Іменем України
31 жовтня 2019 року
м.Київ
справа №823/1821/18
провадження №К/9901/686/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Стрелець Т.Г., Желєзного І.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 (суддя Гайдаш В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 (головуючий суддя Шелест С.Б., судді Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.) у справі №823/1821/18 за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська компанія Гуд Фуд" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У травні 2018 року Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська компанія Гуд Фуд", в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська компанія Гуд Фуд" на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 1097203,52 грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2017 році та 11849,76 грн. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач порушив законодавство у сфері працевлаштування осіб з інвалідністю.
3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 у справі №823/1821/18 у задоволенні позову відмовлено.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 у справі №823/1821/18 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 у справі №823/1821/18 залишено без змін.
5. Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з вказаними судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 у справі №823/1821/18 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
6. Ухвалою Верховного Суду від 14.03.2019 (головуючий суддя Анцупова Т.О., судді Кравчук В.М., Стародуб О.П.) відкрито касаційне провадження у справі №823/1821/18.
У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду головуючого судді Анцупової Т.О., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду, було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів Стрелець Т.Г., Желєзного І.В.
7. До Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська компанія Гуд Фуд", в якому відповідач просить суд залишити без задоволення касаційну скаргу, а судові рішення залишити без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська компанія Гуд Фуд" було подано до Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік до за формою №10-ПІ, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 1 010 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 12 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 40 осіб.
9. Листом від 21.03.2018 № 537/01-12 позивач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія Гуд Фуд», що у відповідності до поданого ними звіту від 21.02.2018 останній має сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 1097203,52 грн. до 15.04.2018 (за незайняті інвалідами робочі місця), а також зазначено, що в разі їх несплати буде ініційовано звернення до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». У той же час підприємство зобов'язане створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
11. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків стосовно того, що подання звітності за формою №3ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» є належним виконанням нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю, тому скаржник зазначає, що вжиті відповідачем заходи не можна віднести до тих, що утворюють фактичне працевлаштування особи з інвалідністю за основним місцем роботи у відповідного суб'єкта господарювання.
12. У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що за практикою Верховного Суду України, що викладена у постанові від 04.04.2013 у справі №К/9991/68891/11, відповідальність підприємств, установ, організацій може наступити тільки у разі відмови у працевлаштуванні інвалідів у кількості відповідно до встановлених нормативів. Також відповідач заперечує наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія Гуд Фуд» складу правопорушення, необхідного для застосування господарсько-адміністративних санкцій, зокрема вини товариства.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
15. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, ч. 2 ст. 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
16. Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
17. Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
18. Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
19. Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
20. Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.
21. Судами встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників особового складу відповідача становить 1010 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлено інвалідність 12 працівника; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 40 осіб. При цьому, товариством протягом 2017 року подавались оголошення про працевлаштування інвалідів до місцевих ЗМІ. З листа Черкаського міського центру зайнятості від 17.04.2018 №04-18/1530 судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем подавалась до центру зайнятості інформація про наявність вакансій на посаду «мерчендайзер», на які можливе працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, втім на заявлені вакансії Черкаським МЦЗ особи з інвалідністю не направлялись, оскільки місце проведення робіт знаходилось за межами м. Черкаси. Згідно бази даних ЄІАС.net у вересні 2017 року за сприянням служби зайнятості була працевлаштована особа з інвалідністю на заявлену вакансію, місце проведення якої м.Первомайськ. Фактичних відмов роботодавця у працевлаштуванні осіб з інвалідністю не виявлено.
22. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, відповідачем не було допущено жодних із наведених вище порушень, а тому відсутні підстави для сплати адміністративно-господарських стягнень.
23. З огляду на те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що причини непрацевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
24. Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постанові від 20.06.2011 у справі № 21-60а11, Верховного Суду, викладеної у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16, від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18.
25. Доводи касаційної скарги про те, що подання звітності за формою №3ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» є неналежним виконанням нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків судів попередніх інстанцій.
26. Враховуючи зазначене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків судів попередніх інстанцій.
27. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
28. Оскільки Верховний Суд залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 у справі №823/1821/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Т.Г. Стрелець
Суддя І.В. Желєзний