Іменем України
01 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4274/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20 серпня 2019 року №Ф-16661-17 на загальну суму 31156,62 грн (а.с.3-7).
В обґрунтування зазначив, що позивачу 26.09.2019 стало відомо про те, що відповідачем направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20 серпня 2019 року №Ф-16661-17, в якій зазначено, що станом на 31.07.2019 сума боргу позивача становить 31156,62 грн. За повідомленням співробітників відповідача з'ясувалося, що за 2018 і 2017 попередні роки відповідачем застосовано до позивача подвійне нарахування ЄСВ за один й той самий період, а за 2019 рік в одинарному розмірі. Позивач зазначив, що зареєстрований платником податків і зборів як фізична особа-підприємець та здійснює діяльність арбітражного керуючого. Позивач вказує, що на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Станом на дату прийняття спірного рішення податкового органу антитерористична операція, розпочата відповідно до вказаного вище Указу Президента України, не припинена, а тому позивач в силу приписів Закону звільнений від обов'язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника на період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов'язків платника єдиного внеску унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період. З огляду на дію зазначеної норми, на думку позивача він звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску встановлених ч.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у тому числі своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Таким чином, вимагання відповідача від позивача сплатити ЄСВ за вимогою від 20 серпня 2019 року №Ф-16661-17 на загальну суму 31156,62 грн є протиправним та протизаконним. а підставі викладеного просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних в повному обсязі (а.с.15-17).
В обґрунтування зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у ДПІ м.Рубіжне Рубіжанського управління Головного управління ДФС у Луганській області як платник податків за основним місцем обліку та є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування. ОСОБА_1 з 17.07.2013 є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого, а тому є платником єдиного внеску на підставі норм права. Відповідач зазначив, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, зобов'язана сплачувати та подавати звітність з єдиного внеску окремо за кожним видом діяльності. За таких обставин в інтегрованій картці ОСОБА_1 в автоматичному режимі було нараховано єдиний внесок, а саме: 2017 рік - 8448 грн, строк сплати якого - 02.05.2018; 1 кв. 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати якого - 19.04.2018; 2 кв. 2018 - 2457,18 грн, строк сплати якого - 19.07.2018; 2 кв. 2018 р. (за зайняття незалежною професійною діяльністю) - 2457,18 грн, строк сплати якого - 19.07.2018; 3 кв. 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати якого 19.10.2018 р; 3 кв. 2018 р. (за зайняття незалежною професійною діяльністю) - 2457,18 грн, строк сплати якого 19.10.2018 р.; 4 кв. 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати якого 21.01.2019; 4 кв. 2018 року (за зайняття незалежною професійною діяльністю) - 2457,18 грн., строк сплати якого 21.01.2019; 1 кв. 2019 року - 2754,18 грн, строк сплати якого 19.04.2019; 2 кв. 2019 року - 2754,18 грн, строк сплати якого 19.07.2019. Станом на 31.07.2019 року в інтегрованій картці з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Автоматизованої системи «Податковий блок» за позивачем рахувалася заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску на загальну суму 31156,62 грн. Недоїмка у сумі 31156,62 грн складається з нарахованих сум єдиного внеску, що підлягають обов'язковій сплаті згідно Закону № 2464, за 2017 рік на загальну суму 8448,00 грн., за перший, другий, третій та четвертий квартали 2018 року у сумі 2457,18 грн. за кожен квартал (за зайняття незалежною професійною діяльністю), за другий, третій та четвертий квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн за кожен квартал, за перший та другий квартали 2019 року у сумі 2754,18 грн за кожен квартал. За таких обставин, за наявності боргу в інтегрованій картці платника ЄСВ, позивачу на підставі ч.4 ст.25 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та Інструкції №449 ГУ ДФС у Луганській області було сформовано та направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) форми «Ф» від 20.08.2019 № 16661-17. Крім того, відповідач також вказує, що в період з 01.01.2017 по 31.07.2019 Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовувались обов'язки, визначені ч.2 ст. 6 Закону № 2464, внаслідок чого позивач повинен сплачувати визначену Законом № 2464 суму єдиного внеску. Крім того, станом на день формування відповідної вимоги позивач не перебував в процесі припинення та не був знятий з обліку як фізична особа-підприємець та особа, що здійснює незалежну професійну діяльність. Таким чином, у ГУ ДФС у Луганській області не було законних підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати єдиного внеску та невжиття заходів впливу та стягнення відповідно до вимог Закону № 2464 та положень Інструкції №449. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.1).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради 19.05.2004 №23900170000002141 (а.с.25-26,30-31).
Основним видом діяльності КВЕД є: 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування (а.с.30-31).
20.08.2019 позивачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16661-17, якою відповідачем позивачу визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску у загальному розмірі 31156,62 грн, яка складається з недоїмки у розмірі 31156,62 грн, штрафу 0,00 грн та пені 0,00 грн (а.с.23).
Вищевказану вимогу направлено позивачу 17.09.2019 поштовою кореспонденцією та отримано останнім 26.09.2019 (а.с.23).
Період, що увійшов при визначені суми заборгованості: за 2017 рік на загальну суму 8448,00 грн., за перший, другий, третій та четвертий квартали 2018 року у сумі 2457,18 грн. за кожен квартал (за зайняття незалежною професійною діяльністю), за другий, третій та четвертий квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн за кожен квартал, за перший та другий квартали 2019 року у сумі 2754,18 грн за кожен квартал (а.с.24).
Підставою для нарахування заборгованості стало те, що позивач, як особа, що проводить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, зобов'язаний сплачувати та подавати звітність з єдиного внеску окремо за кожним видом діяльності.
Не погодившись із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 20 серпня 2019 року №Ф-16661-17 на загальну суму 31156,62 грн, позивач оскаржив її до суду.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08 липня 2010 року (далі - Закон № 2464-VI) завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Пунктом 3 частини 2 статті 12 Закону України №2464-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
Статтею 4 Закону № 2464 встановлено перелік платників єдиного соціального внеску, серед яких фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно (пункт 1 частини 1 статті 4) та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме, зокрема, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (пункт 5 частини 1 статті 4).
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Як вбачається з ідентифікаційних даних платника податків ОСОБА_1 , останній з 17.07.2013 за №636 зареєстрований як арбітражний керуючий, зареєстрований як платник єдиного податку з обранням спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012, ставка єдиного податку 5% група -3. Позивач, як фізична особа - підприємець, арбітражний керуючий узятий на облік як платник податків в органах державної податкової служби 19.05.2004 за №2049 (а.с.25-26).
Отже, позивач є самозайнятою особою та здійснює як підприємницьку діяльність будучи фізичною особою-підприємцем, так і незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Згідно з пунктами 63.1 та 63.2 статті 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.
Відповідно до пункту 63.5 статті 63 ПК України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пункту 65.1 статті 65 ПК України взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Згідно з пунктом 65.2 статті 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
При цьому, підпунктом 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 ПК України передбачено, що контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Тобто, чинним законодавством передбачено обов'язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов'язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність.
Однак, ПК України передбачено, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка вже взята на облік як самозайнята особа, тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 4 пункту 6.7 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22 квітня 2014 року № 462) (далі - Порядок № 1588), якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
Таким чином, законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України №2464-VI не передбачений.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначено Законом № 2464.
Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 визначені обов'язки платника єдиного внеску, серед яких обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1), подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4).
Згідно з частиною 3 цієї ж статті Закону № 2464 обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5 1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону.
Отже, вищевказані обов'язки поширюються і на позивача.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України № 2464-VI застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Статтею 4 Закону України № 2464-VI визначено платників єдиного внеску.
Так, згідно з пунктом 4 частини 4 статті 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Водночас, відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5- 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з пунктом 5 статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469) у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464).
Згідно з частиною 3 статті 25 Закону №2464 суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Частиною 4 цієї ж статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464 встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Абзацами 3 та 4 частини восьмої статті 9 Закону України №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Також пунктом 2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14 квітня 2015 року (далі - Порядок № 435) визначено, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної діяльності та отримання доходу від такої роботи.
Відповідно до пункту 4 розділу III Порядку № 435 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік.
Згідно з пунктом 16 розділу IV Порядку № 435 фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти.
При цьому, із системного аналізу вказаної норми та положень ПК України, випливає, що дана норма застосовується у разі якщо особа, яка проводить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичної особою-підприємцем і здійснює відмінні види діяльності.
Таким чином, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема - арбітражного керуючого, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є вже платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.
Судом встановлено, що позивач здійснює діяльність як арбітражний керуючий, при цьому є фізичною особою-підприємцем.
Здійснюючи підприємницьку діяльність за кодами КВЕД 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в.і.у., 69.10 Діяльність у сфері права, 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування, 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у., позивач займається одним і тим же видом підприємницької діяльності, а тому ведення подвійного обліку ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, в тому числі і сплати єдиного внеску є протиправним та суперечить принципам податкового законодавства.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача, що оскільки дохід позивачу приносить саме діяльність як арбітражного керуючого, а не фізичної особи-підприємця, то позивач повинен сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як арбітражний керуючий.
Отже, перебуваючи на податковому обліку, як фізична особа-підприємець позивач також повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа - підприємець.
Аналогічну правову позицію щодо застосування вищезазначених норм процесуального права викладено у рішенні Верховного Суду від 02.09.2019 у зразковій справі №520/3939/19 та в постанові Верховного Суду по справі №820/1538/17 (адміністративне провадження №К/9901/38076/18) від 05 листопада 2018 року.
Оглядом облікової картки платника податків судом встановлено, що у 2017 та 2018 роках позивач сплачував саме єдиний внесок (а.с.18-22). Що стосується періоду 2019 року, то сплата позивачам єдиного внеску не підтверджена.
Однак в цій частині, суд вважає за необхідне застосувати пункт 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464, згідно якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Згідно абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (втратив чинність), від 02 грудня 2015р. № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м.Рубіжне (Рубіжанська міська рада).
Судом встановлено, що станом на теперішній час позивач є платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, та подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, а отже є суб'єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464.
З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільняється від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
Судом також встановлено, що 30.03.2018 Президент України підписав Указ «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» №116/2018, яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на дату розгляду справи по суті Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт лише змінив формат її проведення.
Оскільки, як вже вище вказано, позивач в силу приписів закону звільнений від обов'язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.
Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених ст. 25 Закону № 2464, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.
З огляду на дію зазначеної норми позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 Закону України 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що вимога Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 20 серпня 2019 року №Ф-16661-17 на загальну суму 31156,62 грн є протиправною та підлягає скасуванню в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подачу адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн (а.с.2).
Таким чином за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області слід стягнути судовий збір на корить ОСОБА_1 у розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 20 серпня 2019 року №Ф-16661-17 щодо зобов'язання ОСОБА_1 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 31156 (тридцять одна тисяча сто п'ятдесят шість) гривень 40 копійок.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Енергетиків, буд.72) витрати по сплаті судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова