31 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 280/1843/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в письмовому провадженні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року (суддя Максименко Л.Я., повний текст складено 25.06.2019) у справі №280/1843/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-52377-56 від 14.02.2019 в сумі 18276,72 грн.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що оскаржувана вимога винесена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки з 2003 року вона підприємницькою діяльністю не займається та прибуток від її здійснення не отримує. Зазначає, що з 01.09.2003 вона працює на посаді майстра в державному навчальному закладі "Мелітопольський багатопрофільний центр професійно-технічної освіти", де отримує заробітну плату з відповідним відрахуванням податків та зборів. Відтак нарахування відповідачем єдиного внеску за період з 2017 по 2018 роки є необґрунтованим. Крім цього, вказувала на те, що вимогу винесено без проведення документальної перевірки відносно позивача та складення відповідного акту.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року позов задоволено. Рішення суду мотивовано встановленими обставинами справи, які свідчать про те, що нарахування заборгованості по єдиному внеску в сумі 18276,72 грн. здійснювалось контролюючим органом у період з лютого 2018 року по січень 2019 року, натомість оскаржувана вимога про сплату зазначеної заборгованості була сформована лише 14.02.2019. При цьому, суд вказав, що доказів того, що процедура формування та направлення оскаржуваної вимоги потребувала додаткового часу з огляду на необхідність відображення в інтегрованій картці позивача даних документальних перевірок та процедур судового оскарження, які потягли збільшення та/або зменшення сум до сплати, матеріали справи не містять. З цих підстав суд дійшов висновку про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки), що свідчить про неправомірність оскарженого рішення відповідача.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову. Скаржник вказує на те, що у
період часу з 16.05.2002 по 25.02.2019 позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець, а отже у розумінні Закону №2464 позивач у цей період була платником єдиного внеску. Щодо перебування з 2003 року позивача у трудових відносинах скаржник зазначає, що робота позивача за трудовим договором на підприємстві не виключає можливості здійснення ним підприємницької діяльності та чинне законодавство в даному випадку не звільняє позивача від сплати єдиного внеску. Вказує, що з 01.01.2017, у зв'язку з внесеними до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" змінами у фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, у тому числі і у позивача, виник обов'язок визначати базу нарахування та сплачувати єдиний внесок. Оскільки позивачем єдиний внесок за відповідні періоди не сплачувався, то виникла заборгованість з його сплати, у зв'язку з чим контролюючим органом, в межах наданих повноважень, правомірно направлено позивачу вимогу про сплату такої заборгованості.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін з огляду на його законність і обґрунтованість.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 16.05.2002 зареєстрована Мелітопольською районною державною адміністрацією Запорізької області як фізична особа-підприємець з видом діяльності 47.82 "роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям" та 29.04.2003 взята на облік як платник податків.
З 01.09.2003 позивач працює на посаді майстра в державному навчальному закладі "Мелітопольський багатопрофільний центр професійно-технічної освіти" (а.с.17).
25.02.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №21010060003024485 про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 за власним рішенням.
22.02.2019 позивач отримала вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 14.02.2019 №Ф-52377-56 про сплату боргу (недоїмки), відповідно до якої позивачу нараховано недоїмку з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 18276,72 грн.
Не погодившись з прийнятою вимогою, позивач 01.03.2019 звернулась до Державної фіскальної служби України зі скаргою в порядку статті 56 Податкового кодексу України, про скасування податкової вимоги від 14.02.2019 №Ф-52377-56.
Рішенням від 05.04.2019 №16138/6/99-99-11-05-02-25 Державною фіскальною службою України оскаржувану вимогу залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Правомірність та обгрунтованість вказаної вимоги є предметом спору, який передано на вирішення суду.
За наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Таким чином, фізична особа-підприємець, яка в силу положень ст..50 Цивільного кодексу України визначається як особа, яка здійснює своє право на підприємницьку діяльність, є платником єдиного внеску.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно ч.3 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 зазначеного Закону недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Частинами 3 та 4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Таким чином, фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність та яка зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності є платником єдиного внеску, при цьому, враховуючи положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", незалежно від того чи отримує вона дохід від такої діяльності чи ні.
У спірному випадку неможливо стверджувати про те, що у періоді 2017-2018 роки позивач був суб'єктом справляння єдиного внеску, оскільки за поясненнями позивача з вересня 2003 року вона працює в державному навчальному закладі "Мелітопольський багатопрофільний центр професійно-технічної освіти", де отримує заробітну плату з відповідним відрахуванням податків та зборів, та з цього часу підприємницькою діяльністю не займається.
Доказів того, що позивач займалася підприємницькою діяльністю у періоді 2017-2018 роки відповідачем не надано.
Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) (далі - Інструкція № 449) до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Таким чином, у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску контролюючий орган формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки у строки, визначені п. 3 розділу VI Інструкції №449.
Судом встановлено, що згідно Розрахунку заборгованості по єдиному внеску, наданому відповідачем, заборгованість у розмірі 18276,72 грн. виникла на підставі наступного:
09.02.2018 нараховано заборгованість у розмірі 8448,00 грн. за 2017 рік;
19.04.2018 нараховано заборгованість у розмірі 2457,18 грн. за І квартал 2018 року;
19.07.2018 нараховано заборгованість у розмірі 2457,18 грн. за ІІ квартал 2018 року;
19.10.2018 нараховано заборгованість у розмірі 2457,18грн. за ІІІ квартал 2018 року;
21.01.2019 нараховано заборгованість у розмірі 2457,18 грн. за IV квартал 2018 року.
Разом з тим, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-52377-56 на суму 18276,72 грн. сформована контролюючим органом лише 14.02.2019.
Доказів того, що процедура формування та направлення оскаржуваної вимоги потребувала додаткового часу з огляду на необхідність відображення в інтегрованій картці позивача даних документальних перевірок та процедур судового оскарження, які потягли збільшення та/або зменшення сум до сплати, матеріали справи не містять.
За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем недобросовісно виконано обов'язок щодо своєчасного формування та направлення на адресу позивача вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Суд першої інстанції правильно вказав на те, що недотримання відповідачем строків прийняття відповідних рішень позбавило позивача можливість передбачати наслідки, та позбавило, у випадку необхідності та з належною допомогою, узгоджувати свою поведінку, та як наслідок призвело до покладення на позивача надмірного тягаря зі сплати єдиного внеску.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскарженої вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-52377-56 від 14.02.2019, та наявність підстав для її скасування.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року по справі №280/1843/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 31.10.2019р.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк