йСправа № 304/1206/18 Провадження № 1-кп/304/35/2019
31 жовтня 2019 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження №12018070130000303 від 14 липня 2018 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , з початковою загальною освітою, перебуває у громадянському шлюбі, неодруженої, непрацюючої, українки, громадянки України, згідно ст. 89 КК України раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -
12 липня 2018 року близько 23.00 год обвинувачена ОСОБА_4 , знаходячись у центральному парку міста Перечин, що на площі Народній, помітивши на сусідній лавиці мобільний телефон марки «Samsung Galaxy G531», золотистого кольору, що належав потерпілій ОСОБА_5 , скориставшись відсутністю останньої, умисно, таємно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном викрала вказаний мобільний телефон, вартість якого згідно висновку експерта № 11/603 від 27 липня 2018 року склала 1 455 грн, чим спричинила потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму, за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненому злочині не визнала та показала, що приблизно всередині літа минулого року, точної дати не пам'ятає, оскільки була у нетверезому стані, пізно ввечері, близько 22-23 год, вона зі співмешканцем сиділи у парку міста Перечина на лавиці, а навпроти них - потерпіла з чоловіком. Вона на деякий час відлучалася, а коли повернулася, то потерпілої з чоловіком вже не було, однак помітила, що на тій лавиці, де сиділа потерпіла, засвітився телефон. Забравши його, почала шукати власника телефону, однак не знайшовши, взяла із собою додому до села Сімер, де його продала, а на виручені кошти придбала продукти харчування. Наміру викрадати телефон не мала, знайшла його, а оскільки власник не знайшовся, то вирішила продати його. Наступного дня до неї прийшли працівники поліції, яким вона все розповіла.
Хоча обвинувачена своєї вини не визнала, така повністю стверджується показаннями потерпілої та свідків, зокрема:
- показаннями потерпілої ОСОБА_5 , яка у судовому засіданні показала, що влітку 2018 року близько 22-23 год сиділа з чоловіком ОСОБА_6 у місті Перечин у парку на лавиці. На паралельній лавиці сиділи обвинувачена з чоловіком та розпивали алкогольні напої, а згодом до них підійшли друзі та почали шуміти і тоді вони разом з чоловіком пересіли на іншу лавицю. Однак по дорозі, відійшовши близько 100-200 м, вона виявила відсутність мобільного телефону, який на першій лавиці дала чоловіку, а той - поставив на лавицю, де вони його й забули. Відразу почали дзвонити на телефон, однак ніхто не піднімав трубку, а коли повернулися назад, то телефону вже не було;
- показаннями свідка ОСОБА_6 , який показав у судовому засіданні, що того вечора близько 22-23 год вони з дружиною сиділи в парку на лавиці, а навпроти них - обвинувачена з чоловіком, до яких підсіли ще якісь особи і вони почали шуміти. Тоді вони з дружиною пересіли на іншу лавицю, забувши телефон на першій, та здогадалися про нього лише коли прямували додому. Повернувшись назад вони не знайшли ні тої компанії людей, яка сиділа навпроти них, ні мобільного телефону. Тоді наступного дня вони звернулися до поліції;
- показаннями свідка ОСОБА_7 , який у судовому засіданні показав, що обвинувачена є його співмешканкою, і влітку минулого року, точної дати та часу не пам'ятає, вона знайшла у парку на лавиці мобільний телефон. Перед тим на тій лавиці сиділи двоє людей, які згодом пересіли на іншу лавицю, а коли обвинувачена знайшла телефон, їх вже взагалі не було в парку. Вони шукали власника біля кафе «Яблуко», в магазині «Зіна», але нікого не знайшли, а тому вирішили продати телефон. Того ж дня вони продали телефон в селі Сімер Перечинського район якійсь жінці за пляшку горілки, макарони, хліб, цигарки та пиво. На наступний день до них прийшли працівники поліції, які розшукували вказаний телефон;
- показаннями свідка ОСОБА_8 , яка показала у судовому засіданні, що обвинувачена проживає разом з нею на одній вулиці і влітку минулого року, точної дати вона не пам'ятає, пізно ввечері до них прийшла обвинувачена з ОСОБА_9 та сказали, що знайшли мобільний телефон і хочуть продати його за 200 грн. Обвинувачена казала їй, що телефон не крадений - вона його знайшла у Перечині у парку. Тоді вона спочатку дала їм гроші, але вони повернулися, сказавши, що хочуть отримати розрахунок продуктами харчування. Однак наступного дня до неї прийшли працівники поліції та повідомили, що телефон крадений і тоді вона його їм віддала.
Також вина обвинуваченої підтверджується сукупністю доказів, зібраних у справі при провадженні досудового розслідування, які досліджені та перевірені судом, зокрема:
- письмовою заявою ОСОБА_5 від 13 липня 2018 року, з якої вбачається, що вона просить прийняти міри по розшуку, належного їй мобільного телефону марки «Samsung Galaxy SM - G531 Gold», що був викрадений напередодні невідомими особами у центральному парку міста Перечин;
- протоколом огляду місця події від 13 липня 2018 року з ілюстративною таблицею до нього, згідно якого за участю потерпілої ОСОБА_5 було оглянуто ділянку місцевості, що розташована у м. Перечин на пл. Народній, а саме в центральному парку міста;
- протоколами огляду речей (предметів) від 14 липня 2018 року з ілюстративними таблицями до них, з яких вбачається, що предметами огляду являється добровільно видана потерпілою ОСОБА_5 картонна коробка коричневого кольору з-під мобільного телефону марки «Samsung Galaxy SM - G531 Gold» та добровільно виданий ОСОБА_8 мобільний телефон марки «Samsung Galaxy SM - G531 Gold»;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 14 серпня 2018 року з фототаблицею, під час якого ОСОБА_4 показала місце, а саме лавицю у парку м. Перечин, де 12 липня 2018 року близько 23.00 год сиділа разом з ОСОБА_9 , а також лавицю навпроти, де сиділа потерпіла з чоловіком, та скориставшись відсутністю яких, вона взяла мобільний телефон, поставила такий собі до кишені та пішла до села Сімер Перечинського району, де в подальшому його продала;
- висновком товарознавчої експертизи № 11/603 від 27 липня 2018 року з ілюстративною таблицею, згідно якого залишкова вартість наданого на дослідження вживаного мобільного телефону марки «Samsung SM - G531H/DS», золотистого кольору, з врахуванням відсотку зносу, станом цін на 12 липня 2018 року може становити 1 455 грн.
З урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів в їх сукупності, суд вважає доведеною вину обвинуваченої ОСОБА_4 в інкримінованому їй злочині і кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Що стосується посилання обвинуваченої на те, що зазначений телефон є знахідкою, а не предметом викрадення, то суд з урахуванням характеру фактичних обставин таке відхиляє, оскільки потерпіла ОСОБА_5 лише тимчасово втратила контроль над своїм майном, знала місце, в якому його залишила, майно перебувало без її нагляду впродовж короткого проміжку часу, як тільки вона виявила його відсутність, то відразу повернулася туди, де його залишила. Ці та інші обставини справи переконують, що потерпіла забула своє майно у знаному їй місці, а не загубила його невідомо де, а також спробувала поновити контроль над майном і поновила би, якщо б обвинувачена ОСОБА_4 не вчинила інкримінованих їй дій.
У свою чергу ОСОБА_4 знала, що виявлене нею майно має власника, який візуально був їй відомий, знала також, що потерпілій відоме місцезнаходження телефону і що вона може за ним повернутися, однак усвідомлюючи це, вона таємно його викрала.
Таким чином суд вважає, що незаконне таємне заволодіння майном, що фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному місці, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна.
Вказане також узгоджується з позицією ВСУ, висловленою у постанові від 06 березня 2014 року у справі № 5-2кс14.
При призначенні покарання обвинуваченій, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ст. 12 КК України обвинувачена ОСОБА_4 вчинила злочин середньої тяжкості.
Як особа ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується негативно, позбавлена батьківських прав відносно трьох власних дітей, перебуває на диспансерному обліку в лікаря нарколога з 2009 року з діагнозом: F 10.10.
Відповідно до статей 66, 67 КК України обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченій, суд не знаходить.
При призначенні покарання суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно яких засудженому має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів з урахуванням його особи, ступеня тяжкості вчиненого ним злочину та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. За змістом зазначеного закону покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої особи та запобігання вчиненню нових злочинів.
З урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції, беручи до уваги інформацію, викладену у досудовій доповіді, згідно якої орган пробації зважаючи на життєві обставини, в яких перебуває ОСОБА_4 та те, що вона в минулому вчиняла кримінальні правопорушення, вважає, що її виправлення без обмеження чи позбавлення волі можливе лише у винятковому порядку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню нею повторних кримінальних правопорушень, а також враховуючи тяжкість злочину, особу винної, яка свою вину не визнала, у вчиненому не розкаялася, а також з урахуванням позиції прокурора, який просив призначити обвинуваченій покарання у вигляді громадських робіт, суд приходить до висновку що ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді громадських робіт.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 під час досудового розслідування та протягом судового розгляду даного кримінального провадження не обирався, на даний час клопотань про його обрання суду не подано, отже питання щодо нього судом не розглядається.
Питання речових доказів та процесуальних витрат вирішуватиметься в порядку статей 100, 124 КПК України.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.
На підставі наведеного та керуючись ст. 368, ч. 2 ст. 373, ст. 374 КПК України, с у д, -
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України і призначити покарання у виді громадських робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.
Речові докази, а саме картонну коробку від мобільного телефону марки «Samsung Galaxy 531 Gold» та мобільний телефон марки «Samsung Galaxy 531 Gold», що знаходяться на відповідальному зберігання потерпілої ОСОБА_5 - такій повернути.
Процесуальні витрати по справі за проведення судової товарознавчої експертизи № 11/603 від 27 липня 2019 року у розмірі 715 (сімсот п'ятнадцять) грн стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок суду може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку суду учасники кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 376 КПК України. Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Головуючий: ОСОБА_1