01 листопада 2019 року
Київ
справа №160/9716/18
адміністративне провадження №К/9901/29304/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шишова О.О.,
суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року
у справі № 160/9716/19
за позовом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Домком Нікополь"
про застосування заходів реагування,-
установив:
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року - відмовлено у відкритті апеляційного провадження, з підстав визначених пунктом п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Відповідно до частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Положеннями пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року адміністративний позов задоволений частково.
17.05.2019, не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою у даній справі.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено; у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено; апеляційну скаргу повернуто позивачу.
23.07.2019 позивач повторно подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, вказані Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області; апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк, який обчислюється з дня отримання копії даної ухвали, для надання суду заяви про поновлення строку, в якій вказати підстави для поновлення строку.
На виконання вимог ухвали від 31 липня 2019 року скаржник подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій вказує, що відповідач звертався з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2019, проте судом апеляційної інстанції зазначена скарга була повернута апелянту у зв'язку з несплатою судового збору. Оплативши судовий збір, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області повторно звернулось до суду з апеляційною скаргою у цій справі.
Колегія суддів Верховного Суду вважає за доцільне зазначити наступне.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Недостатність бюджетних асигнувань, а також проведення безспірного списання коштів з рахунку суб'єкта владних повноважень може бути причиною, що ускладнює здійснення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, втім не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.
Особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
При вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.
Враховуючи те, що встановлений строк апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року закінчився, а також факт звернення позивача до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою вперше без виконання процесуального обов'язку щодо сплати судового збору, для обґрунтування поважності пропуску строку апеляційного оскарження позивачу слід було надати докази регулярного та послідовного вчинення активних дій (зокрема, з моменту виникнення права на касаційне оскарження судових рішень до моменту повторного звернення до суду касаційної інстанції) з метою виконання процесуального обов'язку зі сплати судового збору у даній справі.
Втім, таких доказів податковим органом суду не надано.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року.
2. Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й не оскаржується.
Суддя-доповідач О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко