Єдиний унікальний номер 448/945/19
Провадження № 2/448/559/19
27.06.2019 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Білоус Ю.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
27.06.2019року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , треті особи - Дидятицька сільська рада Мостиського району Львівської області і приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Тхір Наталія Петрівна, про визнання заповіту недійсним.
Питання про відкриття провадження у справі на даний час не вирішено.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення даного позову, шляхом накладення арешту на житловий будинок з господарськими та надвірними спорудами та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги щодо забезпечення позову мотивує тим, що спірним заповітом від 27.11.2017року спадкодавець ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповів вищевказаний житловий будинок та земельну ділянку ОСОБА_3 . Проте, позивач ОСОБА_1 вважає даний заповіт нікчемним і таким, що порушує його права і тому звернувся до суду з позовом. Позивач вважає, що вищевказані підстави свідчать про те, що майном заповідача хочуть заволодіти незаконно та проти волі померлого, тому просить суд вжити заходів забезпечення позову.
Дослідивши подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, вважаю, що таку слід повернути заявнику, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до вимог ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Форма та зміст заяви про забезпечення позову мають відповідати вимогам ст.151 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч.1,5 ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Отже, цивільно-процесуальним законом визначено обов'язок заявника вказати у заяві про забезпечення позову та обґрунтувати причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність застосування певного заходу забезпечення позову, зазначити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Однак, як вбачається з заяви про забезпечення позову, її зміст не відповідає вказаним вимогам визначеним ст. 151 ЦПК України.
Так, у поданій заяві про забезпечення позову заявником не викладено усі обставини потрібні для забезпечення позову, зокрема, не вказано про наявність у власності відповідачів вищевказаного нерухомого майна та не обґрунтовано те, яким чином невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Крім того, заявником у поданій заяві зазначено захід забезпечення позову у виді накладення арешту на нерухоме майно, яке не належить відповідачу (відповідачам), що не відповідає п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України.
Так, згідно наданої заявником (позивачем) Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №169557759 від 06.06.2019року та копії Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 №902490 від 29.02.2012року, вищевказаний житловий будинок та земельна ділянка, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані за ОСОБА_6 (спадкодавцем), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В той же час, як зазначалось вище, відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов можливо забезпечити накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві.
Крім того, заявником не вказані інші відомості, які потрібні для забезпечення позову, зокрема ціна (вартість) майна, на яке такий просить накласти арешт з метою забезпечення позову, у зв'язку із чим суд позбавлений можливості встановити співмірність заявлених позовних вимог заходу забезпечення позову, який просить застосувати заявник.
Крім того, заявником не викладено пропозицій щодо зустрічного забезпечення.
Слід зазначити, що згідно із ч.ч.1-5 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом:1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
З аналізу вищенаведених норм цивільного процесу вбачається, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Питання вжиття заходів зустрічного забезпечення вирішуються судом, який остаточно і визначає захід зустрічного забезпечення, який має бути вжитий в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Позивач не наділений правом на вирішення доцільності застосування зустрічного забезпечення, тобто вказані заходи застосовуються не за ініціативою повивача. Позивач має лише зазначити в заяві про забезпечення позову пропозицію щодо зустрічного забезпечення, зокрема, щодо розміру грошової суми, яку він може внести на депозитний рахунок суду. Дана пропозиція враховується судом при визначенні остаточного розміру зустрічного забезпечення. У разі якщо позивач не має можливості внести відповідну суму, він має повідомити суду поважні причини відсутності такої можливості.
Відповідно ч. 9 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, оскільки подана заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України, то така заява за правилами ч.9 ст.153 ЦПК України підлягає поверненню, що не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ст. ст. 150-153, 258-260 ЦПК України, суддя -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, - повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Б. Білоус