Справа №463/8881/19
Провадження №1-кс/463/4674/19
25 жовтня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова
слідчий суддя - ОСОБА_1
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2
представника скаржника - ОСОБА_3
в м. Львові,
у відкритому судовому засіданні,
розглянувши скаргу ОСОБА_4 на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, про відмову в визнанні потерпілим,
скаржник звернувся до слідчого судді із скаргою на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_5 від 11 жовтня 2019 року про відмову в визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62019140000000871 від 30 серпня 2019 року.
Скаргу мотивує тим, що оскаржуваною постановою відмовлено в задоволенні клопотання заявника про визнання його потерпілим. У вказаному клопотанні заявник зазначав, що незаконним затриманням йому завдано як моральну так і майнову шкоду. Вважає, що факт незаконного затримання є наявним та очевидним доказом, який є достатньою підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення та заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій завдано шкоди. А тому у слідчого не було підстав відмовити у задоволення заяви про залученні як потерпілого та винести у зв'язку з цим оскаржувану постанову. Посилаючись в обґрунтування на п.5 ст.55 КПК України, слідчий незаконно намагається перебрати на себе повноваження визначати про наявність чи відсутність завданої шкоди та його розмір, зазначені у ч.1 ст.55 КПК України, що є не припустимим.
В судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав, дав аналогічні пояснення.
Суб'єкт оскарження за викликом не з'явився, причин своєї неявки суду не повідомив, про розгляд скарги був належним чином повідомлений, подав до суду заперечення на скаргу. У зв'язку із наведеним, враховуючи скорочені процесуальні строки для розгляду скарги, вважаю за можливе розглянути скаргу у відсутності суб'єкта оскарження.
Заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали скарги, приходжу до наступного висновку.
Судом встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено дані про кримінальне провадження за №62019140000000871 від 30 серпня 2019 року за ч.3 ст.371 КК України.
Поставною слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_5 від 11 жовтня 2019 року відмовлено в визнанні потерпілим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №62019140000000871 від 30 серпня 2019 року з мотивів того, що на даний час не встановлено жодних фактів заподіяння ОСОБА_4 моральної, фізичної чи майнової шкоди.
Відповідно до положень ст.55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
В обґрунтування даної скарги скаржник посилається на те, що йому як особі, яку незаконно затримали, заподіяно матеріальну та маральну шкоду, а тому слідчим безпідставно відмовлено у визнанні його потерпілим.
Разом з тим, жодних конкретних даних про заподіяння та понесення таких не зазначає.
Окрім цього, як вбачається із матеріалів скарги, 29 вересня 2016 року відбувся розгляд клопотання про обрання щодо скаржника запобіжного заходу в кримінальному провадженні, в межах якого останньому 28 вересня 2019 року повідомлено про підозру, та до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався та був предметом розгляду судом апеляційної інстанції. У відповідності до положень частини 2 ст.12 КПК України визначено, що кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого судового рішення про тримання під вартою. Окрім того, в силу вимог ст.206 КПК України при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою,слідчий суддя зобов'язаний перевірити існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що за клопотанням слідчого 29.06.2016 року застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 , який неодноразово продовжувався і під час розгляду цього клопотання слідчим судом перевірялися законність підстав для затримання особи і доставки в суд для обрання запобіжного заходу. Тому слідчий обґрунтовано прийшов до висновку про те, що ОСОБА_4 не було заподіяно матеріальної та моральної шкоди, а тому винесено постанову про відмову у визнанні потерпілим. Таке рішення є обґрунтованим і підтверджене фактичними обставинами кримінального провадження.
Таким чином, слідчий суддя приходить до переконання про безпідставність вимог скаржника, у зв'язку із чим в задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись вимогами статтей 7, 303, 306, 307, 372 Кримінального процесуального кодексу України, -
в задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, про відмову в визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62019140000000871 від 30 серпня 2019 року - відмовити за безпідставністю.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 31 жовтня 2019 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1