Іменем України
31 жовтня 2019 року
м.Київ
справа №520/10874/18
провадження №К/9901/20823/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 (суддя Сліденко А.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 (головуючий суддя Катунов В.В., судді Ральченко І.М., Бершов Г.Є.)
у справі № 520/10874/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедрі Лани Слобожанщини"
до Міністерства юстиції України, Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України Федорчук Каріни Володимирівни, Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України Аврамченко Сніжани Сергіївни, Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України Чекригіна Олександра Валерійовича,
треті особи: ОСОБА_1 , Державний реєстратор Харківської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Блага Наталія Андріївна, Державний реєстратор Харківської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Слінько Яна Юріївна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Добрий господар"
про скасування наказу та рішень.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Щедрі Лани Слобожанщини" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України Федорчук Каріни Володимирівни, Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України Аврамченко Сніжани Сергіївни, Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України Чекригіна Олександра Валерійовича за участю третіх осіб ОСОБА_1 , Державного реєстратора Харківської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Благи Наталії Андріївни, Державного реєстратора Харківської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Слінько Яни Юріївни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Добрий господар", в якому просило суд:
- скасувати наказ Міністерства юстиції України "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" від 14.09.2018 №2695/5 в частині скасування рішень про державну реєстрацію прав: 41787097 від 25.06.2018, 41784162 від 25.06.2018, 41788185 від 25.06.2018, 41784919 від 25.06.2018; 41789892 від 25.06.2018, 41785898 від 25.06.2018, 41790563 від 25.06.2018, 41786264 від 25.06.2018, 41791115 від 25.06.2018, 41786610 від 25.06.2018, 41793886 від 25.06.2018, 41791802 від 25.06.2018, 41794274 від 25.06.2018, 41792223 від 25.06.2018, 41794859 від 25.06.2018, 41793224 від 25.06.2018, 41792352 від 25.06.2018, 41768757 від 25.06.2018, 41786037 від 25.06.2018, 41769841 від 25.06.2018, 41794600 від 25.06.2018, 41792591 від 25.06.2018, 41796171 від 25.06.2018, 41796077 від 25.06.2018, 41794613 від 25.06.2018, 41768143 від 25.06.2018, 41795969 від 25.06.2018, 41795891 від 25.06.2018, 41795667 від 25.06.2018, 41795602 від 25.06.2018, 41795435 від 25.06.2018, 41795323 від 25.06.2018, 41795036 від 25.06.2018, 41765420 від 25.06.2018, 42411587 від 06.08.2018, 42410130 від 06.08.2018, 41931890 від 06.07.2018, 41930506 від 06.07.2018, 42411358 від 06.08.2018, 42408905 від 06.08.2018, 42451484 від 08.08.2018, 42441635 від 08.08.2018, 42411848 від 06.08.2018, 42410639 від 06.08.2018, 42064784 від 16.07.2018, 41956243 від 09.07.2018, 42412117 від 06.08.2018, 42412039 від 06.08.2018, 41935910 від 06.07.2018, 41935554 від 06.07.2018, 41932977 від 06.07.2018, 41931231 від 06.07.2018, 41935110 від 06.07.2018, 41934735 від 06.07.2018, 42412207 від 06.08.2018, 42412185 від 06.08.2018, 42412256 від 06.08.2018, 42412240 від 06.08.2018, 42202242 від 24.07.2018, 42201855 від 24.07.2018, 42213283 від 24.07.2018, 42213195 від 24.07.2018, 42213090 від 24.07.2018, 42212848 від 24.07.2018, 42213500 від 24.07.2018, 42213458 від 24.07.2018, 42191685 від 23.07.2018, 42191613 від 23.07.2018, 42191992 від 23.07.2018, 42191939 від 23.07.2018, 42068554 від 16.07.2018, 42067892 від 16.07.2018, 42066669 від 16.07.2018, 42065860 від 16.07.2018, 42077117 від 16.07.2018, 42075443 від 16.07.2018, 42072961 від 16.07.2018, 42071505 від 16.07.2018;
- скасувати рішення Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України - Федорчук Каріни Володимирівни, індексний номер рішення 43028229 від 17.09.2018р. в частині скасування наступних рішень про державну реєстрацію прав: 41792352 від 25.06.2018, 41768757 від 25.06.2018, 41786037 від 25.06.2018, 41769841 від 25.06.2018, 41796171 від 25.06.2018, 41796077 від 25.06.2018, 41794613 від 25.06.2018, 41768143 від 25.06.2018, 41795969 від 25.06.2018, 41795891 від 25.06.2018, 41795667 від 25.06.2018, 41795602 від 25.06.2018, 42411587 від 06.08.2018, 42410130 від 06.08.2018, 42411358 від 06.08.2018, 42408905 від 06.08.2018, 42451484 від 08.08.2018, 42441635 від 08.08.2018, 42411848 від 06.08.2018, 42410639 від 06.08.2018, 42412117 від 06.08.2018, 42412039 від 06.08.2018, 41932977 від 06.07.2018, 41931231 від 06.07.2018, 42412207 від 06.08.2018, 42412185 від 06.08.2018, 42412256 від 06.08.2018, 42412240 від 06.08.2018, 42202242 від 24.07.2018, 42201855 від 24.07.2018, 42213283 від 24.07.2018, 42213195 від 24.07.2018, 42213090 від 24.07.2018, 42212848 від 24.07.2018, 42213500 від 24.07.2018, 42213458 від 24.07.2018, 42191685 від 23.07.2018, 42191613 від 23.07.2018, 42191992 від 23.07.2018, 42191939 від 23.07.2018;
- скасувати рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України - Аврамченко Сніжани Сергіївни, індексний номер рішення 43039583 від 17.09.2018р. в частині скасування наступних рішень про державну реєстрацію прав: 41787097 від 25.06.2018, 41784162 від 25.06.2018, 41788185 від 25.06.2018, 41784919 від 25.06.2018, 41789892 від 25.06.2018, 41785898 від 25.06.2018, 41790563 від 25.06.2018, 41786264 від 25.06.2018, 41791115 від 25.06.2018, 41786610 від 25.06.2018, 41793886 від 25.06.2018, 41791802 від 25.06.2018, 41794274 від 25.06.2018, 41792223 бід 25.06.2018, 41794859 від 25.06.2018, 41793224 від 25.06.2018, 41794600 від 25.06.2018, 41792591 від 25.06.2018, 41931890 від 06.07.2018, 41930506 від 06.07.2018;
- скасувати рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України - Чекригіна Олександра Валерійовича, індексний номер рішення 43029217 від 17.09.2018р. в частині скасування наступних рішень про державну реєстрацію прав: 41935110 від 06.07.2018, 41934735 від 06.07.2018, 41935910 від 06.07.2018, 41935554 від 06.07.2018, 41795435 від 25.06.2017, 41795323 від 25.06.2018, 41795036 від 25.06.2018, 41765420 від 25.06.2018.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказ відповідача прийнятий всупереч вимогам законодавства та поза межами повноважень, наданих відповідачу чинним законодавством України, тобто прийнятий протиправно, порушує права позивача, а тому він підлягає скасуванню.
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" від 14.09.2018 №2695/5 в частині скасування винесених відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедрі лани Слобожанщини" рішень про державну реєстрацію прав: від 25.06.2018 41787097, від 25.06.2018 41784162, від 25.06.2018 41788185, від 25.06.2018 41784919; від 25.06.2018 41789892, від 25.06.2018 41785898, від 25.06.2018 41790563, від 25.06.2018 41786264, від 25.06.2018 41791115, від 25.06.2018 41786610, від 25.06.2018 41793886, від 25.06.2018 41791802, від 25.06.2018 41794274, від 25.06.2018 41792223, від 25.06.2018 41794859, від 25.06.2018 41793224, від 25.06.2018 41792352, від 25.06.2018 41768757, від 25.06.2018 41786037, від 23.06.2018 41769841, від 25.06.2018 41794600, від 25.06.2018 41792591, від 25.06.2018 41796171, від 25.06.2018 41796077, від 25.06.2018 41794613, від 23.06.2018 41768143, від 25.06.2018 41795969, від 25.06.2018 41795891, від 25.06.2018 41795667, від 25.06.2018 41795602, від 25.06.2018 41795435, від 25.06.2018 41795323, від 25.06.2018 41795036, від 23.06.2018 41765420, від 06.08.2018 42411587, від 06.08.2018 42410130, від 06.07.2018 41931890, від 06.07.2018 41930506, від 06.08.2018 42411358, від 06.08.2018 42408905, від 08.08.2018 42451484, від 08.08.2018 42441635, від 06.08.2018 42411848, від 06.08.2018 42410639, від 06.08.2018 42412117, від 06.08.2018 42412039, від 06.07.2018 41935910, від 06.07.2018 41935554, від 06.07.2018 41932977, від 06.07.2018 41931231, від 06.07.2018 41935110, від 06.07.2018 41934735, від 06.08.2018 42412207, від 06.08.2018 42412185, від 06.08.2018 42412256, від 06.08.2018 42412240, від 24.07.2018 42202242, від 24.07.2018 42201855, від 24.07.2018 42213283, від 24.07.2018 42213195, від 24.07.2018 42213090, від 24.07.2018 42212848, від 24.07.2018 42213500, від 24.07.2018 42213458, від 23.07.2018 42191685, від 23.07.2018 42191613, від 23.07.2018 42191992, від 23.07.2018 42191939. У решті вимог позов - залишено без задоволення.
4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 у справі №520/10874/18 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 залишено без змін.
5. ОСОБА_1 з вищевказаними рішеннями судів не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 у справі №520/10874/18 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
6. Ухвалою Верховного Суду від 30.09.2019 та від 22.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі №520/10874/18.
7. 23.10.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедрі Лани Слобожанщини" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить суд касаційну скаргу третьої особи залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31.08.2018 до Міністерства юстиції України в особі Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі за текстом - Комісія) надійшла письмова скарга засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство "Добрий господар" Григоренка Вячеслава Едуардовича від 29.08.2018 р.
9. Міністерством юстиції України вказана скарга була прийнята до провадження, розглянута та вирішена Комісією по суті, результати вирішення скарги оформлені висновком від 13.09.2018.
10. Наказом Міністерства юстиції України від 14.09.2018 №2965/5 даний висновок Комісії було реалізовано шляхом скасування прийнятих відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедрі лани Слобожанщини" рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень, а саме: 41787097 від 25.06.2018, 41784162 від 25.06.2018, 41788185 від 25.06.2018, 41784919 від 25.06.2018; 41789892 від 25.06.2018, 41785898 від 25.06.2018, 41790563 від 25.06.2018, 41786264 від 25.06.2018, 41791115 від 25.06.2018, 41786610 від 25.06.2018, 41793886 від 25.06.2018, 41791802 від 25.06.2018, 41794274 від 25.06.2018, 41792223 від 25.06.2018, 41794859 від 25.06.2018, 41793224 від 25.06.2018, 41792352 від 25.06.2018, 41768757 від 25.06.2018, 41786037 від 25.06.2018, 41769841 від 23.06.2018, 41794600 від 25.06.2018, 41792591 від 25.06.2018, 41796171 від 25.06.2018, 41796077 від 25.06.2018, 41794613 від 25.06.2018, 41768143 від 23.06.2018, 41795969 від 25.06.2018, 41795891 від 25.06.2018, 41795667 від 25.06.2018, 41795602 від 25.06.2018, 41795435 від 25.06.2018, 41795323 від 25.06.2018, 41795036 від 25.06.2018, 41765420 від 23.06.2018, 42411587 від 06.08.2018, 42410130 від 06.08.2018, 41931890 від 06.07.2018, 41930506 від 06.07.2018, 42411358 від 06.08.2018, 42408905 від 06.08.2018, 42451484 від 08.08.2018, 42441635 від 08.08.2018, 42411848 від 06.08.2018, 42410639 від 06.08.2018, 42412117 від 06.08.2018, 42412039 від 06.08.2018, 41935910 від 06.07.2018, 41935554 від 06.07.2018, 41932977 від 06.07.2018, 41931231 від 06.07.2018, 41935110 від 06.07.2018, 41934735 від 06.07.2018, 42412207 від 06.08.2018, 42412185 від 06.08.2018, 42412256 від 06.08.2018, 42412240 від 06.08.2018, 42202242 від 24.07.2018, 42201855 від 24.07.2018, 42213283 від 24.07.2018, 42213195 від 24.07.2018, 42213090 від 24.07.2018, 42212848 від 24.07.2018, 42213500 від 24.07.2018, 42213458 від 24.07.2018, 42191685 від 23.07.2018, 42191613 від 23.07.2018, 42191992 від 23.07.2018, 42191939 від 23.07.2018.
11. Товариство з обмеженою відповідальністю "Щедрі Лани Слобожанщини" не погоджуючись із наказом Міністерства юстиції України від 14.09.2018 №2695/5 та із вищезазначеними рішеннями державних реєстраторів, які вчинені на виконання спірного наказу, звернулося до суду з відповідним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
12. Суди першої та апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, керувались тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, доведеними, оскільки відсутність у особи власних прав у суспільних правовідносинах (у межах укладеного договору оренди землі засновник юридичної особи, яка є стороною вчиненого правочину, не має жодних прав та інтересів, оскільки такі права належать самій юридичній особі) виключає можливість задоволення скарги заявника.
Також суди вказали на те, що Комісією Міністерства при реалізації управлінської функції контролю за діяльністю державного реєстратора речових прав на нерухоме майно фактично були виконані функції відправлення правосуддя, що не відповідає вимогам ст.ст. 6, 8, 19, 124 Конституції України.
13. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про скасування рішень державних реєстраторів Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , вказавши, що оскаржені діяння були спрямовані на виконання діючого на той час наказу Міністерства юстиції України, відтак, місцевий адміністративний суд не знайшов підстав для задоволення позову у цій частині.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
14. На думку скаржника, суд першої інстанції помилково відніс справу №520/10874/18 до категорії справ незначної складності.
15. ОСОБА_1 не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що він як єдиний учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Добрий господар" не міг звертатись до Міністерства юстиції зі скаргою та наголошує, що суди не врахували його законного інтересу у цьому випадку.
16. У касаційній скарзі зазначено, що оскаржуваний наказ від 14.09.2018 № 2965/5 прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства, а обраний відповідачем спосіб задоволення скарги знаходиться у межах дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень, передбачених приписами діючих норм права, тому не було жодних підстав для скасування наказу.
17. Також ОСОБА_1 вважає помилковим висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що існування заборони реєстрації або перереєстрації речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Добрий господар" на підставі постанови про арешт майна боржника не впливає на правомірність рішень державних реєстраторів.
18. Крім того, скаржник не погоджується з мотивами відмови у задоволенні судом першої інстанції позовних вимог про скасування рішень державних реєстраторів.
19. У відзиві на касаційну скарги позивач вважає вірним віднесення судом першої інстанції цієї справи до категорії справ незначної складності, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що засновник юридичної особи не має суб'єктивних прав та матеріальних інтересів до речових прав юридичної особи на користування певним майно, а також вважає, що суди повно і всебічно дослідили всі наявні обставини справи.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
21. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Cловосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.
22. Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб і суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
23. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
24. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
25. Велика Палата Верховного Суду, приймаючи у подібних правовідносинах постанову від 29.05.2019 у справі №826/9341/17 зазначила:
"Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою ОСОБА_1. з наказом Мін'юсту від 15 березня 2017 року № 1543/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень". Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.
Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.
Отже, спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права на об'єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із житлових відносин.
Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
На підставі частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права власності на спірні приміщення внаслідок реєстрації цього нерухомого майна за фізичною особою.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб'єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 813/1362/16, 28 листопада 2018 року у справі № 825/642/18, 29 січня 2019 року у справі № 803/1589/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції".
26. Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із визначеним підходом. При цьому, підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні, оскільки є висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, викладений у постановах Великої Палати.
27. Верховний Суд зазначає, що виникнення спірних правовідносин у справі, що розглядається, зумовлено незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" від 14.09.2018 №2695/5, в частині скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки.
28. Суди попередніх інстанцій встановили, що первісною причиною виникнення спору стало управлінське діяння владного суб'єкта з приводу державної реєстрації припинення речового права користування одного орендатора - юридичної особи («старого» орендаря) за укладеним з фізичною особою-громадянином (у якості власника земельної ділянки) договором оренди земельної ділянки унаслідок укладання угоди про розірвання договору та подальшої державної реєстрації виникнення речового права користування іншого орендатора-юридичної особи («нового» орендаря) за укладеним з цією ж самою фізичною особою-громадянином (у якості власника земельної ділянки) договором оренди цієї ж самої земельної ділянки.
29. Верховний Суд зазначає, що у цій справі позовні вимоги направлені на визнання права оренди земельних ділянок і тому Суд доходить висновку, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.
Оскарження рішень про державну реєстрацію права користування спірними земельними ділянками є захистом прав позивача на земельні ділянки від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано право оренди щодо тих самих земельних ділянок.
Скасування рішень державних реєстраторів з проведення реєстраційних дій за договорами оренди землі, обов'язково буде впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано.
30. Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття права оренди земельних ділянок і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Суд, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
31. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.10.2019 у справі №807/137/18 відзначила:
"Такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.
Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.
Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору".
32. З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених при розгляді аналогічних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку, що спір у цій справі не може бути вирішено у межах розгляду адміністративної справи, оскільки потребує оцінки правомірності не лише наказу Міністерства юстиції України від 14.09.2018 №2695/5 на предмет дотримання процедури його прийняття, але й правомірності набуття права оренди земельних ділянок та відповідних реєстраційних дій на предмет їх відповідності нормам матеріального права.
33. У зв'язку з викладеним, розгляд адміністративної справи окремо щодо лише наказу Міністерства юстиції, яким скасовано реєстраційні дії, може призвести до ситуації, коли реєстраційні записи у Єдиному державному реєстрі не будуть співпадати з юридичними фактами, на підставі яких вони вчинені, а отже й не будуть відображати реальний правовий стан. Це може поставити під сумнів офіційність та достовірність відомостей реєстру, а отже підірвати довіру до нього та держави, яка забезпечує ведення реєстру.
Суд також зважає на те, що може виникнути конфлікт між судовими рішеннями, що може призвести до правової невизначеності та ускладнення захисту порушених прав.
34. Зважаючи на суттєвість цього ризику, Суд вважає, що спірні правовідносини є неподільними і правова оцінка наказу Міністерства юстиції України на предмет дотримання процедури не може превалювати над оцінкою права оренди земельних ділянок.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №821/1896/17.
35. Суди попередніх інстанцій помилково розглянули позовні вимоги по суті спору та не врахували суті спірних правовідносин.
Таким чином, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у даній справі, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
36. Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
За ч. 6 ст. 20 Господарського кодексу України справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Таким чином, спір у справі не є публічно правовим і з урахуванням суб'єктного складу сторін має вирішуватися за правилами цивільного або господарського судочинства.
37. Згідно з ч. 1 ст. 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Керуючись статтями 345, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 у справі №520/10874/18 скасувати.
Провадження у справі №520/10874/18 закрити.
Роз'яснити позивачеві, що справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб