Справа № 314/1474/19
Провадження № 1-кп/314/299/2019
про призначення кримінального провадження до судового розгляду
04.10.19 м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080210000234 від 07.03.2019 відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ст.391 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Ухвалою суду від 04.10.2019 по вказаному провадженню було призначено підготовче судове засідання.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просить постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що кримінальне провадження підсудне Вільнянському районному суду Запорізької області, під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстави для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачається.
Крім того, у судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 , будучи особою засудженою до позбавлення волі та, відбуваючи вказане покарання, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив і знову скоїв кримінальне правопорушення середньої тяжкості, за яке, санкцією ст.391 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 3-х років.
На підставі вищевикладеного, відповідно до положення п.4 ч.1 ст.184 КПК України встановлено наявність ризиків передбачених п.п.З, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Зокрема, вищевказані ризики підтверджуються тим, що ОСОБА_3 утримується в установі позбавлення волі разом зі свідками вчиненого ним правопорушення, при цьому його ізолювати від них, відповідно до вимог чинного кримінально-виконавчого законодавства, неможливо.
Крім цього, прокурор просить прийняти до уваги, що за період відбування покарання, на засудженого ОСОБА_3 було накладено 33 стягнення та жодного заохочення, що свідчать про його зухвале ставлення до виконання вимог відбування режиму покарання, принципову відмову від їх дотримання, а також, у свою чергу, про можливе продовження вчинення невиконання законних вимог представників адміністрації виправної установи, створення конфліктних і провокаційних ситуацій, і в цілому підриву авторитету службових осіб колонії перед іншими засудженими та режиму в установі виконання покарань. Переведення засудженого ОСОБА_3 до приміщення камерного типу установи, як злісного порушника режиму відбування покарання, належних результатів не дало і останній, знаходячись під посиленим контролем, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив і знову скоїв кримінальне правопорушення. Отже, на думку прокурора, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження представляється найбільш доцільним обрати запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою
Захисник обвинуваченого не заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду, натомість заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 , оскільки ризики, зазначені у клопотанні, є необґрунтованими, кримінальне провадження перебуває на розгляді у суді вже протягом тривалого часу, свідки, з якими ОСОБА_3 відбував покарання, наразі невідомо де, тому впливати на них немає навіть потенційної можливості, підстав для твердження щодо того, що його підзахисний буде скриватися від суду також немає, оскільки ОСОБА_3 зацікавлений в установленні істини по даному кримінальному провадженню, крім того, кримінальний злочин, за яким обвинувачується ОСОБА_3 не є тяжким, доказів, які б ОСОБА_3 міг би знищити, немає.
Вислухавши прокурора, обвинуваченого, його захисника, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав.
Угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Вільнянському районному суду Запорізької області.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги пп. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до положень ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною 1 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У справі Мамедова проти Росії 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський Суд зазначив, що суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Ризики переховування підозрюваного від правосуддя, перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення інших кримінальних правопорушень не можуть оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування таких ризиків, або свідчити про такий їх незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Ризики, зазначені у клопотанні прокурора, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки ОСОБА_3 наразі не відбуває покарання разом зі свідками, підстав для твердження щодо того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати іншим чином кримінальному провадженню, прокурором не доведені.
На даний час судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 є необхідним.
Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 , слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 177-178, 183-184, 193-194, 196 КПК України 314-316 КПК України, суд
Призначити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080210000234 від 07.03.2019 відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ст.391 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні о 15-00 годині 11.10.2019 у приміщенні Вільнянського районного суду Запорізької області.
У задоволенні клопотання прокурора Вільнянського відділу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 відмовити.
Розгляд кримінального провадження здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
У судове засідання викликати прокурора, захисника та обвинуваченого.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 07.10.2019.
Суддя ОСОБА_1
07.10.2019