Справа № 823/319/17 Суддя (судді) першої інстанції: С.М. Гарань
30 жовтня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Ганечко О. М., Василенко Я. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Колос Чигиринщини» до Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, Чигиринської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Колос Чигиринщини» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області Грицаєнко Оксани Анатоліївни від 16.03.2016 індексний номер 15874820 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 1,7870 га, кадастровий номер 7125487000:01:002:0086, належної ОСОБА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» на підставі договору оренди землі серія та номер: б/н від 25.02.2010 року.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду та задовольнити позов.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в період дії договору оренди землі від 25.05.2011 укладеного між ПП «Колос Чигиринщини» та фізичною особою ОСОБА_1 , відповідачем проведено державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ СП «Нібулон» на підставі договору оренди землі від 16.03.2010 № б/н та договору про внесення змін до договору оренди землі від 01.06.2016 № б/н, що був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ СП «Нібулон», що на думку позивача свідчить про подвійну реєстрацію речових прав та не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,787 га, кадастровий номер 7125487000:01:002:0086, (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 619667, виданий 25.02.2010 відділом Держкомзему у Чигиринському районі).
25.05.2011 року між ОСОБА_1 (Орендодавець) та приватним підприємством «Колос Чигиринщини» (Орендар) укладено договір оренди землі № 84, у відповідності до якого в оренду підприємству терміном на 5 років передавалась вищевказана земельна ділянка (договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області 03.08.2011, про що в Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис за №712548704000181).
31.08.2015 між ОСОБА_1 (Орендодавець) та приватним підприємством «Колос Чигиринщини» (Орендар) укладено додатковий договір до договору оренди землі № 84, у відповідності до якого спірна земельна ділянка передавалась в оренду терміном на 10 років.
08.02.2017 позивачем були подані документи до державного реєстратора прав на нерухоме майно для проведення державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки за собою на підставі наведеного додаткового договору.
Рішенням державного реєстратора права від 08.02.2017 № 33765269 позивачеві було відмовлено у такій реєстрації, в зв'язку з тим, що були встановлені суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: заявлене право оренди щодо спірної земельної ділянки зареєстровано за іншим Орендарем та термін дії зареєстрованого договору оренди землі не закінчився.
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ПП «Колос Чигиринщини» встановлено, що рішенням державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області Грицаєнко О.А. від 12.08.2016, індексний номер 30908521, за ТОВ СП «Нібулон» зареєстровано права оренди земельної ділянки площею 1,787 га, яка розташована в адмінмежах Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, кадастровий номер 7125487000:01:002:0086 терміном на строк 7 років з правом пролонгації, на підставі договору оренди землі від 25.02.2010 № б/н та договору про внесення змін до договору оренди землі від 01.06.2016 № б/н, що був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ СП «Нібулон».
Позивач цим позовом просить визнати протиправним рішення державного реєстратора щодо зареєстрованого права оренди земельної ділянки.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у державного реєстратора підстав для відмови ТОВ СП «Нібулон» у здійсненні оскаржуваної державної реєстрації договору від 01.06.2016 про внесення змін до договору оренди землі від 25.02.2010.
Вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки, що пов'язане з порушенням права позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою відповідачем зареєстровано аналогічне право на ту саму земельну ділянку.
Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суд першої інстанцій вважав, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв'язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
Разом з цим, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 19 ЦПК України зазначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.
Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Визнання протиправними і скасування рішень про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки за третьою особою є захистом прав позивача на земельні ділянки від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.
Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у ТОВ «СП «Нібулон» і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанцій не врахував того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача і ТОВ СП «Нібулон» щодо права оренди спірної земельної ділянки, яке підлягає державній реєстрації.
Отже, спір про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї самої земельної ділянки.
Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваної реєстраційної дії, тобто остання була вчинена за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі якого прийнято оспорюване рішення.
Таким чином, спір у даній справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди. Такий спір має приватноправовий характер.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 823/2043/16 та від 5 червня 2019 року у справі № 823/2049/16.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами п.1. ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, існує спір про право цивільне, колегія суддів дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.
За суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Керуючись ст. ст. 19, 238, 242, 243, 319, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Колос Чигиринщини» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017- задовольнити частково.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 - скасувати.
Провадження у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Колос Чигиринщини» до Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, Чигиринської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
Я. М. Василенко
Повний текст постанови виготовлено 30.10.2019