01 листопада 2019 року справа № 398/405/18
провадження № 2-іс/340/5/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Петрівському, Долинському, Новгородківському районах Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - Управління) Іщенка Віталія Анатолійовича про визнання протиправними дій та скасування постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач звернувся до суду з заявою до відповідача про визнання протиправними дій щодо складання актів обстеження земельних ділянок, перевірки, протоколу про адміністративне правопорушення, розрахунку шкоди, яка заподіяна самовільним зайняттям земельної ділянки, припису від 29 січня 2018 року.
Водночас просив суд визнати протиправною та скасувати постанову, якою притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 170 грн., від того ж дня.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав вимоги заяви.
Зазначив, що акти, протоколи, розрахунки і рішення Управління протиправні, оскільки відсутній склад адміністративного правопорушення (самовільне зайняття земельної ділянки).
Стверджував, що земельні ділянки оброблялись на підставі угоди про відшкодування втрат від недоотримання коштів сільським бюджетом за фактичне користування земельною ділянкою, котра укладена з Новостародубською сільською Радою Петрівського району Кіровоградської області (далі - Рада) у 2017 році.
Повідомив, що сплачував кошти за користування земельною ділянкою у розмірі, який встановлений діючим законодавством.
Відповідач заперечив щодо задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.58-63).
У судовому засіданні представник Управління повідомила, що перевірку здійснено з дотриманням вимог діючого законодавства, яке зобов'язує складати відповідні акти та приймати рішення.
Стверджує, що позивач користувався земельними ділянками, не маючи правовстановлюючих документів (відсутній договір оренди землі).
Пояснила, що земельні ділянки перебувають у державній, а не комунальній власності.
Звертала увагу, що позивач не звертався до Управління з заявою про державну реєстрацію земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Ухвалою суду від 31 жовтня 2019 року прийнято рішення про завершення розгляду справи в порядку письмового провадження (а.с.200-201).
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.
Встановлені обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.
Так, 29 січня 2018 року інспектори Управління склали три акти обстеження земельних ділянок, які розташовані за межами населеного пункту с.Новий Стародуб Петрівського району Кіровоградської області (а.с.4-5).
Обстеження проведені на виконання наказу Управління від 23 січня 2018 року №23-ДК.
Площа земельних ділянок 17,1449 га., 12,5006 га та 6,5237 га.
Згідно відомостей актів земля відноситься до державної власності (сільськогосподарське призначення (пасовище)).
Огляди проводилися у присутності ОСОБА_1
Інспектори встановили, що земельні ділянки оброблені, а межові знаки відсутні.
Того ж дня складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства стосовно трьох земельних ділянок загальною площею 36,1692 га, які розділені польовими дорогами (а.с.7).
У акті перевірки вказано, що земельні ділянки використовується за відсутності правових підстав (відсутні договори оренди землі).
29 січня 2018 року інспектор Управління склав протокол про адміністративне правопорушення, яке передбачено приписами статті 53-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 (а.с.8).
Протокол вручено позивачу.
ОСОБА_1 повідомив, що обробляє земельні ділянки на підставі угоди про відшкодування витрат від недоотриманих коштів сільським бюджетом за фактичне користування земельною ділянкою, яка укладена з Радою 21 грудня 2017 року (а.с.13).
В угоді зазначено, що плата за користування землею становить 5% грошової оцінки за рік.
Річна плата складає 58045,42 грн. та сплачується до 20 лютого 2018 року.
Угода діє до 21 грудня 2018 року або до моменту одержання землекористувачем правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
Угода підписана керівником Ради, який вважає власником земельної ділянки орган місцевого самоврядування.
Рада надала позивачу довідку від 07 лютого 2018 року, у якій зазначено, що проект землеустрою стосовно встановлення меж адміністративно-територіальної одиниці не розроблявся та не затверджувався у порядку приписів статті 173 ЗК України.
Протокол про адміністративне правопорушення розглядався за участі позивача.
29 січня 2018 року відповідач прийняв постанову, якою притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 170 грн. за використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів, що передбачено приписами статті 53-1 КУпАП (а.с.9).
Разом з тим, інспектор склав розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.
Вона склала 52823,28 грн.
Того ж дня Управління винесло припис позивачу (а.с.11).
Ним зобов'язано звільнити самовільно зайняті земельні ділянки до 28 лютого 2018 року.
ОСОБА_1 подав до суду квитанції про сплату коштів за користування земельними ділянками (а.с.83-86).
Так, 27 лютого, 22 березня, 24 травня, 26 червня 2018 року сплатив щоразу кошти у сумі 4837,12 грн.
Управління надіслало до суду викопіювання з кадастрової карти на три земельні ділянки (а.с.188-196).
В інформаціях щодо земельних ділянок зазначено, що вони розташовані в межах одного кадастрового номеру.
Земельні ділянки перебувають у державній власності і ніхто не набув права постійного користування ними.
Позов подано до суду 09 лютого 2018 року (а.с.2-3).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, ОСОБА_1 не оспорює наявність правових підстав призначення перевірки.
Вказує лише на незаконність складання актів, протоколів, розрахунків та прийнятих рішень, мотивуючи тим, що користувався земельними ділянками на правових підставах.
Акти обстеження, перевірки, протоколи та розрахунки складає службова особа суб'єкта владних повноважень, керуючись власним сприйняттям виявлених обставин та встановлених фактів.
Надалі такі документи можуть стати підставою прийняття щодо особи певних рішень негативного характеру керівником суб'єкта владних повноважень.
Отже, вони породжують обов'язок тільки для суб'єкта владних повноважень (розглянути і прийняти рішення).
Згадані письмові документи можуть бути лише доказом вчинення особою певного правопорушення.
Такі докази досліджуються судом з наданням правової оцінки під час розгляду позовів: про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, яким накладено штрафну санкцію чи застосовано якесь обмеження; про стягнення штрафу чи іншої плати за позовом суб'єкта владних повноважень (у разі, якщо не передбачено прийняття таких рішень).
Тому, ОСОБА_1 оскаржує не рішення суб'єкта владних повноважень, а певні докази.
Такі докази (самі по собі) не можуть порушувати його права та інтереси, що відповідно до приписів частини 1 статті 2 КАС України виключає наявність порушеного права, яке підлягає захисту.
Отже, суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог щодо визнання протиправними дій стосовно складення актів обстежень земельних ділянок, перевірки, протоколу про адміністративне правопорушення та розрахунку розміру шкоди.
Припис та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішеннями Управління, які породжують обов'язки для ОСОБА_1 .
Приписами частини 1 статті 53-1 КУпАП встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приписами статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Судом встановлено, що позивач користувався земельними ділянками з 21 грудня 2017 року, сплачуючи відповідну плату, на підставі дозволу (угоди) Ради, яка вважала себе їх власниками.
Тому, таке користування не є самовільним, навіть за умови, коли орган місцевого самоврядування зробив помилковий висновок про належність земельних ділянок.
Отже, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності протиправна та її належить скасувати (відсутній умисел на самовільне зайняття земельної ділянки).
Водночас суд, керуючись приписами пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, приймає рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Що стосується припису, то суд зазначає наступне.
Земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту.
Рада не розробляла та не затверджувала проект землеустрою щодо встановлення меж адміністративно-територіальної одиниці.
Згідно відомостей з кадастрової карти земельні ділянки розташовані в межах одного кадастрового номеру.
06 вересня 2012 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (далі - Закон).
Закон набрав чинності з 01 січня 2013 року.
Приписами підпункту «г» пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону встановлено, що у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 цього розділу.
Приписами підпункту «а» пункту 3 цього ж розділу Закону визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки:
на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.
Земельні ділянки, якими користувався ОСОБА_1 , не підпадають під ці дві категорії.
Приписами пунктів 7 та 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
У разі якщо межі сіл, селищ, міст не встановлені відповідно до вимог статей 174, 175 та 176 Земельного кодексу України, визначення меж земель державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням меж населених пунктів, зазначених у Державному земельному кадастрі.
Отже, земельні ділянки відносяться до державної форми власності (землі сільськогосподарського призначення), розпорядником яких відповідно до приписів частини 4 статті 122 ЗК України є Управління.
Таким чином, вимога припису правомірна.
Підсумовуючи, суд зробив висновок про часткове задоволення позову.
Судові витрати у справі складаються з судового збору в сумі 1409,60 грн. (а.с.1).
Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовільнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 29 січня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 170 грн.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В іншій частині позову відмовити у задоволенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 704,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. Брегей