Дата документу 29.05.2019
Справа № 334/3488/16-ц
Провадження № 2/334/139/19
29 травня 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Лиходід А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, в обґрунтування якого зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами Договору від 31.07.2013 року відповідачка отримала кредит у розмірі 8100,00 грн. на платіжну картку у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, встановленому Договором та Додатком №1 до нього - Графіком погашення кредиту. Позивачем умови кредитного договору були виконані в повному обсязі. Відповідачка взяті на себе обов'язки щодо виконання умов договору належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 10.05.2016 року виникла заборгованість по сплаті кредиту в розмірі 22778,70 грн., яка складається з:
заборгованості за тілом кредиту - 10937,58 грн.;
простроченої заборгованості по тілу кредиту - 9945,94 грн.;
відсотків за кредитом - 69,93 грн.;
неустойки - 1825,25 грн.
У зв'язку з викладеним, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати у розмірі 1378,00 грн.
В письмових запереченнях на позов від 31.10.2016 року відповідачка зазначила, що позивачем не надано належних доказів того, що заборгованість за тілом кредиту, яка підлягає стягненню з неї, становить 10937,58 грн., вона є необґрунтованою, оскільки згідно Договору від 31.07.2013 року їй було надано кредитний ліміт на суму 8100,00 грн. А крім того, сам розрахунок заборгованості не може бути належним доказом по справі, оскільки він не є фінансовим документом і не може підтверджувати оплату кредиту та невчасність внесення платежів.
Додатково в запереченнях на позов ОСОБА_1 , посилаючись на те, що вона є пенсіонеркою, просила суд розстрочити суму заборгованості на три роки з виплатою щомісячно рівними частинами.
В письмових поясненнях від 16.02.2017 відповідачка зазначила, що з вказаною в позові заборгованістю вона не згодна, оскільки як в самому позові так і в доданих до нього документах відсутні докази повного належного розрахунку заборгованості, а наданий Банком розрахунок в частині відсотків за користування кредитом, простроченого тіла кредиту та неустойки не містить інформації щодо правової підстави для їх нарахування; періоду часу, за який здійснено їх нарахування; розмірів відсоткової та/або твердої ставки для розрахунку неустойки, відсотків за кредитом та прострочення по ньому; сум грошових коштів, сплата (повернення) яких була прострочена; математичної формули, за якою здійснено їх обчислення. З огляду на вищевказане, відповідачка в додаткових письмових поясненнях вважає, що позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів в розмірі 11841,12 грн. є необґрунтованими.
Крім того, згідно виданої Банком виписки по рахунку кредитної картки за період з 01.07.2013 по 24.01.2017 за відповідачкою станом на 24.01.2017 існує прострочена заборгованість у розмірі 18915,54 грн., та несанкціонована заборгованість у розмірі 398,82 грн., проте Банк при зверненні з позовом до суду 06.06.2016 просить стягнути з відповідачки грошові кошти у розмірі 22778,70 грн., що вказує на невірність та необґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку заборгованості.
Представник позивача надав пояснення, в яких зазначив, що згідно із пунктом 1 Анкети-Заяви від 31.07.2013 року, ОСОБА_1 беззаперечно підтвердила те, ще вона приймає пропозицію Банку і що вона не потребує додаткового тлумачення всіх умов Договору, в тому числі щодо отримання та обслуговування картки, а також будь-яких інших додатків до Договору в рамках продукту.
Згідно із пунктом 1 Додатку до Договору за бажанням Клієнта, що виражене в Анкеті-Заяві, Банк надає Клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: п.2.1 .визначає ліміт відновлювальної кредитної лінії 75 000 грн.; п.2.1.1. визначає, що сума кредиту, що є доступною на момент видачі клієнту картки та підписання цього Додатку, з встановленого загального ліміту 75000 грн., складає 8100,00 грн. При цьому сторони підтвердили, що сума кредиту, яка може бути доступна і вказана у цьому пункті (тобто 8100,00 грн.) може бути переглянута Банком та відрізнятися у подальшому від вказаної доступної суми. Доступний ліміт не може бути більший за загальний ліміт 75000 грн. Отже, доступний ліміт ОСОБА_1 було змінено до 15800,00 грн., саме тому у розрахунку відображено тіло кредиту у розмірі 10937,58 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив стягнути з відповідачки загальну заборгованість у розмірі 22778,70 грн., а також понесені судові витрати у розмірі 1378,00 грн.
Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 22.06.2016.
Ухвалою суду від 29.11.2016 задоволено клопотання відповідача про витребування в ПАТ «Альфа-Банк» доказів.
Ухвалою суду від 18.04.2017 явку представника позивача визнано обов'язковою.
Ухвалою суду від 18.04.2017 задоволено клопотання відповідача про витребування в ПАТ «Альфа-Банк» додаткових доказів.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2017 справа передана на розгляд іншому складу суду, повторним автоматизованим розподілом справи головуючим визначено суддю Турбіну Т.Ф., ухвалою від 19.09.2017 справа прийнята до провадження.
21.02.2018 повторно направлено на виконання ухвалу суду від 29.11.2016.
Ухвалою від 11.02.2019 задоволено заяву ПАТ «Альфа-Банк» та замінено позивача ПАТ «Альфа-Банк» на його правонаступника ТОВ ФК «ВЕСТА».
Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач, представник відповідача у судовому засіданні надали пояснення, аналогічні викладеним письмово. Просили у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши надані сторонами докази, в тому числі оригінали документів кредитної справи, надані на виконання ухвали суду про їх витребування, з'ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлено, що 31.07.2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, згідно якого відповідачка отримала кредит у розмірі 8100,00 грн. на платіжну картку у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21%, який встановлено Договором та Додатком №1 до нього - Графіком погашення кредиту.
Позивачем умови кредитного договору були виконані в повному обсязі, що підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_1 та поясненнями самої відповідачки.
Відповідно до пункту 2.3. Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, договір вважається укладеним після отримання Банком від Клієнта письмової Анкети-заяви про прийняття пропозиції Банку.
ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею 31.07.2013 року Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг складає між нею і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідачки у заяві.
Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється відповідно до вимог, зазначених у Додатку до вказаного Договору.
Згідно із пунктом 1 Анкети-Заяви від 31.07.2013 року, ОСОБА_1 беззаперечно підтвердила те, ще вона приймає пропозицію Банку і що вона не потребує додаткового тлумачення всіх умов Договору, в тому числі щодо отримання та обслуговування картки, а також будь-яких інших додатків до Договору в рамках продукту.
Пунктом 10.1. Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його акцептування Клієнтом і діє до моменту закінчення строку дії всіх Карток, виданих згідно цього Договору та закриття рахунків, закінчення строку дії рахунків клієнта, відкритих в установі Банку на умовах цього Договору. У випадку перевипуску Картки в порядку, передбаченому пунктом 4.3.4. цього Договору, договір є пролонгованим на тих самих умовах.
Пунктом 4.3.4. Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб визначено, що Банк може перевипустити карту як у зв'язку із закінченням строку вже випущеної Клієнту банківської картки так і до спливу строку дії такої картки.
Згідно із пунктом 1 Додатку до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка»), за бажанням Клієнта, що виражене в Анкеті-Заяві, Банк надає Клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: п.2.1 .визначає ліміт відновлювальної кредитної лінії 75000 грн.; п.2.1.1. визначає, що сума кредиту, що є доступною на момент видачі клієнту картки та підписання цього Додатку, з встановленого загального ліміту 75000 грн., складає 8100,00 грн. При цьому сторони підтвердили, що сума кредиту, яка може бути доступна і вказана у цьому пункті (тобто 8100,00 грн.) може бути переглянута Банком та відрізнятися у подальшому від вказаної доступної суми. Доступний ліміт не може бути більший за загальний ліміт 75000 грн.
Отже, первинно доступний ліміт/доступну суму кредиту було встановлено у розмірі 8100,00 грн. У подальшому доступний ліміт ОСОБА_1 було збільшено.
Кредиторською заборгованістю є тимчасово залучені позичальником у власне користування грошові кошти, які підлягають поверненню кредитору, тобто Банку.
Згідно умов Договору, строкова заборгованість виникає у межах діючих термінів її сплати, а заборгованість, не погашена з настанням термінів сплати, є простроченою. Заборгованість по відсотках - сума відсотків, нарахована на обсяг не виплаченої на певну дату заборгованості з основного боргу.
Зобов'язання щодо надання коштів банком виконані, ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку кредитної картки, проте взяті на себе обов'язки щодо виконання умов договору належним чином не виконувались.
Згідно виписки по рахунку за період з 01.07.2013 по 24.01.2017, виписки з особового рахунку НОМЕР_1 за період з 31.07.2013 по 23.05.2018, та наданого позивачем розрахунку, станом на 10.05.2016 утворилась заборгованість по сплаті кредиту в розмірі 22778,70 грн., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту - 10937,58 грн.; простроченої заборгованості по тілу кредиту - 9945,94 грн.; відсотків - 69,93 грн.; неустойки - 1825,25 грн.
Розрахунок заборгованості відповідачкою не спростований.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.
Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Приймаючи до уваги, що відповідачка в порушення норм закону і умов кредитного договору не виконувала в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту, відсотків по ньому, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позову про стягнення з неї на користь банку суми заборгованості по несплаченому кредиту, відсотках та неустойки у загальному розмірі 22778,70 грн., відповідно до приведеного позивачем розрахунку, який суд визнає належним, достовірним та допустимим доказом по справі.
З урахуванням викладеного, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Заява відповідачки розстрочити суму заборгованості на три роки з виплатою заборгованості щомісячно рівними частинами не ґрунтується на вимогах ст. 435 ЦПК України, а тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1378,00 грн. підлягають стягненню з відповідачки.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 76-81, 89, 141, 259, 263, 265, 267, 268 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» (04208, м. Київ, проспект Правди, 66А оф.2, ЄДРПОУ 41264766) заборгованість за Договором про комплексне банківське обслуговування від 31.07.2013 року в розмірі 22778,70 грн. (двадцять дві тисячі сімсот сімдесят вісім гривень 70 коп.), яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 10937,58 грн. (десять тисяч дев'ятсот тридцять сім гривень 58 коп.); простроченої заборгованості по тілу кредиту - 9945,94 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок п'ять гривень 94 коп.); відсотків за кредитом - 69,93 грн. (шістдесят дев'ять гривень 93 коп.); неустойки - 1825,25 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять п'ять гривень 25 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, МФО 300346, ЄДРПОУ 23494714, п/р НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Турбіна Т. Ф.