Справа № 2-а-765/10р./0121.
Іменем України
09 березня 2010 року. м. Феодосія.
Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Хожаінової О.В., при секретарі судового засідання Бозоєвій М.З.,
за участю позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни»,
Позивач звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим про зобов'язання нарахувати недоплачену, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2008 р. в сумі 1158,60 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зазначає, що має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка мала виплачуватися, але не виплачувалася.
Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 29.10.09р. відкрито провадження по справі.
Позивач у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надіслав заперечення на адміністративний позов, згідно з яким вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Визнає той факт, що позивач є особою, що має статус дитини війни за датою народження. Але зазначає, що жодним законом не передбачений порядок, процедура та орган, який зобов'язаний виплачувати соціальну допомогу. Крім того, за основу перерахунку не може бути взятий розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки цей закон визначає розмір мінімальної пенсії виключно для правовідносин, які регулюються зазначеним законом. Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, які передбачені цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Також наполягає на застосуванні судом наслідків пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду. Заявив про розгляд справи без участі його представника в порядку письмового провадження. Крім того, Феодосійським міським судом вже ухвалена постанова від 08.02.2010 року по справі № 2а-1251/2010, задоволений частково позов ОСОБА_1, зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату позивачці щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни» згідно із ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за листопад-грудень 2008 року, січень-грудень 2009 року в сумі 1516,20 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Приймаючи до уваги, що позивач та відповідач надіслали клопотання про розгляд справи за їх відсутністю, суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю сторін на підставі наявних у справі доказів в порядку письмового провадження згідно ч.3 ст.122 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004р. № 2195-IV дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком, має статус дитини війни у розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що відповідачем не заперечується. Виходячи із того, що позивач є дитиною війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на нього розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії передбачені цим законом, у тому числі і право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Розмір підвищення, який щомісячно сплачується дітям війни згідно зі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV.
Але, приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч. 1, 2 статті 8 КАС України при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності.
Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання підвищення пенсії дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Що стосується дії у 2008 р. статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004, № 2195-IV, то Законом України "Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. передбачена інша редакція наведеної статті, а саме: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Але положення пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в 2008 році необхідно керуватися статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а не положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" що визнані неконституційними.
Необґрунтованими є дії відповідача в частині нарахування допомоги відповідачем за 2008 рік відповідно до Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік”, Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” у період з січня 2008 р. по червень 2008 р. по 47 грн. щомісячно, у період з липня 2008 р. по вересень 2008 р. 48 грн. 20 коп. щомісячно, за період жовтень -грудень 2008 року -49,80 гривень щомісячно.
Ці дії є безпідставними тому, що з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 р. розрахунок вищенаведених виплат необхідно здійснювати відповідно до ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2006 р., у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”. Крім того, суд зазначає, що розмір допомоги, встановлений, Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” суперечить розміру, передбаченому Законом України “Про соціальний захист дітей війни".
Положення ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших виплат чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 статті мінімального розміру пенсії за віком.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на Пенсійний фонд покладено керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з п.п.6 п.2.2 Розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900, на територіальні управління ПФУ в районах, містах, в районах в містах, покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, є Пенсійний фонд України.
Статтею 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є також кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Статтею 113 Закону встановлено, що у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду у зв'язку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому статтею 28 цього Закону такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно статті 9 КАС України Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Судом встановлено, що доводи відповідача стосовно пропуску позивачем строків звернення з позовом до суду знайшли своє часткове підтвердження у судовому засіданні. Перевіряючи зазначені факти судом встановлено наступне.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач звернувся з позовом до суду 29.10.2009 року.
Доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав стосовно позовних вимог про нарахування щомісячної державної допомоги за травень-вересень 2008 року позивач суду не надав.
Судом встановлено, що Феодосійським міським судом вже розглянутий адміністративний позов позивачки з тими самими вимогами, ухвалена постанова від 08.02.2010 року по справі № 2а-1251/2010, задоволений частково позов ОСОБА_1, зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату позивачці щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни» згідно із ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за листопад-грудень 2008 року, січень-грудень 2009 року в сумі 1516,20 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. З урахуванням наведеного, позов задоволенню не підлягає.
У зв'язку зі складністю справи у судовому засіданні 9 березня 2010 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 12 березня 2010 р.
Керуючись ст.ст.9,11,17,69,71,94,99,ч.3ст.122,128,159,160-163,186 КАС України, ст.ст.1,6,7,10 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни», відмовити.
На постанову може бути подана апеляція до Севастопольського адміністративного апеляційного суду через Феодосійський міський суд у порядку ст.186 КАС України шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів із дня проголошення рішення і надання апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя: /підпис/
Згідно з оригіналом: Суддя- Секретар-