Справа № 620/1492/19 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В.
30 жовтня 2019 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенко Я. М., Ганечко О. М.,
за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.07.2019, -
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправними дії щодо зменшення коефіцієнта страхового стажу з урахуванням оцінки величини одного року із 1,35% на 1% з 01.10.2017 та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії за коефіцієнтом страхового стажу з урахуванням оцінки величини одного року 1,35% та компенсувати суму недоплат пенсії із врахуванням проведених виплат з 01.10.2017.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В судовому засіданні представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Представник апелянта, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився, просив проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без представника відповідача.
Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Чернігівському ОУПФУ та отримує пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
18.03.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про надання детальної інформації щодо розміру пенсії за весь період нарахування і виплати.
Листом від 26.04.2018 № 568/028/Ф-7 Чернігівське ОУПФУ повідомило позивача, що з 01.10.2017 управлінням проведений перерахунок пенсії в зв'язку з прийняттям Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». Відповідно до п. 4-3 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, а тому коефіцієнт страхового стажу, який застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається за встановленою формулою відповідно до ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із урахуванням додаткового стажу в календарному обчисленні та величини оцінки одного року страхового стажу 1% становить 0,41083. Відповідач вважає, що пенсія позивачу виплачується згідно з чинним законодавством та дії управління пенсійного органу є правомірними (а.с.82-84).
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що норми Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», якими внесено зміни в частині перерахування з 01.10.2017 пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% не визначено його зворотну дії в часі, у зв'язку з чим відповідачем протиправно зменшено оцінку одного року страхового стажу з 1,35% до 1%.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 Закону України № 1058-ІV від 09.03.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Коефіцієнт страхового стажу - величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (стаття 1 Закону № 1058-ІV).
Згідно частини 1 статті 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:
Кс= (См*Вс)/100%*12
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).
За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Підпунктами 4, 23 частини 1 Хартії визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Законом № 2148-VIII розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено, зокрема, пунктом 4-3, яким встановлено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Згідно з пунктом 4-4 розділу ХV Закону № 1058-IV з 01.10.2017 р. по 31.12.2017 р. при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2148-VIII у разі, якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Системний аналіз викладених правових норм надіє підстави стверджувати, що з 01.10.2017 р. пенсії, призначені згідно Закону № 1058-IV, до набрання чинності Законом № 2148-VIII, перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, тоді як лише при призначенні вперше пенсії, у період з 01.10.2017 по 31.12.2017, застосовується величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачу пенсія була призначена до 01.10.2017 за Законом № 1058-IV, а отже, вона набула право саме на перерахунок її пенсії за віком відповідно до пункту 4-3 розділу ХV Закону № 1058-IV, а саме: із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, що й було проведено відповідачем.
Таким чином, при розрахунку пенсії мав враховуватись абзац другий пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, згідно якого величина оцінки одного року страхового стажу становить 1 %. При цьому, відсутні підстави для застосування величини оцінки одного року страхового стажу за абзацом першим пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у розмірі 1,35 %, оскільки пенсію позивачу за Законом № 1058-IV призначено не в період з 01.10.2017 по 31.12.2017.
Відтак, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений пунктом 43Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, тому перерахунок пенсії позивача з 01.10.2017 року із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% є правомірним.
Крім того, позивачем не надано будь-яких доказів того, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % відбулось зменшення розміру виплачуваної пенсії останньої, оскільки внаслідок проведеного перерахунку пенсія позивача збільшилася, а не зменшилася.
Колегія суддів не вбачає порушення статті 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин, адже відповідні положення Закону № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 03 червня 2014 року «Великода проти України» зазначено, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у цьому рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану в рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії», що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12.10.2004 у справі «КйартанАсмудсон проти Ісландії»).
Тому колегія суддів погоджується з доводами апелянта про безпідставність позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 - скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко
Повний текст постанови виготовлено 31.10.2019