справа№1.380.2019.003855
28 жовтня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулкевич І.З.,
секретар судового засідання Іванес Х.О.,
за участю : представника відповідача Кондрин І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання призначити пенсію,-
Встановив:
Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить :
- визнати протиправну бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не врахування при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії державного службовця, стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії державного службовця за період з 21 січня 1982 по 01 травня 2016 року тривалістю 34 роки 3 місяці 9 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію на підставі Закону України "Про державну службу", зарахувавши до стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії державного службовця період з 21 січня 1982 по 01 травня 2016 року тривалістю 34 роки 3 місяці 9 днів;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
05.06.2019 року позивач звернулася з заявою до Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про перехід з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу". За результатами розгляду її заяви, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в особі Стрийського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) листом від 19.06.2019 № 40/Т-39/6/07.05-06 відмовило у переведенні пенсії, посилаючись на те, що позивач не має 20 років стажу роботи на посадах, прирівняних до державної служби у період до 04.07.2001 року. Позивач вважає відмову управління пенсійного фонду протиправною та такою, що порушує її права і законні інтереси.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги заперечує повністю. В обґрунтування якого зазначив, що в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" відмовлено, оскільки у позивача відсутній стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначила, що відповідно до положень пункту 10 та 12 розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII державні службовці зберігають право на призначення пенсії відповідно до законодавства чинного на час виникнення такого права.
Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в обгрунтування заперечень зазначила, що відповідно до п.11 ч.3 ст. 3 Закону №889- VIII - дія цього Закону не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування. Враховуючи те, що у позивача ОСОБА_1 відсутній стаж роботи понад 20 років на посадах, прирівняних до державної служби у період до 04.07.2001, по дату набрання чинності Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", підстави для переведення позивача на пенсію державного службовця відсутні.
Позивач в судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила повністю, просила в задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд заслухав пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності, та встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З матеріалів справи, а саме з записів трудової книжки ОСОБА_1 , вбачається, що позивач з 21.01.1982 по 14.04.1983 працювала на посаді інспектора по розгляду скарг і заяв громадян Виконавчого комітету Стрийської міської ради народних депутатів; 14.04.1983 по 02.06.1992 працювала на посаді старшого інспектора по розгляду скарг і заяв громадян Виконавчого комітету Стрийської міської ради народних депутатів; 02.06.1992 по 01.08.1994 працювала на посаді старшого інспектора по розгляду скарг і заяв громадян держадміністрації, Стрийської районної і м. Стрий державної адміністрації; 01.08.1994 по 02.01.1997 працювала на посаді старшого інспектора по роботі зі зверненнями громадян міськвинкому, Виконавчий комітет Стрийської міської ради народних депутатів Львівської області; 02.01.1997 по 01.10.1997 працювала на посаді старшого спеціаліста з правових питань міськвинкому, Виконавчого комітету Стрийської міської ради народних депутатів Львівської області; 01.10.1997 по 01.12.2000 працювала на посаді головного спеціаліста з правових питань міськвиконкому, Виконавчого комітету Стрийської міської ради народних депутатів Львівської області; 01.12.2000 по теперішній час працює працює на посаді завідувача відділу з правових питань міськвиконкому, Виконавчого комітету Стрийської міської ради народних депутатів Львівської області. 01.08.2001 року принято присягу посадової особи місцевого самоврядування. 27.11.2002 присвоєно 9 ранг (V категорії) посадової особи місцевого самоврядування.
05.06.2019 року позивач звернулася з заявою до Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про перехід з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".
19.06.2019 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в особі Стрийського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) відмовило позивачу у переведенні її на пенсію державного службовця.
Така відмова обґрунтована тим, що стаж роботи позивача на посадах віднесених до категорій посад державних службовців становить менше 20 років. У зв'язку з відсутністю у позивача станом на 01.05.2016 р. 20-ти років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби та, оскільки, станом на 01.05.2016 р. позивач не перебувала на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби, відсутні правові підстави для призначення їй пенсії державного службовця. Загальний стаж роботи становить 43 роки 05 місяців станом на 28.02.2019.
Під час розгляду справи, позивач повторно 14.09.2019 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про призначення пенсії державного службовця з 20.09.2019 р відповідно до довідки про складові заробітної плати №3.16 виданої виконавчим комітетом Стрийської міської ради від 13.09.2019.
09.10.2019 відповідачем відмовлено у переведені ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", з аналогічних підстав наданих у відповіді від 19.06.2019.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить наступні висновки.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Предметом спору в даній справі є оцінка наявності права у позивача на пенсію за Законом України "Про державну службу" та наявності відповідного стажу роботи на державній службі та стажу, що може бути прирівняний до стажу державного службовця, необхідного для призначення пенсії державного службовця, правомірності відмови Пенсійного органу у переведені останнього на пенсію державного службовця.
Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон 1058-IV) визначено, що цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади, механізми функціонування системи страхування, визначає принципи, засади, механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 10, частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника) призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів.
З 1 травня 2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі Закон №889-VIII), згідно ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" №3723-ХІІ (далі Закон № 723-ХІІ) , крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стосується осіб - державних службовців, які станом на 1 травня 2016 року займали посади державної служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723-ХІІ.
Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно достатті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІпісля 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини 1статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІі Прикінцевих та перехідних положень України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Суд не може погодитись з доводами відповідача про те, що період роботи ОСОБА_1 з 04.07.2001 не може бути зараховано до стажу, що дає право на пенсію державного службовця, оскільки з 04.07.2001 ця посада є посадою органу місцевого самоврядування, виходячи з наступного.
Згідно пункту 8 Прикінцевих та перехідних положеннями Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Абзацом 13 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 229 (229-2016-п) від 25.03.2016) передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Згідно п .4 Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Посади, які обіймала позивач за час роботи в органах місцевого самоврядування, відносяться до посад, визначених ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", про що, зокрема, свідчить і той факт, що позивачу присвоєно ранг посадової особи місцевого самоврядування.
Таким чином, посилання відповідача на те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування зараховувався до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, лише до 04.07.2001 р. є необґрунтованими.
Суд приходить до висновку про те, що позивач має право на зарахуванням періоду роботи з 04.07.2001 по 01.05.2016 р. до стажу, що дає право на призначення пенсії державного службовця.
Відтак, як видно із встановлених судом обставин, позивач має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Загальний страховий стаж станом на 28.02.2019 р становив 43 роки 05 місяців.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у неї були наявні всі умови, які необхідні для призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII.
Звертаючись до суду, позивач окрім іншого в змісті позовних вимог просив зобов'язати відповідача зарахувати до стажу державної служби період - з 21.01.1982 по 01.05.2016. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи відповідачем не заперечується факт та обставини про перебування позивача на посадах державної служби до 04.07.2001 року.
Відповідно до частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Таким чином, відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у зарахуванні стажу роботи та в призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII є неправомірною.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
У випадку, коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи утриматись від вчинення певних дій суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права. При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку, що належного захисту прав позивача та уникнення повторного звернення до суду зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посадах, які дають право на призначення пенсії державного службовця період з 21.01.1982 по 01.05.2016 тривалістю 34 роки з місяці 9 днів та призначити пенсію ОСОБА_1 на підставі Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII з 05.06.2019 року. (дата первинного звернення про призначення пенсії).
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
З огляду на ненаведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги щодо встановлення судового контролю.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2018 по справі №235/7638/16-а.
При цьому суд враховує, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України належить стягнути на користь ОСОБА_2 з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 262 пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, суд -
Вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправну бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії державного службовця за період з 21 січня 1982 по 01 травня 2016 року тривалістю 34 роки 3 місяці 9 днів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 05.06.2019 року пенсію на підставі Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, зарахувавши до стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії державного службовця період з 21 січня 1982 по 01 травня 2016 року тривалістю 34 роки 3 місяці 9 днів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ: 13814885) судові витрати у виді судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 01 листопада 2019 року.
Суддя Гулкевич І.З.