Іменем України
31 жовтня 2019 року
Київ
справа №431/1620/17
адміністративне провадження №К/9901/20578/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року (суддя - Кудрявцев І.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року (колегія суддів: Сухарьок М.Г., Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання дій чи бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинення дій, стягнення грошової допомоги,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії чи бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо не складання висновку про призначення одноразової грошової допомоги, який затверджується особою, на яку покладено виконання таких функцій, та не видання наказу про виплату такої допомоги відповідно до вимог пункту 4 ч. 1 ст. 97, 98, підпункту В пункту 4 ч. 1 ст. 99, 100 Закону України «Про Національну поліцію»;
- зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України скласти висновок про призначення одноразової грошової допомоги, який затвердити особою, на яку покладено виконання таких функцій, та видати наказ про виплату такої допомоги відповідно до вимог пункту 4 ч. 1 ст. 97, 98, підпункту В пункту 4 ч. 1 ст. 99, 100 Закону України «Про Національну поліцію»;
- стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України одноразову грошову допомогу в розмірі 112000,0 грн на відповідний картковий рахунок.
Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо не складання висновку про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності.
Зобов'язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України скласти висновок та прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга відповідача мотивована, зокрема, тим, що стаття 97 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII не передбачає такої підстави для отримання одноразової грошової допомоги, як отримання захворювання або поранення (контузії), травми або каліцтва, пов'язаного з проходженням в служби в органах внутрішніх справ, тому у позивача немає права на отримання такої допомоги. Також вказує, що суд не може підміняти орган та стягувати суму одноразової грошової допомоги, щодо якої відсутній відповідний висновок та рішення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що згідно копії наказу №138 ос від 03.03.2016 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за підпунктом 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 підполковника поліції ОСОБА_1 (С-463934) старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах управління внутрішньої безпеки в Луганській області з 09 березня 2016 року з виплатою компенсації за 8 діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2016 році.
Згідно копії свідоцтва про хворобу №57 від 23.02.2016, виданого військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Луганській області», захворювання ОСОБА_1 є пов'язаними з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Згідно копії виписки з акту огляду МСЕК ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 29.03.2016р., причина інвалідності - захворювання, пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Згідно копії довідки ОСОБА_1 визначено ступінь втрати професійної придатності 60% за свідоцтвом про хворобу №57 від 23.02.2016.
Згідно копії рапорту ОСОБА_1 звертався до ДВБ НП України щодо проведення виплати одноразової грошової допомоги, рапорт отримано ДВБ НП України 23.05.2016р.
Згідно копії відповіді Департаменту внутрішньої безпеки НП України від 09.12.2016, адресованої ОСОБА_1 , у статті 97 Закону не визначені випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога поліцейським, яким інвалідність визначено внаслідок захворювання, поранення (контузій, травми або каліцтва) пов'язаних з виконанням службових обов'язків або проходженням служби в органах внутрішніх справ. Відповідно до ст.99 Закону неможливо визначити розмір одноразової грошової допомоги, який належить виплатити. Призначення та виплата ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги буде проводитись після розв'язання певних організаційних питань за рахунок асигнувань, передбачених у державному бюджеті на зазначені цілі для ДВБ НП України. У зв'язку з чим матеріали повернено без виконання.
Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за працівниками поліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України від 20.12.1990 № 565-XII «Про Національну поліцію». Той факт, що позивач після звільнення зі служби в ОВС був прийнятий на службу в органи поліції, не позбавляє його права на отримання відповідної допомоги.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто до 7 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону України № 565-ХІІ «Про міліцію» та Порядком № 850.
Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 580-VIII «Про Національну поліцію» (набрав чинності 7 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.
Разом з тим, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
Відповідно до ч. 1 ст. 97 Закону №580 одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, зокрема, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч. 2 ст. 97 Закону №580).
Відповідно до частини першої статті 99 Закону №580, розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб на час виплати такої допомоги:
4) визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності:
а) I групи - 120 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб;
б)II групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб;
в) III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.
Механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського визначений Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, які затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 (далі Порядок №4, в редакції на момент виникнення спірних відносин).
Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку №4).
Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський. (п. 1 розділу IVПорядку).
Керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати ОГД, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.
Розрахунок потреби в коштах для виплати ОГД в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається структурним підрозділом до фінансового підрозділу Національної поліції за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. (п. 2 розділу V Порядку).
За змістом підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 99 Закону № 580-VIII поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено ІII групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 70 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.
З огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, колегія суддів погоджується з висновками про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням йому інвалідності, по причині захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Оскільки позивачу з 29.03.2016 встановлено ІIІ групу інвалідності в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тобто після звільнення останнього з органів Національній поліції та у період, коли діяв Закон № 580-VIII, то позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому статтею 99 Закону № 580-VIII.
У зв'язку із тим, що останнім місцем служби позивача було ГУ Нацполіції, то на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону № 580-VIII, у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII та Порядку № 4.
Вказана правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 14.02.2019 № 822/764/18.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України залишити без задоволення.
Постанову Старобільського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук