21 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 160/1422/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
за участю секретаря судового засідання Лащенко Р.В.,
за участю сторін (представників): представника позивача, представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі №160/1422/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1192/273/НД/АВ/ТД-ФС/555 від 18 вересня 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані незгодою про накладення штрафу у відповідності до ст. 265 КЗпП України, оскільки у відповідача були відсутні законодавчо обґрунтовані підстави для призначення та проведення інспекційного відвідування, крім того оскаржувана постанова про накладення штрафу, винесена на підставі акту інспекційного відвідування, інформація в якому не відповідає об'єктивній дійсності та не підтверджена жодними належними доказами.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати його та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи застосовано Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 26.04.2017 року № 295, яка визнана нечинною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019р. справа №826/8917/17. Крім того, відповідач не підтвердив правомірність прийнятої постанови про накладення штрафу належними доказами.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. У відзиві зазначає, що інспекційним відвідуванням встановлено, а позивачем не спростовано застосування працю громадян без оформлення трудових відносин.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав в ній викладених.
Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що відповідно наказу від 14.08.2018 року № 663-І, направлення на проведення інспекційного відвідування від 17.08.2018 року № 107-4.4-3, відповідачем проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 (кафе).
27.08.2018 року, під час здійснення інспекційного відвідування інспектором праці ОСОБА_2 було складено вимогу про надання/поновлення документів № ДН1192/273/НД, зокрема, у строк до 11:00 год. 28.08.2018 року.
На виконання означеної вимоги ФОП ОСОБА_1 були надані наступні документи:
- укладений трудовий договір з ОСОБА_3 від 07.02.2006 року, копії паспортних даних та код ОСОБА_3 , повідомча реєстрація в територіальних органах ДФС чинним законодавством не передбачена;
- укладений трудовий договір з ОСОБА_4 від 21.02.2012 року, копії паспортних даних та код ОСОБА_4 , повідомча реєстрація в територіальних органах ДФС чинним законодавством не передбачена;
- копії наказу про прийняття на роботу ОСОБА_5 № 11/07 від 11.07.2016 року, повідомлення ДФС (квитанція № 2 від 12.07.2016 року);
- копії наказу про прийняття на роботу ОСОБА_6 № 23/08 від 23.08.2018 року, повідомлення ДФС (квитанція № 2 від 27.08.2018 року) копії паспортних даних та код ОСОБА_6 , особисті пояснення ОСОБА_6 , щодо фактичного допущення до роботи з 23.08.2018 року;
- копії наказу про прийняття на роботу ОСОБА_7 № 02/02/2018 від 02.08.2018 року, повідомлення ДФС (квитанція № 2 від 02.08.2018 року), копії паспортних даних та код ОСОБА_7 .
Так, ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність на 4 об'єктах торгівлі станом на 28.08.2018 року, трудові відносини укладено з 5 працівниками.
28.08.2018 року складено акт інспекційного відвідування № ДН1192/273/НД/АВ в якому зафіксовані наступні порушення:
- ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, ПКМУ № 413 від 17.06.2015 року, зокрема, у приміщенні кафе за адресою: АДРЕСА_3 , в якому здійснюється підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 , одна працівниця здійснювала діяльність з продажу продуктів харчування, напоїв та тютюнових виробів. Так, на фото 1, зафіксована особа жіночої статі, яка відмовилася надати свої персональні дані та надати усні та письмові пояснення стосовно свого перебування на робочому місці, фактично здійснювала трудову діяльність з продажу продуктів харчування, напоїв; 23.08.2018 року під час проведення інспекційного відвідування в отриманому поясненні працівника (продавця) ОСОБА_5 , що працює на об'єкті (магазин) за адресою: АДРЕСА_4 , зазначила, що разом з нею в магазині працює ОСОБА_8 В строк зазначений у вимозі до 11 год. 00 хв. 28.08.2018 року ФОП ОСОБА_1 не надав трудових договорів, заяв про прийняття на роботу, наказів про прийняття на роботу, повідомлень центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу, повідомлень ДФС про прийняття працівників на роботу на ОСОБА_8 та особу на фото 1.
18.09.2018 року першим заступником начальника ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим І.М., прийнято постанову № ДН1192/273/НД/АВ/ТД-ФС/555, згідно якої на підставі акту інспекційного відвідування № ДН1192/273/НД/АВ від 28.08.2018 року та керуючись ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 року № 509 та на підставі абз. 2 частини 2 статті 265 КЗпП України вирішено накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 223 380,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про її скасування.
Суд першої інстанції з посиланням на матеріали справи, із застосуванням норм Кодексу законів про працю України, Порядку № 295 від 26.04.2017 року, надаючи оцінку доказам та доводам сторін, дійшов висновку, що відповідачем вірно встановлено, що позивачем допущено двох працівників до роботи без оформлення трудового договору.
Колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову з наступних підстав.
Фактичні обставини справи сторонами не спростовуються.
Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи державного нагляду (контролю) планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Згідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає про неврахування судом першої інстанції всіх доводів на обґрунтування підстав позову.
Так в апеляційній скарзі позивач зазначає про неврахування судом першої інстанції, що постанова КМУ від 26.04.2017 року № 295, якою затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, визнана нечинною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019р., справа №826/8917/17.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що на час призначення інспекційного відвідування, проведення інспекційного відвідування та прийняття постанови, вказаний порядок був чинним.
Посилання позивача у позові та представника позивача в суді апеляційної інстанції на незаконність перевірки, є необґрунтованими, оскільки позивач допустив працівників відповідача про проведення інспекційного відвідування та надавав документи на вимогу (а.с. 75).
Саме на етапі допуску до перевірки фізична особа-підприємець може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні такої перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі № 806/2127/16 (провадження № К/9901/35465/18) та від 08.08.2018 року у справі № П/811/1680/17 (провадження № К/9901/11219/18).
Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на відсутність доказу на встановлення обставини того, що позивачем було допущено двох працівників до роботи без оформлення трудового договору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно матеріалам справи, інспекційним відвідуванням було встановлено, що у приміщенні кафе за адресою: АДРЕСА_3 , в якому здійснюється підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 (позивач) під час проведення такого інспекційного відвідування, одна працівниця здійснювала діяльність з продажу продуктів харчування, напоїв та тютюнових виробів. Знаходилась на робочому місці (за прилавком).
Така особа відмовилась назвати прізвище, ім'я та по батькові, працівникам відповідача, а тому зафіксовано особу на фото (а.с. 72).
Також інспекційним відвідуванням на об'єкті (магазин) за адресою: АДРЕСА_4 , в магазині також працює ОСОБА_8 , як пояснила інший працівник (а.с. 73).
Позивачем на вимогу про надання/поновлення документів не було надано відповідачу документів стосовно вищезазначених осіб надано не було (а.с. 75).
Судом встановлено, що інспекційне відвідування проведено з відома та у присутності позивача, як це зазначено у акті (а.с. 76), пояснень, що це за особа, зафіксована на фото відповідачем, що знаходиться на робочому місці, позивач не надав, а також не надав пояснень щодо працівника ОСОБА_8 .
В даному випадку, при відмові особи повідомити про себе та надати інформацію щодо оформлення трудового договору, відповідач не має інших повноважень, як зафіксувати результати проведеного відвідування. Так суд враховує ту обставину, що інспекційне відвідування проведено у присутності позивача.
З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з висновками акту інспекційного відвідування, яким встановлено, що позивачем фактично допущено до роботи двох працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу
Статтею 24 КЗпП України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адмініструванням єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Зі змісту положень даної статті, яка передбачає відповідальність суб'єктів господарювання за порушення трудового законодавства, вбачається спеціальний суб'єкт відповідальності за порушення наведені в цій статті, якими є: юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю.
При цьому, щодо фізичних осіб-підприємців підлягає доказуванню факт використання ними найманої праці.
Враховуючи вищенаведене, відповідачем постановою № ДН1192/273/НД/АВ/ТД-ФС/555 від 18.09.2018р. підставі абз. 2 частини 2 статті 265 КЗпП України правомірно застосовано до позивача фінансові санкції у вигляді штраф у розмірі 223 380,00 грн.
Наведене свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції під час прийняття рішення в заявленому спорі. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. В межах доводів апеляційної скарги підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не встановлено.
Керуючись ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі №160/1422/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31 жовтня 2019року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва