Справа № 461/778/19
Провадження № 1-кп/461/290/19
29.10.2019 року Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, -
В провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться зазначене кримінальне провадження.
Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, пов'язаного з насильством. Ризики, що були встановлені слідчим суддею та підтверджувались судом під час обрання запобіжного заходу та продовження строків тримання його під вартою, не зменшились. А відтак, на думку прокурора, інші запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечив. Зазначив, що обвинувачений має постійне місце проживання, на утриманні у нього перебуває троє неповнолітніх дітей. ОСОБА_4 має хронічні захворювання, що ускладнюють його подальше перебування в умовах слідчого ізолятора. Просив змінити запобіжний захід на більш м'який.
Обвинувачений підтримав позицію захисника.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Вирішуючи клопотання прокурора, суд виходить з наступних вимог кримінального процесуального закону.
У ст. 315 КПК України не зазначено про право суду продовжувати дію запобіжного заходу. Проте, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Пунктом 24 ст. 3 КПК України визначено, що судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
Таким чином, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою, якщо судове провадження не було завершене до спливу відповідного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Слідчим суддею при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу була надана оцінка обґрунтованості підозри обвинуваченого ОСОБА_4 , з якою суд погоджується у повному обсязі.
Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд погоджується з позицією сторони обвинувачення, що частина ризиків, які були встановлені на момент обрання запобіжного заходу, продовжують існування і на момент розгляду цього клопотання.
У обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв'язки, він не працює та не навчається, законних джерел заробітку не має. Ці обставини свідчать про існування ризику продовження ОСОБА_4 злочинної діяльності з метою здобуття собі засобів для існування.
Дії ОСОБА_4 та він як особа представляють підвищену суспільну небезпеку.
Згідно з санкцією ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, у разі визнання ОСОБА_4 винним, він може бути позбавлений волі на строк до десяти років.
Суворість можливого покарання у сукупності з наведеним ризиком також свідчить про можливість переховування ОСОБА_4 від суду, побоюючись настання кримінальної відповідальності у випадку доведеності його винуватості.
Ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій обвинуваченого, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченої слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
Відтак застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Дані обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Суд вважає, що наведені обвинуваченим та його захисником спростування позиції прокурора щодо недоцільності тримання ОСОБА_4 під вартою та необхідності обрання більш м'якого запобіжного заходу не знайшли свого підтвердження під час розгляду та не є визначеними законом підставами для скасування або зміни запобіжного заходу.
Тривале тримання ОСОБА_4 під вартою виправдовується значним суспільним інтересом, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням викладеного, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити на два місці з дня проведення судового засідання, тобто до 27 грудня 2019 року.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 371-372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 в Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» на 02 (два) місяці - до 27 грудня 2019 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її постановлення.
Суддя ОСОБА_1