Справа № 438/288/18
Провадження № 1-кп/438/15/2019
іменем України
01 листопада 2019 року Бориславський міський суд Львівської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Бориславі Львівської області кримінальні провадження, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018140100000025 від 16 січня 2018 року ,за №12018140100000378 від 09 липня 2018 року, за №12018140100000504 від 15 вересня 2018 року,
стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Борислава Львівської області, проживає за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніш судимого вироком Бориславського міського суду від 05 березня 2019 року за ч.1 ст.289 КК України до покарання у виді штрафу розміром однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 17 000 гривень,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України,
за участю сторін судового провадження: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_5 , -
Обвинувачений ОСОБА_3 , будучи раніш судимий вироком Бориславського міського суду від 05 березня 2019 року за ч.1 ст.289 КК України до покарання у виді штрафу розміром однієї тисячі неоподаткованих мімімумів доходів громадян, а саме 17 000 гривень, на шлях виправлення не став, а повторно вчинив умисний злочин проти власності.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 13 січня 2018 року в період часу з 19 год. 31 хв. по 19 год. 38 хв., перебуваючи в торговому залі магазину «Рукавичка 506» ТзОВ «Львівхолод», що по вул. Коваліва, 14-а в м. Бориславі Львівської області, маючи корисливий мотив та прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, повторно, таємно, шляхом вільного доступу викрав із торгівельних вітрин, вищезазначеного магазину, одну пляшку коньяку марки «Жан-Жак» чотиризіркового, ємкістю 0,5 л, вартістю 89 гривень 00 копійок, пляшку горілки марки «Granberry», ємкістю 0,5 л, вартістю 48 гривень 13 копійок, пляшку шампанського марки «Angelli» ємкістю 0,75 л, вартістю 50 гривень 20 копійок, дві пляшки вина марки «Телавурі» ємкістю 0,75 л вартістю 165 гривень 40 копійок, дві шоколадки марки «Чайка» вартістю 36 гривень 00 копійки, пластикову корзину для продуктів вартістю 100 гривень, чим спричинив майнову шкоду ТзОВ ТВК «Львівхолод» на загальну суму 488 гривень 73 копійки.
Крім цього, обвинувачений ОСОБА_3 09 липня 2018 року близько 09 год. 00 хв., перебуваючи у будинку АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на заволодіння чужим майном, керуючись корисливим мотивом, шляхом розбиття скла у вхідних дверях проник до кімнати вищевказаного будинку, яка перебуває у власності та особистому користуванні потерпілої ОСОБА_6 , звідки таємно повторно викрав килимову доріжку зеленого кольору, розмірами 5,5 м. на 70 см., вартістю 520 гривень та грошові кошти в сумі 100 гривень, які на праві власності належали потерпілій ОСОБА_6 , чим спричинив останній майнову шкоду на загальну суму 620 гривень.
Крім цього, обвинувачений ОСОБА_3 07 вересня 2018 року близько 12 год. 00 хв., маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, перебуваючи в приміщенні будинку АДРЕСА_1 , шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав акордеон марки «Soprani Settimio», вартістю 1000 гривень, який на праві власності належить ОСОБА_6 , чим спричинив останній майнову шкоду на вказану суму.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, визнав повністю, розкаявся у скоєному та надав суду показання, що відповідають фабулі обвинувачення. Зокрема показав, що вечором, точної дати не пам'ятає, зайшовши в торгівельний зал магазину «Рукавичка 506» ТзОВ «Львівхолод», що по вул. Коваліва, 14-а в м. Бориславі Львівської області, викрав із торгівельних вітрин алкогольні напої, пластикову корзину та шоколадки. Розмір заподіяної шкоди визнає, майнову шкоду заподіяну злочином, відшкодував.
Влітку, точної дати не пам'ятає, розбивши скло дверей кімнатибудинку АДРЕСА_1 , в якій проживає бабця обвинуваченого - потерпіла ОСОБА_6 , викрав килимову доріжку та грошові кошти в сумі 100 гривень. У подальшому повернув потерпілій килимову доріжку та гроші.
Далі, восени, точної дати на пам'ятає, в цьому ж будинку викрав акордеон, що належав бабці. З часом зазначений акордеон повернув потерпілій.
Просить суд суворо не карати, обрати покарання мінімальне.
Заслухавши показання обвинуваченого ОСОБА_3 , що відповідають фактичним обставинам кримінальних проваджень, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо встановлення фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечують проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів у справі.
Учасникам розгляду справи роз'яснено, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які не оспорювались ними під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч.3 ст.349 КПК України.
Суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальних актах, враховуючи покази обвинуваченого про визнання вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, доведеною повністю і вважає, що його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, та за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена повторно.
Обираючи міру покарання відповідно до ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Відповідно, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд бере до уваги тяжкість злочинів, які законодавцем віднесено до злочину середньої тяжкості та тяжкого злочину, спосіб вчинення злочинів, наслідки, які настали від вчинення злочинів.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , є щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує особу винного, раніш судимого, є особою яка раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за злочин проти власності, має високу ймовірність вчинення обвинуваченим повторних правопорушень, негативний спосіб життя обвинуваченого, має постійне місце проживання, не одружений, не працює, наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання, наявність посередньої характеристики з місця проживання, на обліку у наркологічному диспансері та на обліку у психіатричному кабінеті не перебуває, а також беручи до відома досудову доповідь Дрогобицького МРВ з питань пробації філії державної установи «Центр пробації» у Львівській області з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінена органом пробації як високий, враховуючи, що ризик зростає за умови зміни обстановки: відсутність стабільного доходу, може виявляти агресивність, а також висновок органу пробації про те, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства, думку державного обвинувачення щодо обрання покарання у виді позбавлення волі у межах мінімальної міри з реальним відбуттям міри покарання, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції частин статті інкримінованих кримінальних правопорушень із застосуванням правил, визначених ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі, що є необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Суд не вбачає підстав для застосування ст.75КК України до обвинуваченого, із врахуванням обставин справи, наслідків та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, виходячи з наступного.
Дійсно, звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, згідно з положеннями ст. 75 КК України, можливе, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Оскільки обвинувачений, маючи не погашену та не зняту судимість в порядку ст.89 КК України за вчинення умисного злочину проти власності, зокрема вироком Бориславського міського суду від 05 березня 2019 року за ч.1 ст.289 КК України до покарання у виді штрафу розміром однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 17 000 гривень, вчергове притягується до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, належних висновків для себе не зробив, враховуючи конкретні обставини справи, зокрема те, що обвинувачений не працював і не займався будь-якою суспільно-корисною працею, умисний злочин середньої тяжкості та тяжкий злочин вчинив з корисливих мотивів, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання у мінімальних межах санкції статей обвинувачення з реальним його відбуванням.
Зазначене узгоджується з положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, якими передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його щодо особи, яка вчинила злочин. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості.
При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Крім цього, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 засуджений вироком Бориславського міського суду від 05 березня 2019 року за ч.1 ст.289 КК України до покарання у виді штрафу розміром однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 17 000 гривень.
Відповідно до вимог ч.3 ст.72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Майно, на яке накладено арешт, відсутнє.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не обирався. Стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Бориславського міського суду від 07 серпня 2019 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019140100000255 від 04 червня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Борислава Львівської області винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 та ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання
за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Відповідно ч.3 ст.72 КК України основне покарання у виді штрафу розміром однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 17 000 гривень призначене вироком Бориславського міського суду від 05 березня 2019 року, виконується самостійно.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного затримання 07 серпня 2019 року.
Речові докази у справі: СД-диск із файлами запису подій, які зафіксовані в приміщенні магазину «Рукавичка» від 13 січня 2018 року - залишити при матеріалах справи; килимову доріжку зеленого кольору та акордеон марки «Soprani Settimio», передані на зберігання потерпілій ОСОБА_6 , залишити останній.
Вирок суду може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд Львівської області протягом 30 днів з моменту проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий суддя ОСОБА_1