Справа № 308/10388/18
23 жовтня 2019 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Бедьо В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Пазяк С.М.,
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Зубенко І.І.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної Фіскальної служби України Закарпатська митниця ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил № 3945/30500/18,-
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил та закриття справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.09.2018 року заступником начальника Закарпатської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Уретій С.В. винесено постанову в справі про порушення митних правил № 3945/30500/18, згідно з якою громадянина України ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, тобто перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України більше ніж на десять діб, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян - на суму 8500 грн.
Як зазначено в постанові посадової особи митниці, 27.09.2017 року через митний пост «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС громадянином України ОСОБА_2 було ввезено автомобіль марки «AUDI A4», в митному режимі «Транзит». Відповідно до інформації ПІК «Інспектор 2006» та ЦБД ЄАІС ДФС громадянин ОСОБА_2 мав вивезти автомашину «AUDI A4», реєстраційний номер НОМЕР_1 в строк до 02.10.2017 року, однак вивіз її 19.08.2018 року, перевищивши термін транзиту більше ніж на 10 діб.
Тобто, громадянину Угорщини ставиться у вину умисні дії, спрямовані на невивезення ним автомобіля марки «AUDI A4», реєстраційний номер НОМЕР_1 у передбачений законом строк.
Позивач вказує, що погодитися з даним висновком посадової особи Закарпатської митниці ДФС не можна через його неправильність, необ'єктивність та неповно проведеної за даним фактом перевірки.
Звертає увагу на те, що ввезений ним автомобіль «AUDI A4» має великий пробіг та на жаль став не придатним для подальшої експлуатації та потребував ремонту, відтак він не зміг вивезти його у передбачений законом строк з причин того, що вартість ремонту була значною, а позивач тимчасово не працюю чи не мав змоги звернутися з ремонтом до сервісного центру та здійснював ремонт самостійно та за допомогою друзів.
Також пояснив, що ним здійснювалась спроба повідомити про вказані обставини Закарпатську митницю ДФС, однак його заяву не було прийнято з тих підстав, що ним чітко не було зазначено місце ремонту транспортного засобу, тобто сервісний центр та строк ремонту.
Окрім того позивач зазначає, що під час здійснення ремонту автомобіля неодноразово перетинав кордон, однак відносно нього не складались жодні протоколи про порушення митних правил сприводу невчасного вивезення транспортного засобу.
Відтак ОСОБА_2 акцентує увагу на тому, що вже 03.10.2017 року відповідачу було відомо про порушення позивачем строків вивезення автомобіля в режимі «транзит», всупереч тому, що База даних дозволяла Відповідачу в строк, визначений законом, скласти відносно нього протокол про порушення митних правил та притягнути до відповідальності. Відповідач вважає, що строк притягнення його до відповідальності тривав до 03.04.2018 року
Однак, вказана обставина була проігнорована працівниками Закарпатської митниці ДФС при розгляді справи про порушення митних правил. Відтак позивач вважає, що строки накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст.470 МК України на момент винесення постанови закінчилися, а тому така є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження по справі про порушення митних правил закриттю у зв'язку і закінченням строків накладення адміністративного стягнення згідно п. 7 ст. 247 КУпАП.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.09.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаним позовом, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
20.02.2019 року представником відповідача подано відзив на позов з доданими до нього документами, який відповідає вимогам ст. 162 КАС України, копію якого та доданих до нього документів надіслано позивачеві.
У відзиві на позов представник відповідача зазначає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку із правомірністю винесеної постанови та безпідставністю позовної заяви. Правомірність оскаржуваної постанови слідує із обставин справи, викладених у ній, і зазначені фактичні обставини справи стали правомірною підставою для винесення оскаржуваної постанови. Наголошує на тому, що громадянин України ОСОБА_2 зобов'язаний був вивезти автомобіль марки «AUDI A4», реєстраційний номер НОМЕР_1 за межі митної території України у термін до 02.10.2017 року. Представник відповідача зауважує, що відповідно до ст. 192 Митного кодексу України до строку перебування товарів на митній території України не включається час дії аварії чи обставин непереборної сили. З матеріалів справи та пояснення встановлено, що ОСОБА_2 до митного органу із відповідною письмовою заявою про продовження терміну тимчасового ввезення не звертався. Оскільки ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 192 Митного кодексу України не було терміново повідомлено найближчий орган доходів і зборів про обставини події та місцезнаходження транспортного засобу, стверджує, що останній перевищив встановлений ст. 380 Митного кодексу України строк тимчасового ввезення транспортного засобу марки більше ніж на десять діб. Відтак, ОСОБА_2 перевищив строк тимчасового ввезення транспортного засобу на митну територію України більше ніж на десять діб, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України. Отже, оскаржуваною постановою в справі про порушення митних правил ОСОБА_2 на підставі та у порядку, що встановлені законом було правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності. Враховуючи викладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позову та просив задовольнити з підстав, викладених у її змісті.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 8 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши подані ними письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2018 року заступником начальника Закарпатської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Уретій С.В. винесено постанову у справі про порушення митних правил № 3945/30500/18, згідно з якою громадянина України ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, тобто перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України більше ніж на десять діб, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян - на суму 8500 грн.
Вказаною постановою встановлено, що 19.08.2018 року, о 21 год. 30 хв., в зону митного контролю на ділянку «Виїзд з України » митного посту «Малий Березний» Закарпатської митниці ДФС заїхав легковий автомобіль марки «Audi», моделі «A4», реєстраційний номерний знак Чеської Республіки НОМЕР_1 , де в якості водія слідував громадянин ОСОБА_2 з України до Словаччини.
Формою проходження митного контролю ОСОБА_3 обрав порядок проходження митного контролю по каналу «зелений коридор».
Під час здійснення митних формальностей було проведено аналітично-перевірочні заходи з використанням баз даних, а саме: АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України, внаслідок чого встановлено, що 27.09.2017 року, о 12 год. 08 хв., через митний пост «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС громадянином України ОСОБА_2 ввезено на митну територію України в митному режимі «транзит» легковий «Audi», моделі «A4», реєстраційний номерний знак Чеської Республіки НОМЕР_1 .
В строк до 02.10.2017 року вказаний автомобіль не був вивезений за межі території України і станом на дату ксладення протоколу вивезеним не значився.
В своєму поясненні під час написання протоколу про порушення митних правил ОСОБА_2 підтвердив факт невивезення зазначеного транспортного засобу за межі території України та повідомив, що ввезений ним автомобіль «AUDI A4» потребував ремонту, відтак він не зміг вивезти його у передбачений законом строк з причин того, що вартість ремонту була значною, а позивач не мав достатньо коштів для звернення з ремонтом до сервісного центру та здійснював ремонт самостійно та за допомогою друзів.
Також пояснив, що ним здійснювалась спроба повідомити про вказані обставини Закарпатську митницю ДФС, однак його заяву не було прийнято з тих підстав, що ним чітко не було зазначено місце ремонту транспортного засобу, тобто сервісний центр та строк ремонту.
Положеннями ст. 192 Митного кодексу України визначено, що до строку перебування товарів на митній території України не включається час дії аварії чи обставин непереборної сили.
Однак матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_2 дійсно звертався до митного органу із відповідною письмовою заявою про продовження терміну тимчасового ввезення.
Оскільки, ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 192 Митного кодексу України не було терміново повідомлено найближчий орган доходів і зборів про обставини щодо термінового ремонту та місцезнаходження транспортного засобу, останній перевищив встановлений ст. 95 Митного кодексу України строк доставки транспортного засобу більше ніж на десять діб.
Відтак, ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України.
Вина ОСОБА_2 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, підтверджується протоколом про ПМП № 3945/30500/18 від 19.08.2018 року, його поясненням, витягами із баз даних та іншими матеріалами справи.
Судом також вивчено доводи сторони позивача щодо закінчення на їх думку строків накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 470 МК України, оскільки позивач відносить вказане порушення до не триваючих.
Суд при вивченні даного питання виходить із наступного.
4 грудня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 448/1715/16-а, адміністративне провадження №К/9901/16366/18 (ЄДРСРУ № 78326384) досліджував питання щодо визначення триваючим адміністративним правопорушенням - порушення автомобілем на іноземній реєстрації режиму транзиту, а також строки накладення стягнення за вказане правопорушення.
З аналізу частини першої ст. 467 Митного кодексу України, вбачається, що перелік триваючих правопорушень не є вичерпним.
Митний кодекс України не містить визначення поняття триваючого правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, що пов'язані з тривалим, безперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.
Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують Закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.
Верховний Суд відзначає, що триваючими визначаються правопорушення, які почались з певної протиправної дії або бездіяльності та проявляється в подальшому безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
Діяння (бездіяльність) позивача щодо не вивезення транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, за межі території України, характеризуються тривалим невиконанням встановленого Митним Кодексом України обов'язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення закону, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.
Використання транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території, протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку, а відтак, приймаючи оскаржувану постанову, адміністративне стягнення за порушення митних правил накладене відповідачем в межах строку, передбаченого ст. 467 Митного кодексу України, а саме не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення.
У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Необхідно підкреслити, що саме по собі проведення автомобіля на ремонті не може бути підставою для незастосування до позивача заходів адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України.
Так, правовий висновок Верховного Суду щодо застосування ст. 460 МК України за відсутності доказів здійснення ремонту у зв'язку з настанням аварії чи дії обставин непереборної сили, викладений у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 342/355/17 (ЄДРСРУ № 76221720).
У вказаному судовому рішенні зазначено, що такі факти як вихід із ладу транспортного засобу та його подальший ремонт не можуть бути прирівняні до аварії або обставин непереборної сили.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 307/3500/16-а (ЄДРСРУ № 76246272) міститься висновок про те, що підставою для звільнення від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, окрім підтвердження обставин аварії/непереборної сили відповідними документами, є повідомлення митного органу про обставини події, місцезнаходження транспортного засобу, а також надання інформації, яка надає можливість ідентифікувати такий транспортний засіб.
Відповідно до встановлених вимог технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, автомобільних транспортних засобів і товарів, що переміщуються митний контроль у пунктах пропуску здійснюється шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до законодавства надаються митним органам під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України, митний огляд (огляд та переогляд автомобільних транспортних засобів і товарів, огляд та переогляд ручної поклажі та багажу, особистий огляд громадян), усне опитування громадян; облік автомобільних транспортних засобів і товарів.
Отже, невивезення транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, за межі митної території України, характеризуються тривалим невиконанням встановленого приписами МК України обов'язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення Закону, як наслідок, відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі № 607/12366/15-а, адміністративне провадження №К/9901/6485/18 (ЄДРСРУ № 75775121).
Відповідно до ч. 1 ст. 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
У відповідності до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 460 Митного кодексу України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Тобто, дана норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин не переробної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.
Зважаючи на те, що позивач вчасно (до закінчення встановленого строку тимчасового ввезення) не повідомив найближчий митний орган про обставини подій (перебування транспортного засобу на ремонті), то, суд дійшов висновку щодо правомірного винесення постанови від 05.09.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України.
При цьому посилання представника позивача на те, що останнім було надано пояснення про неможливість вивезення транспортного засобу за межі України, суд вважає такими, що не підтверджені жодними належними доказами.
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
З урахуванням наведених норм законодавства та фактичних обставин справи, беручи до уваги, що доказів, які мали б спростувати факт наявності порушення митних правил та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена у межах повноважень, у визначений законодавством спосіб та з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а позов без задоволення.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 76, 77, 241-246, 255, 271, 272, 286 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_2 до Державної Фіскальної служби України Закарпатська митниця ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил № 3945/30500/18 - залишити без задоволення.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Закарпатська митниця Державної фіскальної служби, код ЄДРПОУ 39515893, що знаходиться за адресою: вул. Собранецька, 20, м. Ужгород, Закарпатська область.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області В.І. Бедьо