Справа № 462/5195/19
25 жовтня 2019 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого - судді Колодяжного С.Ю.
з участю секретаря судового засідання Колошкіна П.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Яворівського відділу ГУ НП у Львівській області та інспектора Городоцького відділення Яворівського відділу ГУ НП у Львівській області Телюка Богдана Юрійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Яворівського відділу ГУ НП у Львівській області та інспектора Городоцького відділення Яворівського відділу ГУ НП у Львівській області Телюка Б.Ю., в якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії НК № 121937 від 20.02.2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП і накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що інспектором Городоцького відділення Яворівського відділу ГУ НП у Львівській області Телюком Б.Ю. винесено відносно нього вказану постанову, згідно якої він 20.02.2019 року о 11.30 год. на автодорозі Т-14-25 Миколаїв - Городок - Жовква - Кам'янка-Бузька - Бібрка, керував автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI», номерний знак НОМЕР_1 , із неввімкненим ближнім світлом фар поза населеним пунктом, чим порушив вимоги п.9.8 Правил дорожнього руху. Проте стверджує, що Правил дорожнього руху не порушував і вказаного у постанові правопорушення не вчиняв. Зазначає, що інспектором при винесенні постанови не встановлено дійсних обставин події. Будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення ним правопорушень, не надано, інспектором не досліджено і в постанові не вказано. Посилається також на те, що згідно ст.258 КУпАП перед винесенням оскаржуваної постанови інспектором повинен був складатися протокол про адміністративне правопорушення, чого зроблено не було. Вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно, вказана постанова інспектора є незаконною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 16.08.2019 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач у судове засідання 25.10.2019 року не з'явився, натомість подав суду письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, що відповідає вимогам ч.3 ст.194 КАС України.
Відповідачі, які були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, відзиву на адміністративний позов суду не надали, при цьому від інспектора Городоцького відділення Яворівського відділу ГУ НП у Львівській області Телюка Б.Ю. надійшло письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно із вимогами ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши її дійсні обставини та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306.
Згідно зі ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 9.8. Правил дорожнього руху передбачено, що з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Судом встановлено, що 20.02.2019 постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК №121937 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Згідно з даною постановою позивач визнаний винним у тому, що він 20.02.2019 року о 11.30 год. на автодорозі Т-14-25 Миколаїв - Городок - Жовква - Кам'янка-Бузька - Бібрка, керував автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI», номерний знак НОМЕР_1 , із неввімкненим ближнім світлом фар поза населеним пунктом, чим порушив вимоги п.9.8 Правил дорожнього руху.
Стосовно посилань позивача на порушення інспектором порядку та процедури притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, розгляд справи без складання протоколу, суд зауважує наступне.
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно вимог ч.3 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.
В свою чергу, ч.2 ст.258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Також, відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Отже, під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі, передбаченого статтею 122 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов'язок складати протокол про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, суд вважає, що відповідачі не довели того факту, що при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови інспектор прийняв зазначене рішення на підставі об'єктивних доказів, оскільки жодного доказу на підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові суду не представлено.
При цьому, суд бере до уваги письмові пояснення позивача, викладені в позовній заяві, про те, що він Правил дорожнього руху не порушував.
Відповідачі мали можливість реалізувати свої процесуальні права і доводити правомірність своїх дій на стадії судового розгляду справи, однак, ненадання відповідачами доказів в судовому засіданні давало суду право вирішити справу, обмежившись доказами наданими позивачем, що відповідає положенням КАС України.
Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача, з таких мотивів.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч.1 і ч.3 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Зі змісту ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки чи відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п.24 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернуто увагу на неприпустимість спрощеного підходу до розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи, що норми КАС України покладають на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов'язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.
Посилання Городоцького відділення поліції Яворівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області в адресованому суду листі № 6581/54/02-13 від 12.09.2013 року на те, що надати суду витребуваний ухвалою від 16.08.2019 року відеозапис із нагрудних камер інспекторів поліції, які оформляли 20.02.2019 року адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП немає можливості у зв'язку з тим, що інформація зберігається на електронних носіях протягом трьох місяців, не свідчить, на переконання суду, про те, що вказані відеозаписи були наявні, такі були належними, допустимими і достовірними доказами, доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
З урахуванням наявних по справі доказів вбачається, що поліцейським порушено норми ст.245 КУпАП, а саме не було вжито належних заходів, спрямованих на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає серед іншого рішення про скасування постанови і закриття справи.
Виходячи з наведеного, з огляду на встановлені судом обставини та враховуючи, що в судовому засіданні не встановлено, а відповідачами не представлено жодного належного, об'єктивного та обґрунтованого доказу, який би спростовував доводи позивача, підтверджував правомірності оскаржуваної постанови та вказував на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, суд дійшов висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, а відтак незаконним, тому підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
При зверненні до суду позивачем не було сплачено судовий збір, оскільки він звільнений від сплати такого відповідно до ст.288 КУпАП.
Порядок розподілу судових витрат встановлений ст.139 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно абз. 2 ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, відшкодуванню з Державного бюджету України підлягають лише ті судові витрати, які були фактично понесені. Матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат.
Вказані норми не передбачають стягнення з суб'єкта владних повноважень (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь держави судового збору, тому і відсутні підстави для стягнення на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат.
Керуючись ст.ст. 122, 245, 251, 252, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 9, 73-77, 90, 229, 242, 244-246, 286 КАС України, суд -
ухвалив:
Адміністративний позов - задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії НК № 121937 від 20.02.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, згідно п. 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України - через Залізничний районний суд м.Львова.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідачі - Яворівський відділ ГУ НП у Львівській області, місцезнаходження: 81000, Львівська область, м.Яворів, вул.Івана Франка, 16;
- інспектор Городоцького відділення Яворівського відділу ГУ НП у Львівській області Телюк Богдан Юрійович, місцезнаходження: 81500, Львівська область, м.Городок, майдан Гайдамаків, 9.
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно.
Суддя: С.Ю. Колодяжний