд заяви», яким повідомила, що позивач в період роботи на посаді голови Воловецької районної ради пройшов військово-лікарську комісію, медико-соціальну комісію, рішенням яких позивача визнано непридатним до військової служби та встановлено третю групу інвалідності. Наказ про поновлення на службі та посаді в Державній податковій адміністрації України не видавався. Грошове забезпечення виплачувалось на дату звільнення зі служби Воловецькою районною радою, було більшим за грошове забезпечення працівника податкової міліції за аналогічною посадою, тому пенсію позивачу встановлено зі збільшеного посадового окладу. У подальшому перерахунок пенсії у разі зміни грошового забезпечення посадових осіб органів місцевого самоврядування буде проводитись органами Пенсійного фонду України.
Не погоджуючись з указаними діями Державної фіскальної служби України ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до суду, в якій просив:
визнати неправомірними дії ДФС України стосовно вчасного невидання наказу про прирівняння грошового забезпечення ОСОБА_1 у відрядженні до аналогічної офіцерської посади в ДФС України;
зобов'язати ДФС України видати наказ, яким прирівняти грошове забезпечення ОСОБА_1 в розмірі 10246,42 гривень згідно довідки про грошове забезпечення № 52 від 7 квітня 2010 року до аналогічної офіцерської посади в ДФС України, як цього вимагає частина десята статті 43 Закону України № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
зобов'язати ДФС України надіслати ОСОБА_1 та Головному управлінню Пенсійного фонду України у Закарпатській області для виконання наказ про прирівняння грошового забезпечення ОСОБА_1 у відрядженні до аналогічної офіцерської посади у податковій міліції ДФС України ".
Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 12 червня 2015 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишив без розгляду у зв'язку із тим, що позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 жовтня 2015 року скасував ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2015 року, а дану справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 12 лютого 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України в частині вимог пунктів 1 та 2 про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишив без розгляду відповідно до частини першої пункту 3 статті 155 КАС України.
Невирішеною залишилася позовна вимога позивача про зобов'язання ДФС України надіслати ОСОБА_1 та Головному управлінню Пенсійного фонду України у Закарпатській області для виконання наказ про прирівняння грошового забезпечення ОСОБА_1 у відрядженні до аналогічної офіцерської посади в податковій міліції ДФС України, яку позивач підтримав та просив задовольнити.
З огляду на такі обставини справи та позовну вимогу, дана справа підпадає під категорію «Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема, зі спорів щодо загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, у тому числі пенсійного страхування осіб, звільнених з публічної служби (військової служби) (пункт 10.2.4 Класифікатора).
Наказом від 21 грудня 2018 року № 622 Державна судова адміністрація України затвердила Загальний класифікатор спеціалізацій суддів та категорій справ (далі - Загальний класифікатор). Відповідно до Загального класифікатора (який чинний з 01 січня 2019 року) зазначена справа віднесена до категорії 112010201 «Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема, загальнообов'язкового державного пенсійного страхування осіб, звільнених з публічної служби».
Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді № 5 від 06 грудня 2017 року було утворено судові палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено спеціалізації суддів і судових палат, їх кількісний склад.
Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді № 5 від 06 грудня 2017 року було утворено судові палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено спеціалізації суддів і судових палат, їх кількісний склад.
Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді № 1 від 14 січня 2019 року, визнано таким, що втратив чинність пункт 3 рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді № 5 від 06 грудня 2017 року щодо визначення спеціалізації. Проте, цим же рішенням № 1, збори суддів визначили нову спеціалізацію суддів та судових палат відповідно до Загального класифікатора спеціалізації суддів та категорій справ.
Судді Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян не спеціалізуються на розгляді категорій адміністративних справ за кодом 112000000- 112050000 Загального класифікатора (чинного з 01 січня 2019 року), так само, як і за пунктом 10.3 Класифікатора (чинного до 01 січня 2019 року).
На розгляді вказаної категорії справ спеціалізуються судді Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.
З огляду на вказане, суддею-доповідачем Смоковичем М. І. та суддями Білак М. В., Губською О. А. заявлено самовідводи, які обґрунтовані порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України, а саме, без урахування спеціалізації.
Відповідно до частини першої статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
За правилами частини першої статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Отже, при визначення суддів для розгляду даної справи допущено помилку в їх спеціалізації, що є порушенням порядку визначення складу суду, встановленого статтею 31 КАС України, а тому колегія суддів вважає, що заяви суддів Смоковича М. І., Білак М. В., Губської О. А. про самовідвід підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 31, 36, 39, 40 КАС України,
Задовольнити заяви суддів Смоковича М. І., Білак М. В., Губської О. А. про самовідвід.
Відвести суддів Смоковича М. І., Білак М. В., Губської О. А. від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі № 807/769/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Передати касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі № 807/769/15 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді М. В. Білак
О. А. Губська