П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
31 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/4961/19
Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Димерлія О.О.,
- Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу адвоката Карпова Ігоря Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року про повернення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача в частині зазначення дати звільнення;
- зобов'язати відповідача внести зміни до наказу ГУНП в Одеській області №266о/с від 26.04.2016 року в частині, що стосується ОСОБА_1 та доповнити наказ абзацом другим наступного змісту: підполковника поліції ОСОБА_1 (М-106787) начальника Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області вважати звільненим з 01.04.2019 року;
- зобов'язати відповідача провести відповідні перерахунки стажу для розрахування відповідних пільг ОСОБА_1 з урахуванням дати звільнення 01.04.2019 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року позов був залишений без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Карпов Ігор Олександрович звернувся до суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить її задовольнити, скасувати ухвалу про повернення позовної заяви без розгляду та направити справу для розгляду до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що 29 березня 2016 року ОСОБА_1 , після проходження ВЛК отримав свідоцтво №72/2 про отриману під час проходження служби в органах внутрішніх справ хворобу. 11 квітня 2016 року ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності. 26 квітня 2016 року виданий наказ про звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ №266 о/с.
В червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ГУНП в Одеській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги внаслідок отриманні інвалідності при проходженні служби в органах внутрішніх справ, в задоволенні якої відмовлено. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі №815/3351/17 ГУНП в Одеській області зобов'язано вирішити питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 Апелянт вказує, що рішення суду не виконується.
08 серпня 2019 року представником позивача направлено адвокатський запит до ГУІШ в Одеській області щодо строків виконання рішення суду від 29.08.2017 року стосовно призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 19 серпня 2019 року позивачем отримано лист ГУНП в Одеській області №14/50 із посиланням відповідача як на підставу невиконання рішення суду від 29 серпня 2017 року у справі №815/3351/17 на невідповідність дат звільнення Позивача та встановлення інвалідності приписам п.1 ст.97 Закону України «Про національну поліцію».
Таким чином, на думку апелянта, лише з моменту отримання листа відповідача - 19 серпня 2019 року стало зрозуміло, що звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ саме 26 квітня 2016 року, проведено в порушення приписів п.2 ч.1, ч.2 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», п.15 Розділу IX Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС затвердженого наказом МВС №285 від 03.04.2017 року, сприяло подальшому порушенню його прав шляхам невиплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до рішення суду. Враховуючи викладене, апелянт зазначає, що для повноцінного захисту прав позивача необхідно внести зміни до наказу ГУПН в Одеській області №266 о/с від 26 квітня 2016 року в частині дати звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ, про що на думку апелянта достеменно стало зрозуміло починаючи з 19 серпня 2019 року, а не протягом місяця з моменту звільнення ОСОБА_1 , як вирішив суд першої інстанції.
До суду також надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Одеській області на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу ґрунтуються на тому, що як вбачається з позовних вимог позивач хоче визнати протиправними дії відповідача в частині зазначення дати звільнення та внести зміни до наказу про звільнення. Зазначені вимоги стосуються проходження служби та звільнення з публічної служби, тобто до зазначених вимог застосовується місячний строк звернення до суду. Щодо посилань позивача
Щодо посилань апелянта, що лише 19.08.2019 року з моменту отримання листа №14/50 від 30.01.2019, стало зрозуміло, що звільнення ОСОБА_1 проведено з порушенням (на думку позивача) Закону України «Про Національну поліцію» представник відповідача вказує, що зазначений лист (№14/50 від 30 січня 2019р.) ОСОБА_1 отримав 22.02.2019 року, про що поставив відповідну відмітку про отримання, тобто позов подано з порушенням місячного строку звернення до суду.
Представник відповідача також зазначає, що запит та відповідь стосувалась спірних правовідносин позивача з відповідачем щодо прийняття рішення про призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги внаслідок отримання інвалідності при проходженні служби в органах внутрішніх справ, які виникли у позивача після звільнення його зі служби наказом №266о/с від 26.04.2016 року за п.2 ч.1 ст.77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію» та вирішувались судом по справі №815/3351/17. При цьому, на думку представника відповідача, даний позов щодо внесення змін в наказ про звільнення стосується інших правовідносин, а саме проходження та звільнення з публічної служби, щодо вирішення яких встановлюється ч.5 ст.122 КАС України місячний строк. Представник відповідача зазначає, що позивач звільнений зі служби наказом №266о/с від 26.04.2016 року, тобто згідно змісту позову та копій документів доданих до позову позивач достовірно знав про дату свого звільнення з квітня 2016 року, а отже позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк звернення до суду, оскільки спірні правовідносини виникли у 2016 році та позивач не довів поважності причин пропуску строку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів(ч. 3 ст. 122 КАС України).
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
Пунктом 17 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
З аналізу вказаних законодавчих норм вбачається, що у випадку, коли особа вважає, що її права при звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.
Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що оскільки спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу звільнення з публічної служби, до спірних відносин підлягає застосуванню місячний строк звернення до адміністративного суду.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що згідно змісту позову та копій документів доданих до позову позивач достовірно знав про дату свого звільнення з квітня 2016 року.
Проте, з адміністративним позовом позивач звернувся лише 21.08.2019 року, тобто з порушенням місячного строку звернення до суду.
На підставі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено, зокрема: заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі «розумного строку».
Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси.
Судом першої інстанції правильно визнано необґрунтованими посилання позивача на те, що поданням вказаного позову позивач намагається вирішити спірні правовідносини, які стосуються не питань його звільнення зі служби, а питання нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, посилаючись на те, що в останній відповіді відповідач вказує на це як на причину невиплати одноразової грошової допомоги, оскільки вказані обставини оцінюються при вирішенні спірних правовідносин щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги.
Крім того, щодо посилань апелянта на ті обставини, що 19 серпня 2019 року позивачем отримано лист ГУНП в Одеській області №14/50 із посиланням відповідача на невідповідність дат звільнення Позивача та встановлення інвалідності приписам п.1 ст.97 Закону України «Про національну поліцію», колегія суддів їх оцінює критично, оскільки як вбачається з копій листа №14/50, наявного в матеріалах справи та наданого позивачем до суду першої інстанції (а. с. 12, 44), зазначений лист отримано особисто позивачем 22.02.2019 року, про що свідчить його підпис із зазначенням дати отримання. При цьому, як вже було зазначено, позивач звернувся до суду лише 21.08.2019 року, тобто з порушенням місячного строку звернення до суду.
При цьому судом першої інстанції вірно враховано, що спірні правовідносини позивача з відповідачем щодо нарахування та виплати його одноразової грошової допомоги вирішувались судом, яким досліджувались документи щодо дати звільнення позивача, проведення ВЛК та встановлення інвалідності. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 року по справі №815/3351/17 задоволений позов ОСОБА_1 , визнані протиправними дії ГУ НП щодо відмови у нарахуванні та виплати ОСОБА_1 ОГД та зобов'язано ГУ НП вирішити питання про призначення та виплату ОСОБА_1 , як інваліду ІІ групи, захворювання якого пов'язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ, ОГД відповідно до Порядку та умов виплати ОГД в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВСУ №4 від 11.01.2016 року за його заявою та прийняти відповідне рішення. При цьому постановою суду встановлено, про що прямо зазначено у рішенні, що позивач ОСОБА_1 має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вказані позивачем обставини не є об'єктивно непереборними, залежать від волевиявлення особи та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду.
З огляду на викладене, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого процесуальним законом строку, а підстави для його поновлення відсутні, наслідком чого є повернення адміністративного позову без розгляду.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суд першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Карпова Ігоря Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року про повернення позову по справі- залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року про повернення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Димерлій
Суддя: О.В. Єщенко