Іменем України
31 жовтня 2019 року
Київ
справа №400/787/19
адміністративне провадження №К/9901/24795/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Усенко Є.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року про повернення апеляційної скарги у справі №400/787/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з указаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом зазначення, яку саме норму права судом першої інстанції було неправильно застосовано, які саме обставини наведеної норми права було неправильно встановлено, та які саме докази були неправильно чи неповно досліджено, а також обґрунтування в чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, встановленні обставин чи дослідженні доказів та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватись, встановлюватись обставини чи досліджуватись докази у справі.
У встановлений судом строк від ОСОБА_1 надійшла уточнена апеляційна скарга.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року повернуто апелянту.
Відповідно до вказаної ухвали, апеляційний суд вказав, що формального зазначення у апеляційній скарзі посилань на неповне/неправильне дослідження судом першої інстанції доказів, встановлення обставин справи або застосування норм права недостатньо. Натомість, у поданій позивачем апеляційній скарзі не зазначено конкретного висновку суду, що оскаржується, із одночасним чітким зазначенням норм права, які застосовані судом при прийнятті відповідного висновку, які саме обставини наведеної норми права було неправильно встановлено, та на підставі яких доказів. Апелянт не вказав, як на його думку, мають застосовуватись відповідні норми права. Суд апеляційної інстанції вказав, що з непослідовних та нечітких пояснень позивача неможливо встановити, чому відповідні правові висновки суду першої інстанції є неправильними. За твердженням апеляційного суду, апелянт обмежився описанням деяких норм податкового законодавства з наведенням заперечень на дії податкового органу без виконання вимог щодо належного обґрунтування апеляційної скарги.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про повернення апеляційної скарги та направити справу для продовження розгляду до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що подана скаржником апеляційна скарга містила чітке обґрунтування бачення позивача, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів, а також застосування норм права. На переконання позивача, рішення про те, які саме питання, обґрунтування та доводи ставити перед судом, відноситься до дискреційних повноважень сторони адміністративного процесу, використання яких тим чи іншим чином не може тлумачитись судом як недолік апеляційної скарги. Крім того, апеляційний суд не наділений правом на стадії відкриття провадження проводити аналіз доводів та обґрунтувань, наведених скаржником, на предмет їх переконливості.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Вимоги до апеляційної скарги містяться у статті 296 КАС України. Так, за правилами пункту 6 частини другої цієї статті, в апеляційній скарзі зазначаються, зокрема, обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Дійсно, при поданні апеляційної скарги скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням шляхом вказівки на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується. Мотивуючи, у чому саме полягає незаконність рішення, особа повинна конкретно вказати, яку правову норму суд застосував неправильно, яким чином її слід було використати до спірних правовідносин і як це вплинуло на вирішення спору.
При цьому, у разі, якщо апелянт вважає, що судом порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, в апеляційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Поряд з цим, судам слід уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, подана ОСОБА_1 апеляційна скарга містила посилання на неправильно застосовані судом першої інстанції норми права, а саме: частину четверту статті 90 КАС України із вказівкою на недослідження судом відомостей адвокатського запиту №182 від 19 лютого 2019 року та відповіді ТОВ «Ауді-Центр Київ» №41 від 3 вересня 2018 року; статті 102, 267 ПК України в частині пропуску відповідачем, на переконання скаржника, строку прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення. Крім того, ОСОБА_1 послався на неврахування судом першої інстанції практики Верховного Суду щодо необхідності отримання інформації від Мінекономрозвитку. Також апеляційна скарга містила посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині неправомірної, на думку позивача, відмови в задоволенні клопотання про відвід судді.
На переконання колегії суддів, як подана вперше, так і уточнена апеляційна скарга в повній мірі відповідала вимогам пункту 6 частини другої статті 296 КАС України, а саме містила зрозуміле обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням, в чому полягає неправильність/неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі, які норми права судом було застосовано, на його думку, неправильно із вказівкою на те, як така норма повинна застосовуватись. Апелянт вказав на докази, які не були враховані судом першої інстанції, та які слід дослідити під час апеляційного розгляду, а також зазначено про зв'язок таких доказів із предметом даного спору.
Колегія суддів також вважає доречними посилання скаржника, викладені у касаційній скарзі, на неприпустимість надання судом оцінки на стадії відкриття провадження у справі щодо прийнятності чи неприйнятності відповідних доводів апелянта. Відхилення чи прийняття таких доводів здійснюється під час розгляду справи по суті позовних вимог.
Посилання апеляційного суду на висновки Верховного Суду, викладені у справах №905/2142/12, №120/883/19-а, №520/6958/16-а, №810/2180/18, №640/440/19, з огляду на встановлені касаційним судом обставини в межах даної справи, є недоречними, враховуючи положення частини першої статті 13 КАС України та мету касаційного перегляду справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, оскільки помилково повернув подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу, виходячи з занадто формальної її оцінки на відповідність вимогам пункту 6 частини другої статті 296 КАС України, внаслідок чого було обмежено право позивача на апеляційне оскарження судового рішення.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу та скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги з направленням справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду, в ході якого має бути вирішено питання про можливість відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року про повернення апеляційної скарги у справі №400/787/19 скасувати, а справу направити до П'ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
Є.А. Усенко
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду