25 вересня 2019 року 09 год. 40 хв.Справа № 280/3185/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Максименко Л.Я.
за участю секретаря судового засідання Биховської А.П.
представника позивача - Бредіхіна Ю.Ю.
представника відповідача - не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Матвіївської сільської ради Вільнянського району Запорізької області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Матвіївської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення сільського голови Матвіївської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 18.04.2019 №02-01-13/50 про відмову у здійсненні реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ; зобов'язати відповідача зареєструвати місце проживання позивача за фактичним місцем проживання, в будинку який є його приватною власністю та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що позивачем при поданні документів для проведення реєстрації його місця проживання надано належний доказ того, що він не підлягає обов'язковому військовому обліку, а саме посвідку на тимчасове проживання в Угорщині, оскільки періодично вибуває за межі України на строк більш трьох місяців. Натомість відповідач, у своєму рішенні від 18.04.2019 № 02-01-13/50, відмовив у проведенні реєстрації місця проживання у зв'язку із відсутністю у позивача військового квитка або посвідчення про приписку. Відтак, на думку позивача Матвіївською сільською радою проігноровані положення п. 19 Порядку взяття громадян на військовий облік та його ведення. На підставі викладеного, просить адміністративний позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на адміністративний позов (вх. №35139 від 23.08.2019), відповідно до якого зазначає, що ОСОБА_1 було відмовлено у реєстрації місця проживання в будинку, за адресою АДРЕСА_1 на підставі п. 58 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних». Відповідно до положень вказаної норми органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб здійснюють реєстрацію (зняття з реєстрації) місця проживання призовників і військовозобов'язаних лише в разі наявності в їх військово-облікових документах позначок районних (міських) військових комісаріатів про зняття з військового обліку або перебування на військовому обліку за місцем проживання. Посилаючись на те, що позивач має посвідку на тимчасове проживання в Угорщині він не надає довідку військовозобов'язаного, який виїжджає за кордон. Вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 09.08.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання на 29.08.2019.
Ухвалою суду від 29.08.2019 розгляд справи відкладено до 25.09.2019.
У судовому засіданні 25.09.2019 представник позивача підтримав адміністративний позов та просив суд його задовольнити.
Представник відповідача у судове засіданні не з'явився, клопотанням від 24.09.2019 вх.№ 39526 просить суд розглядати справу за його відсутності.
25.09.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.
10.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до Матвіївської сільської ради Вільнянського району Запорізької області із заявою в якій просив голову сільради призначити дату, коли б позивач міг звернутися для реєстрації місця проживання без постановки на військовий облік.
До вказаної заяви позивачем було додано копію посвідки на тимчасове проживання в Угорщині 000489912.
Листом сільського Голови Матвіївської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 18.04.2019 №02-01-13/50, з посиланням на п. 58 постанови Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 року №921, повідомлено, що органи виконавчої влади, що здійснюють реєстрацію місця проживання осіб, зобов'язані: здійснювати реєстрацію за місцем проживання чи зняття з реєстрації військовозобов'язаних (або призовників та резервістів) лише в разі наявності їхніх військово-облікових документах позначок військових комісаріатів відповідно про зняття з військового обліку або перебування на військовому обліку за місцем проживання. Також, зазначено, що позивачем не надано військового квитка або посвідчення про приписку, у зв'язку з чим відмовлено у реєстрації місця проживання.
Не погоджуючись із рішенням щодо відмови у реєстрації місця проживання, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV від 11.12.2003 (далі Закон №1382-IV), громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Згідно із приписами статті 6 Закону №1382-IV, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації:
- письмову заяву;
- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання.
- квитанцію про сплату адміністративного збору;
- документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;
- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.
Аналогічні положення та перелік документів визначений п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджені постановою КМУ від 02.03.2016 № 207.
В свою чергу, статтею 9-1 Закону №1382-IV визначено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, зокрема якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.
Позивач в адміністративному позові посилається на те, що звернувся до відповідача із заявою від 10.04.2019 про реєстрацію місця проживання.
Однак, за змістом вказаної заяви, ОСОБА_1 просив голову сільради призначити дату, коли б позивач міг звернутися для реєстрації місця проживання без постановки на військовий облік.
Як було встановлено з матеріалів справи позивачем до заяви від 10.04.2019 долучено лише копію посвідки на тимчасове проживання в Угорщині 000489912.
Тобто, позивач не ставив перед відповідачем питання здійснення реєстрації місця проживання згідно заяви від 10.04.2019, копії документів, які вимагаються для здійснення реєстрації місця проживання відповідно до положень Закону №1382-IV, не долучав.
Відтак, позивач звернувся до відповідача фактично із листом та вимогою поінформувати про можливу дату здійснення реєстрації місця проживання, а не із заявою та належними документи для проведення реєстрації.
Відповідач, листом від 18.04.2019 розглянувши заяву позивача від 10.04.2019 розцінив її фактично як заяву про реєстрацію місця проживання та повідомив про відсутність достатніх підстав для її здійснення.
Оцінюючи доводи відповідача, викладені у листі від 18.04.2019 вих. № 01-01-13/50 суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних» (далі- Порядок № 921) військово-обліковий документ це - у військовозобов'язаних військовий квиток або тимчасове посвідчення, а у призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці.
Пунктом 58 Порядку №921 передбачено, що органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб здійснюють реєстрацію (зняття з реєстрації) місця проживання призовників і військовозобов'язаних лише в разі наявності в їх військово-облікових документах позначок районних (міських) військових комісаріатів про зняття з військового обліку або перебування на військовому обліку за місцем проживання.
Представник позивача у судовому засіданні підтвердив, що військовий квиток, або посвідчення про приписку у позивача дійсно відсутні. Але, наполягає на тому, що ОСОБА_1 не підлягає військовому обліку, відповідно до положень п. 19 Порядку №921.
Так, відповідно до п.19 Порядку № 921 не підлягають взяттю на військовий облік призовників державними органами, підприємствами, установами та організаціями громадяни, які: вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; вибувають на строк більше трьох місяців за межі України; взяті згідно з рішеннями комісії з питань приписки або призовної комісії на військовий облік військовозобов'язаних; отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу; припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу».
Тобто, положення вказану пункту Порядку № 921 розповсюджуються саме на призовників.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призовники - особи, приписані до призовних дільниць.
Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що приписка громадян України чоловічої статі до призовних дільниць проводиться з метою взяття їх на військовий облік, визначення наявних призовних ресурсів, ступеня придатності до військової служби, встановлення освітнього рівня, здобутої спеціальності або професії, рівня фізичної підготовки, вивчення особистих якостей.
До призовних дільниць щороку протягом січня - березня приписуються допризовники, яким у рік приписки виповнюється 17 років. Приписка проводиться районними (міськими) військовими комісаріатами за місцем проживання (ч. 3 ст. 14 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 .
Відтак, позивач не відноситься до призовників, а тому п. 19 Порядку № 921 на нього не розповсюджується.
За таких обставин, за відсутністю військового квитка або посвідчення про приписку реєстрація місця проживання є неможливою.
У відповіді на заяву позивача від 10.04.2019 відповідач законно та обґрунтовано послався на положення 58 Порядку №921.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Оскільки у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено, розподіл судових витрат згідно ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Матвіївської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (70035, Запорізька область, Вільнянський район, с. Матвіївка, вул. Центральна, буд 77-а, код ЄДРПОУ 24906248) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Рішення в повному обсязі складено та підписано 21.10.2019.
Суддя Л.Я. Максименко