22 жовтня 2019 року (10 год. 15 хв.)Справа № 280/2620/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Конишевої О.В.,
за участю секретаря судового засідання Бойко К.О.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
представників сторін:
відповідача - Мигаленко І.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом адвоката ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 )
до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166)
про визнання протиправними та скасування рішень, про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправними та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-26345-49 від 05.12.2018, рішення про застосування штрафних санкцій №0000311304 від 05.07.2016.
Ухвалою суду від 01.07.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 23.07.2019.
Протокольною ухвалою суду від 23.07.2019 відкладено судове засідання на 01.08.2019.
Ухвалою суду від 01.08.2019 перейдено до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.10.2019.
Протокольною ухвалою суду від 01.10.2019 відкладено підготовче засідання на 16.10.2019.
Ухвалою суду від 16.10.2019 у задоволенні заяви Головного управління ДФС у Запорізькій області про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено та відкладено підготовче засідання на 22.10.2019.
Протокольною ухвалою суду від 22.10.2019 за клопотанням сторін закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на той же день.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зокрема зазначив, що з 01.02.2010 працює на посаді юрисконсульта у Приватному підприємстві «Госпрозрахункове бюро «Енергія», тому у 2017-2018 роках не провадив незалежної професійної адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності. Крім того, Приватне підприємство «Госпрозрахункове бюро «Енергія» сплачувало за нього єдиний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування. Позов просить задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що позивач, котрий у 2017-2018 роках не провадив незалежної професійної адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, був зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску. Крім того, зазначив, що на протязі 2015-2018 років позивач Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску не надавав, тому відповідачем прийнято Рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 0000311304 від 05.07.2016 року на суму 170,00 грн.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.
28.08.2015 позивачу видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ЗП№001092. З цього часу позивач перебуває на обліку як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат).
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Запорізькій області як платник єдиного внеску за КВЕД 69.10 Діяльність у сфер права.
З 01.02.2010 позивач працює у Приватному підприємстві «Госпрозрахункове бюро «Енергія» на посаді юрисконсульта, що підтверджується довідкою №72 від 29.05.2019.
Позивач зазначає, що роботодавець сплачує єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за позивача, як працівника.
Поряд із цим, встановлено, що 05.12.2018 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-26345-49 в розмірі 15989,54 грн.
Крім того, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області винесено рішення №0000311304 від 05.07.2016 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмірі 170,00 грн.
Вважаючи вказану вимогу та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом №2464-VI.
В силу вимог частини першої статті 2 даного Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
За приписами частини четвертої статті 8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону №2464-VI на органи доходів і зборів покладено обов'язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
Як визначено частиною першою статті 3 вказаного Закону, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов'язковості сплати; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).
Згідно із частинами другою, третьою статті 9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно із абзацом другим пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції Закону України від 01.01.2017) у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
За визначеннями, наведеними у пунктах 4, 5 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця, тоді як, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
З урахуванням наведеного, мінімальний страховий внесок у 2017 році становив 704,00 грн на місяць (3200,00 грн х 22%, де 3200,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017); мінімальний страховий внесок у 2018 році становив 819,06 грн на місяць (3723,00 грн х 22%, де 3723,00 грн - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018); мінімальний страховий внесок у 2019 році становить 918,06 грн (4173,00 грн х 22%, де 4173,00 грн - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019).
Отже, системний аналіз вказаних норм Закону №2464-VI дає підстави дійти висновку про те, що платники, зареєстровані у встановленому порядку як особи, які провадять незалежну професійну діяльність (в тому числі адвокатську), у разі не отримання доходу (прибутку) від такої діяльності у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, а сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), згідно зі статтею 13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до пункту 1 частини першої частини третьої статті 31 Закону №5076-VI право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката.
Положеннями статті 32 Закону №5076-VI встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Виходячи зі змісту частин п'ятої, шостої статті 31 Закону №5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (частина перша статті 17 Закону №5076-VI).
Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.
Водночас, як вбачається з витягу Національної асоціації адвокатів України, право позивача на заняття адвокатською діяльністю не зупинено та не припинено.
За таких обставин, позивач, котрий у 2017-2018 роках не провадив незалежної професійної адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, був зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску.
З огляду на вищевказане, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що у зв'язку із не здійсненням адвокатської діяльності та не отриманням протягом 2017 - 2018 роках доходу від цієї діяльності він не є платником єдиного внеску, оскільки навіть у разі не отримання доходу від такої діяльності він зобов'язаний був визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом, а сума єдиного внеску не могла бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) 26345-49 від 05.12.2018, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо прийняття Головним управлінням ДФС у Запорізькій області рішення №0000311304 від 05.07.2016 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суд зазначає наступне.
З 01.01.2018 року фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також члени фермерських господарств зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої ст. 9 закону № 2464).
Наказом Міністерства фінансів України від 15.05.2018 № 511 « Про внесення змін до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.06.2018 за № 692/32144 визначено, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.
На протязі 2015-2018 років позивач Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску не надавались.
Згідно п. 7 ч.11 ст. 25 Закону № 2464 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою. Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом.
На підставі вищевикладеного ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя було прийнято Рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 0000311304 від 05.07.2016 року на суму 170,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно прийнято рішення №0000311304 від 05.07.2016 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку відповідачем доведено правомірність своїх дії. З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи ,суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 01.11.2019.
Суддя О.В.Конишева