Справа № 308/10678/19
30 жовтня 2019 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Малюк В.М.
при секретарі - Матіко Я.Ю.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу,-
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з даною позовною заявою, мотивуючи її тим, що 18.02.1995 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано у Невицькій сільській ради народних депутатів с.Невицьке Ужгородського району Закарпатській області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблений відповідний запис за №2. Від даного шлюбу у них народилися двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачка зазначає, що під час їхнього спільного проживання виявилось, що у них відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаємопорозуміння, вони втратили почуття любові та поваги один до одного. Спільного господарства не ведуть. На даний час шлюб існує формально, а примирення між ними є неможливим. Спору щодо місця проживання їхньої неповнолітньої доньки у них не має.
За таких обставин, позивачка просить шлюб, який був укладений 18.02.1995 року між нею ОСОБА_2 розірвати
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, однак надала суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задоволити та розглянути справу у її відсутні.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засіданні не з'явився, однак надав суду заяву відповідно до якої просить розглянути справу у його відсутні, позовні вимоги визнає повністю.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності, достовірності та достатності, приймаючи до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 заявлений до нього позов, відповідно до його заяви, визнав повністю, суд виходячи з вимог ч.3 та ч.4 ст.200 ЦПК України, вважає за можливе вирішити виниклий між сторонами спір по суті у підготовчому судовому засіданні.
Як вбачається з свідоцтва, серії НОМЕР_1 виданого 18.02.1995 року про шлюб, 18.02.1995 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований у Невицькій сільській ради народних депутатів с.Невицьке Ужгородського району Закарпатській області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблений відповідний запис за №2.
Від даного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , який на даний час є повнолітнім та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим 18.05.2018 Ужгородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області
Приписами ст.110 СК України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Згідно ст. 112 СК України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Оскільки, позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Судом встановлено, що шлюб між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виявився невдалим, шлюбних відносин подружжя не підтримує, спільного господарства не ведуть.
Враховуючи вищенаведені обставини справи та аналізуючи наведені вище норми СК України, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить їх спільним інтересам, а тому шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , слід розірвати.
Вимоги щодо місця проживання неповнолітньої доньки позивачем не заявлялось.
У відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивачки понесені останньою та документально підтверджені судові витрати у розмірі 768,40 грн. сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 21, 24, 110, 112 , 113 СК України, 2, 13, 82, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України,суд
Позовну заяву задоволити.
Шлюб, укладений, 18.02.1995 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , який зареєстровано у Невицькій сільській ради народних депутатів с.Невицьке Ужгородського району Закарпатській області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблений відповідний запис за №2 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Повний текст рішення складено 01.11.2019 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М. Малюк