П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
31 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 523/17786/18
Головуючий в 1 інстанції: Бабаков В.П.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Димерлія О.О.,
- Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу адвоката Григор'єва Віктора Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 13 серпня 2019 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанов про адміністративне правопорушення,-
13 грудня 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до Суворовського районного суду міста Одеси з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в якому просили суд визнати незаконними та скасувати постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №396/18 від 22.06.2018 року №599/18, 600/18, 601/18, 603/18, 604/18, 605/18, 606/18 від 14.09.2018 року, №821/18, 822/18 від 21.11.2018 року про порушення вимог містобудівного законодавства за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 17 грудня 2018 року було відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанов про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 13 серпня 2019 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанов про адміністративне правопорушення залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Григор'єв Віктор Вікторович звернувся до суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій просить скасувати ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 13 серпня 2019 року та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що на виконання приписів ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення позивачі разом із позивною заявою подали до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду а також у судовому засіданні 13.08.2019 року представником позивачів були надані докази поважності пропуску звернення з позовом до суду, які суд першої інстанції взагалі до уваги не прийняв. Апелянт зазначає, що обов'язковою умовою для залишення адміністративного позову без розгляду є не лише встановлення факту пропуску строку звернення до суду, а й відсутність підстав вважати, що такий строк пропущений з поважних причин, а суд першої інстанції, вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, обставин щодо причин пропуску процесуального строку не встановлював. Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції, розглядаючи клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду повинен був застосувати ч. 1 ст. 123 КАС України та залишити позов без руху у разі якщо дійшов би висновків, що підстави для поновлення строків звернення до суд за раніше поданою заявою про поновлення строків є неповажними.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами пропущений строк звернення до суду, а причини пропуску строку звернення до суду є неповажними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів(ч. 3 ст. 122 КАС України).
Відповідно до ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З аналізу вказаних законодавчих норм вбачається, що у випадку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, особа має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.
Згідно положень ч. ч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що оскільки спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу оскарження постанов по справі про адміністративне правопорушення, до спірних відносин підлягає застосуванню десятиденний строк звернення до адміністративного суду.
З матеріалів справи (т.1 а.с. 194-244) вбачається, що постанову №396/18 від 22.06.2018р., складену відносно ОСОБА_3 , отримано 22.06.2018р. її представником ОСОБА_4 . Крім того, постанови по справі про адміністративне правопорушення №№599/18,600/18,601/18 від 14.09.2018р., складені відносно ОСОБА_1 та постанови №№603/18,604/18,605/18, складені відносно ОСОБА_2 , а також постанова №606/18, складена відносно ОСОБА_3 отримані їхнім представником ОСОБА_4 . особисто 14.09.2018р. Постанови №№821/18,822/18 отримані ОСОБА_5 особисто 24.11.2018р.
Проте, з адміністративним позовом позивачі звернулись лише 13 грудня 2018 року, тобто з порушенням десятиденного строку оскарження постанов по справі про адміністративне правопорушення постанов по справам про адміністративні правопорушення.
На підставі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності об'єктивних обставин, які позбавляли позивачів можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача для оскарження постанов по справам про адміністративні правопорушення
Судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги посилання позивачів в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду (т.1 а.с. 10), що ними отримано постанову від свого адвоката лише 18.09.2018 року, оскільки у такому випадку десятиденний строк звернення до адміністративного суду теж був пропущений.
При цьому, оскільки вищевказані обставини були фактично єдиним доводом, покладеним в основу заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, обставин щодо причин пропуску процесуального строку не встановлював.
Крім того, щодо посилань апелянта на докази поважності пропуску звернення з позовом до суду, надані в судовому засіданні 13.08.2019 року, колегія суддів зазначає, що на підтвердження поважності пропуску звернення з позовом до суду представником позивачів було надано адміністративний позов, поданий до Одеського окружного адміністративного суду 25.09.2018 року (т 2 а.с.8-16) та ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 року по справі №1540/4923/18 про повернення позовної заяви (т.2 а.с. 17-19). При цьому суд апеляційної інстанції вважає, що надані представником позивачів докази також не обґрунтовують поважність пропуску строку звернення до суду, оскільки позовну заяву було повернуто 01 жовтня 2019 року, а як вже було зазначено, позивачі звернулись до суду 13 грудня 2018 року, тобто не було вжито заходів щодо невідкладного звернення до суду після повернення позовної заяви, що могло б свідчити про поважність причини пропуску строку звернення до суду.
Крім того, щодо посилань апелянта на ті обставини, що суд першої інстанції, розглядаючи клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду повинен був застосувати ч. 1 ст. 123 КАС України та залишити позов без руху, колегія суддів зазначає, що положеннями ч. 3 ст. 123 КАС України чітко передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З огляду на викладене, з урахуванням часу звернення позивачів з позовом до суду, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого процесуальним законом строку, а підстави для його поновлення відсутні, наслідком чого є залишення адміністративного позову без розгляду.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Григор'єва Віктора Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 13 серпня 2019 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 13 серпня 2019 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанов про адміністративне правопорушення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Димерлій
Суддя: О.В. Єщенко