Справа № 306/1571/19
Провадження № 2/306/631/19
31 жовтня 2019 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області в особі :
головуючого - судді : Вінер Е.А.
з секретарем : Фалес Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сваляві цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (адреса: 01001, м.Київ, вулиця Грушевського,1Д ) до ОСОБА_1 ( адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" ( далі - АТ КБ "Приватбанк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Посилається на те, що 26 жовтня 2010 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та відповідачем укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідачу було надано кредит в розмірі 7200,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Оскільки відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань згідно умов договору не погасила кредит в повному обсязі, наявна заборгованість в розмірі 17032,80 гривень, які просить стягнути та оплачений судовий збір.
В судове засідання представник позивача не з”явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника Банку (а.с. 4, 38).
Відповідач та її адвокат в судове засідання не з"явилися. Адвокатом відповідача надано до суду заперечення проти позову в якому зазначає, що з позовними вимогами банку не погоджуються, просить відмовити в задоволенні позову в зв”язку із закінченням строку позовної давності (а.с. 54,55).
У зв”язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.
Між сторонами існують правовідносини, які повинні регулюватися нормами зобов”язального права.
Згідно ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 95 ЦПК України - письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Судом встановлено, що 26 жовтня 2010 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та відповідачем укладено договір № б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.У відповідності до умов надання банківських послуг відповідач зобов"язалася погашати заборгованість за кредитом, відсотки за його використання ( а. с. 11-27).
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.06.2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” (а.с. 30-35).
ОСОБА_1 своїм підписом у анкеті-заяві підтвердила те, що вона ознайомлена і згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку (а.с. 11).
У заяві зазначено, що відповідач згідна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомиоася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 26 жовтня 2010 року станом на 01 липня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 17032,80 гривень, з якої: 6765,81 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 3725,73 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 4403,98 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов”язання, 850,00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 1287,28 грн. заборгованість по судовим штрафам (а.с. 6-10).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти ( частина перша статті 1048 ЦК України ).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 26 жовтня 2010 року, посилався на “Умови та правила надання банківських послуг” та “Тарифи банку”, які викладені на банківському сайті:www:privatbank.ua як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та про що зазначено в постанові Великої палати Верховного суду України № 342/180/17.
З урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у вищевказаній постанові по справі № 342/180/17 суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (26.10.2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (07.08.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вказала Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові по справі 342/180/17-ц, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
З урахуванням викладеного, висновку Великої Палати Верховного Суду у згаданому рішенні по справі № 342/180/17, суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті: www/privatbank.ua/, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 26.10.2010 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. Тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» штрафів за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань (з огляду на відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві).
Адвокатом відповідача заявлено клопотання про відмову в задоволенні позову в зв”язку із закінченням строку позовної давності.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
За загальним правилом частини першої ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, за змістом статей 256,261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
Як вбачається з розрахунку заборгованості по договору № б/н від 26 жовтня 2010 року останній платіж був проведений відповідачем ОСОБА_1 17 вересня 2018 року в розмірі 1140,00 гривень та 19 вересня 2018 року в розмірі 100,00 гривень (а.с.9). Отже строк позовної давності є перерваним, оскільки протягом всього періоду з 2010 року по 2019 рік відповідача частково погашала кредитні кошти.
Також з урахуванням викладеного відсутні правові підстави для стягнення на користь банку процентів за користування кредитом та пені за недотримання умов кредитного договору.
Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 26 жовтня 2010 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, висновок Великої палати ВС України у справі № 342/180/17, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь АТ КБ „ПриватБанк" заборгованість по кредитному договору б/н від 26 жовтня 2010 року в розмірі 10491,54 грн., з яких: 6765,81 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3725,73 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту. В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.
За правилами ст.141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної суми позову.
Керуючись ст. ст. ст. 4, 10, 12, 81, 95, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 551, 638, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд
Позов акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (адреса: 01001, м.Київ, вулиця Грушевського,1Д ) до ОСОБА_1 ( адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Свалявським РВ УМВС України в Закарпатській області 02.02.2000 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) заборгованість по кредитному договору б/н від 26 жовтня 2010 року в розмірі 10491,54 грн. (десять тисяч чотиристо дев”яносто одну гривнь) 54 коп., з яких: 6765,81 грн. ( шість тисяч сімсот шістдесят п”ять гривень) 81 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 3725,73 грн. ( три тисячі сімсот двадцять п”ять гривень) 73 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредитута 104,92 грн. (сто чотири гривні) 92 коп. - судового збору на користь акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк” (код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_3 , МФО № 305299). В решті вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Свалявський районний суд Закарпатської області.
Повний текст рішення складено 31 жовтня 2019 року.
РАЙОННОГО СУДУ Е.А. ВІНЕР