Справа № 461/11902/15-к
01.11.2019 року Галицький районний суд міста Львова
в складі: головуючої судді ОСОБА_1 , секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
та законних представників
обвинуваченого (представники
Франківської районної адміністрації ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 , ОСОБА_12
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові об'єднане кримінальне провадження /№ 12015140050003824 від 19.10.2015 та № 12014140050001500 від 23.04.2014/ про обвинувачення
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з освітою неповною середньою, неодруженого, непрацюючого, який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , судженого : Шевченківський районним судом м. Львова 01 вересня 2017 року за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі, під вартою з 25.06.2016 року; вироком Залізничного районного суду м.Львова, від 27.05.2019р. за ч.2 чт.185 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового приєднання покарання, приєднано частково покарання за цим вироком до покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 01.09.2017р. і остаточно призначено покарання у вигляді 7 ( семи) років 1 місяця позбавлення волі -
-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 185 КК України, -
обвинувачений ОСОБА_9 18 жовтня 2015 року, близько 23 год., перебуваючи на перехресті вулиць Котлярська - Зернова у м. Львові, маючи умисел на викрадення чужого майна з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, відкрито, повторно, заволодів мобільним телефоном потерпілого Ушверідзе Георгія марки «HTC Desive S» з сім-картою оператора «Київстар» та картою пам'яті об'ємом 16 Гб вартістю 4000,0 гривень, тобто, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.
Крім того, ОСОБА_9 , 18.10.2015 року близько 23.10 год., перебуваючи на вул. Городоцькій, 14 у м. Львів, намагаючись утримати, викрадене ним майно, коли потерпілий ОСОБА_13 намагався його повернути, умисно наніс потерпілому удар кулаком в обличчя, спричинивши останньому тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розглядом здоров'я, тобто, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.
Крім того, ОСОБА_9 органом досудового розслідування обвинувачується за ч. 1 ст. 185 КК України; як зазначає автор обвинувального акту, 21 квітня 2014 року близько 21 години 00 хвилин, ОСОБА_9 , перебуваючи у під'їзді будинку АДРЕСА_2 , таємно викрав велосипед марки «Ocean» вартістю 1500,0 гривень, що належить потерпілому ОСОБА_7 .
ОСОБА_9 в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочинів не визнав; пояснив, що у потерпілого ОСОБА_6 телефон не викрадав, а останній добровільно віддав йому телефон покористуватись; після допиту потерпілого ОСОБА_6 та досліджених судом доказів, обвинувачений свою винуватість визнав; щодо крадіжки велосипеда, то ОСОБА_9 свою причетність категорично заперечив.
З врахуванням норм ст.ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд, ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 125 КК України, та невинуватість за ч.1 ст.185 КК України, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до норм ст.56 КПК України - потерпілий є одним з основних учасників кримінального провадження, від процесуальної активності якого залежить з'ясування обставин вчинення кримінального правопорушення; пояснення потерпілого можуть бути складовою та різновидом доказів, а також використовуватись при здійсненні інших процесуальних прав, як під час досудового розслідування, так і в судовому розгляді для обґрунтування позиції чи думки з питань, які виникають у провадженні.
Так, в судовому засіданні, в режимі відеоконференцзв'язку з Дніпровським районним судом м. Києва, потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що 18.10.2015року біля 22.30 год. гуляв по центральній частині міста Львова зі своїм товаришем ОСОБА_14 . В районі вулиць Котлярська- ОСОБА_15 до них підійшли візуально знайомий ОСОБА_16 та ще один хлопець на ім'я ОСОБА_17 . В ході розмови останній попросив мобільний телефон, щоб зателефонувати, мотивуючи це тим, що у нього не було коштів на рахунку. ОСОБА_6 погодився та дав йому свій телефон марки «HTC Desive S». Завершивши розмову, ОСОБА_17 не віддав телефон, а почав на ньому грати в ігри. Коли ОСОБА_6 попросив повернути телефон, то ОСОБА_9 сказав , що хоче теж подивитись на модель телефону. ОСОБА_16 та ОСОБА_17 оглядати телефон, запитували чи не має він наміру його продати, намагались змінити пароль. В цей час на мобільний телефон до обвинуваченого зателефонувала мати. Розмовляючи по телефону, тримаючи його ( потерпілого) телефон в іншій руці, ОСОБА_16 почав відходити від компанії по вул. Котлярській в сторону вул. Шпитальної у м. Львові. Коли ОСОБА_18 побачив, що ОСОБА_16 відійшов дуже далеко, то побіг за ним. Наздогнавши на куті вул. Шпитальна-Котлярська попросив повернути мобільний телефон, однак, ОСОБА_9 відповів, що не віддасть та вимагав повідомив йому пароль. При цьому, сказав, що якщо йому не повідомить пароль, він «перепрошиє» телефон. Вони пройшли певну віддаль і позаду кафе «Фабрика їжі» ОСОБА_16 зупинився, однак телефон не віддав, а поклав у кишеню куртки; після чого, прискоривши ходу швидко пішов в сторону вул. Городоцька у м. Львові. Наздогнавши його, ОСОБА_6 продовжував настоювати на поверненні телефону, на що ОСОБА_16 сказав, що ніякого телефону він не брав та продовжував іти. Тоді потерпілий схопив його за руку, намагався зупинитись; обвинувачений на секунду зупинився і почав погрожувати, а потім різко наніс ОСОБА_6 удар кулаком в частину носа. Від удару у потерпілого запаморочилось у голові та потемніло в очах, і він присів. Бачив, як ОСОБА_9 відійшов на декілька метрів, , повернувся, сказав, що ніякого телефону в нього не брав; погрожуючи , що зламає ніс, обвинувачений швидким темпом кудись пішов.
Прийшовши додому потерпілий разом з матір'ю викликали міліцію та написали заяву з даного приводу. Мобільний телефон йому повернуто, претензій до ОСОБА_9 немає; покарання просить призначити згідно закону.
На своїх показаннях потерпілий ОСОБА_6 настоює, пояснив, що до ОСОБА_9 упереджено не відноситься, немає підстав його оговорювати.
Обвинувачений ОСОБА_9 в судовому засіданні визнав, що потерпілий надав правдиві пояснення з приводу обставин та події злочину.
Суд надає віри показам потерпілого ОСОБА_6 , як правдивим, послідовним, таким, що об'єктивно відображають обставини справи. Не мають змісту упередженості по відношенні до обвинуваченого.
Допитаний під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що 21 квітня 2014 року близько 21 години 00 хвилин, з під'їзду будинку АДРЕСА_2 , де він проживає, було викрадено належний йому велосипед марки «Ocean» вартістю 1500,0 гривень. Хто викрав , йому не відомо; не може підтвердити участь у крадіжці ОСОБА_9 , оскільки не був очевидцем події.
Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 стверджується дослідженими безпосередньо в судовому засіданні письмовими доказами, показаннями свідків.
Так, в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показав, що 18.10.2015 приблизно о 23 годині до нього зателефонував знайомий ОСОБА_20 та запропонував придбати мобільний телефон « HTC» за - 850 грн., на що він погодився. Обвинувачений під'їхав до нього додому близько 23.30 год. і привіз мобільний телефон. В цей момент з квартири вийшла його мати ОСОБА_21 та спитала , що це за телефон. ОСОБА_9 повідомив, що телефон належить йому і батьки дозволили його продати; мати не заперечила щодо покупки. Через два дні працівники поліції повідомили, що це телефон крадений і він його віддав.
В судовому засіданні законний представник свідка ОСОБА_19 - ОСОБА_21 підтвердила, що її син ОСОБА_22 говорить правду; він на той час товаришував із ОСОБА_9 . Приблизно в жовтні 2015р. (на даний час не може пригадати день і час, оскільки пройшов тривалий період) її сину зателефонував ОСОБА_9 , запропонував купити у нього мобільний телефон. Вона не заперечувала, оскільки син мріяв придбати телефон. ОСОБА_9 сказав, що телефон його батьки дозволили йому його продати. Через декілька днів прийшли працівники міліції і повідомили, що телефон який її син придбав у ОСОБА_9 крадений і який нею добровільно повернуто.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_23 показав, що бачив як ОСОБА_9 брав із рук ОСОБА_24 мобільний телефон, з яким зайшов за ріг будинку. Потім ОСОБА_24 побіг за ОСОБА_9 , коли повернувся сказав, що ОСОБА_9 втік з його телефоном, а коли він намагався його затримати наніс тілесні ушкодження.
Даними висновку експерта від 14.11.2015 року (том 2 а.с.138-139) стверджується, що у потерпілого ОСОБА_24 згідно медичних документів, встановлено діагноз: «Струс головного мозку», з приводу чого він протягом тижня лікувався амбулаторно. Вказана травма голови утворилась від дії тупого предмета, могла виникнути 18 жовтня 2015 року та відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Таким чином, суд вважає, що дослідженими в судовому засіданні доказами винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186 та ч.2 ст.125 КК України повністю доведена.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_9 є вірною: за ч.2 ст.186 КК України, оскільки він вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), повторно; за ч.2 ст.125 КК України, оскільки він вчинив умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Щодо обвинувачення ОСОБА_9 за ч.1 ст.185 КК України, то таке не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.
ОСОБА_9 заперечує вчинення ним крадіжки велосипеда. Потерпілий ОСОБА_7 очевидцем події не був, описати злодія не може.
Доказом, який орган досудового розслідування подав суду, як доказ вчинення ОСОБА_9 крадіжки, є запис з камери відеоспостереження від 21.04. 2014 року, з під'їзду буд. АДРЕСА_2 (т.2, а.с.130). Однак, при дослідженні даного відеозапису обличчя особи, що викрала велосипед, чітко не проглядається, що позбавляє можливості стверджувати, що дана особа є ОСОБА_9 . Останній заперечує своє зображення на відео, оскільки не перебував у зазначений день та час у під'їзді на АДРЕСА_2 , не знає навіть де ця вулиця знаходиться.
Доводи обвинуваченого прокурор не спростував.
Тому, ОСОБА_9 за ч.1 ст.185 КК України слід виправдати.
Відповідно до ст.65 КК України суд, при призначенні покарання, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, та призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_9 , суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу винного.
Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнає відповідно до п.3 ч.1 ст. 66 КК України вчинення злочину неповнолітнім.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Щодо особи винного, то за матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_9 , був позбавлений належної батьківської опіки, (том 2 а.с.160, 171-172, 178-180), за висновком органу пробації (том 2 а.с.180) має високий ризик вчинення кримінального правопорушення.
Оцінюючи наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_9 слід призначити покарання у виді позбавлення волі у межах санкції статей інкримінованих йому злочинів, яке буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Вироком Залізничного районного суду м.Львова від 27.05.2019р. ОСОБА_9 засуджений за ч.2 чт.185 КК України до трьох років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового приєднання покарання, приєднано частково покарання за цим вироком до покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 01.09.2017 р. і остаточно призначено покарання у вигляді семи років 1 місяця позбавлення волі.
Таким чином, при призначенні покарання ОСОБА_9 за даним вироком слід застосувати норму ч.4 ст.70 КК України та призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового приєднання покарання за даним вироком до покарання за вироком Залізничного районного суду м.Львова від 27.05.2019р.
Цивільні позови не заявлялись.
Питання речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 125 КК України та призначити покарання
- за ч. 2 ст. 186 КК України - 6 (шість) років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 125 КК України - 2 (два) місяці арешту.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_9 призначити у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 185 КК України - визнати невинуватим та виправдати.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового приєднання покарання, приєднати частково покарання за даним вироком до покарання за вироком Залізничного районного суду м.Львова від 27.05.2019р. та остаточно призначити покарання ОСОБА_9 у вигляді 7 (семи) років і двох місяців позбавлення волі із врахуванням положень ст.72 КК України.
Речові докази:
1.мобільний телефон марки «HTC Desive S» IMEI: НОМЕР_1 - повернути потерпілому ОСОБА_6 ;
2.CD-R диск з камери відеоспостереження - залишити при матеріалах справи.
Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні ОСОБА_9 не обирався.
На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд протягом тридцять днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1 .