Іменем України
31 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №295/14258/16-а
адміністративне провадження №К/9901/45040/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 28.12.2016р. (суддя - Слюсарчук Н.Ф.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017р. (судді - Майора Г.І., Бучик А.Ю., Шевчук С.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом, в якому просив:
-визнати незаконними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника;
-зобов'язати нарахувати та виплачувати пенсію у зв'язку з втратою годувальника з дати смерті матері з ІНФОРМАЦІЯ_1 р. до досягнення ним віку 23 років.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, у призначенні якої відповідачем протиправно відмовлено.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 28.12.2016р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017р., позов задоволено частково.
Визнано дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника - ОСОБА_3 , незаконними.
Зобов'язано Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсію у зв'язку з втратою годувальника - матері ОСОБА_3 з дати смерті годувальника ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
В решті вимог відмовлено.
З ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обгрунтування касаційної скарги посилався на те, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, Управління діяло правомірно, оскільки подані ним документи унеможливлювали встановлення факту родинних стосунків позивача з померлим годувальником.
Зокрема, посилався на те, що у зв'язку з відсутністю належним чином перекладеного та завіреного (шляхом проставлення штампу « Apostille ») документа про шлюб матері ОСОБА_4 , який би підтверджував зміну прізвища на ОСОБА_5 , у позивача відсутнє право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - №1058-ІV) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
За правилами частини 2 статті 36 Закону №1058-ІV до непрацездатних членів сім'ї відносяться, зокрема, діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону №1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його матір'ю зазначено ОСОБА_4
Згідно міжнародного свідоцтва про сім'ю Турецької республіки, виданого 30.05.2007р. Управлінням у справах населення Каршияка, номер свідоцтва про шлюб 2006/3369, чоловіком вказано ОСОБА_6 , дружиною зазначено ОСОБА_7 , прізвище після шлюбу ОСОБА_5 .
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 12.02.2014 р. розірвано шлюб між громадянкою України ОСОБА_3 , 1981 р.н., та громадянином Туреччини ОСОБА_8 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 22.01.2016р.
Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №66 від 03.02.2016р. ОСОБА_1 надано статус дитини-сироти.
Згідно довідки ДНЗ «Житомирське вище технологічне училище» №813 від 31.10.2016р., ОСОБА_1 навчається з 01.09.2016р. по 16.11.2019р. на повному державному утриманні денної форми навчання.
Відповідно до копії посвідчення № НОМЕР_2 від 18.10.2010р., (дійсне до 10.09.2017р.) про право на пільги для багатодітних сімей, зазначено: мати ОСОБА_3 , діти: ОСОБА_9 , 1999 р.н., ОСОБА_1 , 2000 р.н., ОСОБА_10 , 2006 р.н.
23.05.2016р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Листом від 09.06.2015р. №1369/03 відповідач повідомив про неможливість призначення пенсії по втраті годувальника, з посиланням на те, що серед доданих позивачем до заяви про призначення пенсії документів, відсутній документ про шлюб матері ОСОБА_4 та зміну прізвища на ОСОБА_5 .
Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника є неправомірними.
Суди дійшли висновку, що наявні в матеріалах справи документи, а саме міжнародне свідоцтво про сім'ю Турецької республіки від 30.05.2007р. 2006/3369, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12.02.2014р. про розірвання шлюбу між громадянкою України ОСОБА_3 , 1981р.н. та громадянином Туреччини ОСОБА_8 , посвідчення № НОМЕР_2 від 18.10.2010р. про право на пільги для багатодітних сімей, копія свідоцтва про народження, копія паспорта ОСОБА_3 , в якому в розділі «Особливі відмітки» вказано дітей, серед яких і ОСОБА_1 , 2000 р.н., є належними документами, які в достатній мірі підтверджують факт родинних стосунків позивача з померлою ОСОБА_3 та зміну прізвища матері позивача з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_5 », а тому відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника є безпідставною.
З висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що позивач, 2000 р.н., має статус дити-сироти, перебував на утриманні матері ОСОБА_3 , яка у ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, факт родинних стосунків підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому суди дійшли обгрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Між тим, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій в частині визначення дати, з якої позивачу підлягає призначенню пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За загальним правилом пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Випадки, коли пенсія призначається з більш раннього строку, визначені у частині першій статті 45 Закону №1058-IV.
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
З наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 22.01.2016р. вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому, враховуючи положення п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-ІV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника підлягала призначенню позивачу з 27.12.2015р., тобто з наступного, за днем смерті його матері.
Відповідно до ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги та зміни оскаржуваних судових рішень в частині визначення дати, з якої позивачу підлягає призначенню та виплаті пенсія у зв'язку з втратою годувальника, визначивши такою датою - 27 грудня 2015 року, в решті рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Касаційну скаргу Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - задовольнити частково.
Постанову Богунського районного суду м. Житомира від 28.12.2016р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017р. змінити в частині визначення дати, з якої ОСОБА_1 , 2000 року народження, підлягає призначенню та виплаті пенсія у зв'язку з втратою годувальника, визначивши такою датою - 27 грудня 2015 року.
В решті постанову Богунського районного суду м. Житомира від 28.12.2016р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук