Справа № 319/1039/19
Провадження №2/319/415/2019
01 листопада 2019 року смт.Більмак
Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Мальованого В.О.,
при секретарі судового засідання Синяковій О.І.,
за відсутності учасників справи, розглянувши в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (далі - АТ КБ “ПриватБанк”) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 51 114,39 грн. , -
28 серпня 2019 року АТ КБ “ПриватБанк” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому заявлена вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором. Так, відповідно до укладеного договору № б/н від 10 жовтня 2007 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 21 600 грн. Відповідач порушила умови договору і має прострочену заборгованість. Станом на 22 травня 2019 року сума заборгованості складає 51 114,39 грн, де 0,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 3164,42 грн. - сума заборгованості за простроченим тілом кредиту, 41484,76 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 3555,00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500,00 грн. - сума штрафу (фіксована сума), 2410,21 грн. - сума штрафу (процентна складова).
Відповідач в добровільному порядку не вжила заходів щодо погашення заборгованості, тому АТ КБ “ПриватБанк” вимушений звернутись до суду із вищевказаним позовом. ( а.с.4-6).
Ухвалою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2019 року було відкрито провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін ( а.с.43).
Представник позивача повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, просить суд розглянути справу за відсутності представника банку, вказуючи на те, що позивач підтримує заявлені вимоги у повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення .
Відповідач повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, прохала розглядати справу за її відсутності, надала до суду заяву, в якій вказала, що позов визнається нею частково. Відповідач визнає заборгованість зі сплати тіла кредиту 3164,42 грн., проте заперечує проти нарахованої пені та штрафів. Прохає зменшити пеню, та звільнити від сплати штрафів, оскільки пеня і штрафи є одним з видів цивільно-правової відповідальності і їх одночасне застосування суперечить вимогам ст.61 Конституції України та ст.549 ЦК України.
Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності представника позивача та відповідача на підставі наявних у суду матеріалів.
У відповідності до вимог ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надавши їм оцінку, вважає, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Згідно статуту акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", за рішенням єдиного акціонера банку від 21 травня 2018 року було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК", про що 14 червня 2018 року були внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( а.с.35-36).
ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 10 жовтня 2007 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою 22,8 відсотків на рік. ( а.с.13).
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
АТ КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 22 травня 2019 року сума заборгованості складає 51 114,39 грн, де 0,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 3164,42 грн. - сума заборгованості за простроченим тілом кредиту, 41 484,76 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 3555,00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500,00 грн. - сума штрафу (фіксована сума), 2410,21 грн. - сума штрафу (процентна складова).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві від 10 жовтня 2007 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру ( а.с.13).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 10 жовтня 2007 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин ( 10 жовтня 2007 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом ( 28 серпня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Вимог про стягнення пені та штрафів та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред'явив.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Також відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019, справа № 342/180/17, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» надав копію Анкети-заяви від 10 жовтня 2007 року, про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ "Приватбанк", яка згідно посилань позивача, підписана відповідачем, а також розрахунок заборгованості.
Жодних заперечень відносно того, що відповідач не підписувала вищевказану Анкету-Заяву про отримання кредиту, а відповідно і не отримувала в АТ КБ "ПриватБанк" кредитну картку, не користувалась нею, отримуючи від банку кредитні кошти суду надано не було, тобто суд приходить до висновку, що остання отримала від АТ КБ «Приватбанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Як убачається з розрахунку заборгованості за договором №б/н від 22 травня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "КБ"ПриватБанк", відповідач періодично здійснювала погашення заборгованості за кредитом, що свідчить про визнання нею свого обов'язку перед банком щодо повернення кредиту.
Згідно вказаного розрахунку , здійсненого позивачем, за відповідачем станом на 22 травня 2019 року нараховано: 0,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3164,42 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості за тілом кредиту.
Таким чином, суд погоджується з розрахунком позивача в частині суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 10 жовтня 2007 року в частині заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 3164,42 грн. та вважає за необхідне стягнути зазначені кошти з відповідача на користь позивача.
Проте, АТ КБ "ПриватБанк" не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи Анкету-Заяву позичальника, та відповідно, чи брав він на себе зобов'язання зі сплати саме того, який зазначено в Умовах, розміру пені, штрафів у разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.
А тому, відповідно, вказані Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 10 жовтня 2007 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
За таких обставин, в задоволенні позовних вимог, про стягнення з відповідача пені та штрафів у разі порушення зобов'язання з повернення кредиту - слід відмовити.
Як роз'яснено в абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом «Про судовий збір»).
Оскільки позовні вимоги АТ"КБ"ПриватБанк" щодо стягнення заборгованості задоволені частково , тому суд в порядку ст.141 ЦПК України має підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім судових витрат пропорційно до задоволених вимог, а саме в розмірі 118 грн. 91 коп.
Керуючись ст.ст.526, 530, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 76, 77, 81, 83, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 265,268,273,279, 280-283 ЦПК України суд,
Позов акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором станом на 22 травня 2019 року в сумі 3164 ( три тисячі сто шістдесят чотири) гривні 42 копійки, суму понесених судових витрат у вигляді сплати судового збору в розмірі 118 (сто вісімнадцять) гривень 91 копійка, а всього 3283 (три тисячі двісті вісімдесят три) гривні 33 копійки.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду відповідно до частини 1 статті 273 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом , що його ухвалив за письмовою заявою відповідача , поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 01 листопада 2019 року.
Позивач: акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк”, розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , МФО банку 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, пдреса для листування: вул..Набережна Перемоги, 50 м.Дніпро, 49094;
Представник позивача: Савіхіна Анастасія Миколаївна, місце роботи: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Куйбишевським РВ УДМС України в Запорізькій області 25.01.2002 року, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).
Суддя: В.О.Мальований