Справа №: 148/1885/19
31 жовтня 2019 року суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Ковганич С.В. розглянув матеріали, які надійшли з Тульчинського ВП Немирівського ВП ГУ НП у Вінницькій області про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , притягується до адміністративної відповідальності за порушення ст.184 ч.1 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія АПР 18 329055 від 11.09.2019, ОСОБА_1 ухилився від виконання обов'зків щодо навчання та виховання свого сина ОСОБА_2 , 2005 року народження, який 09.09.2019 в парку ім. Леонтовича м. Тульчина навмисно пошкодив дитячий ігровий майданчик, чим порушив громадський порядок та спокій громадян.
В судове засідання правопорушник ОСОБА_1 не з'явився. Як убачається із матеріалів справи, останній у протоколі про адміністративне правопорушення зазначив місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а також був повідомлений, що розгляд справи щодо нього відбудеться за викликом у Тульчинському районному суді Вінницької області.
Після надходження справи до Тульчинського районного суду Вінницької області, були вжиті всі заходи щодо повідомлення останнього про розгляд справи за адресою, яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення серія АПР 18 329055, а саме, направлена судова повістка на його адресу, а також останній був повідомленний про день, час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Незважаючи на те, що судом вжито усіх заходів для належного повідомлення про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 , останній, не зважаючи на достовірну обізнаність про наявність справи щодо нього у Тульчинському районному суді Вінницької області, не вживав будь-яких заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин, відповідно до ст.268 ч.1 КУпАП, справу розглянуто за його відсутності.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення (а.с.2), пояснення (а.с. 4,5), приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 , у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ст.184 ч.1 КУпАП не знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.
Адміністративна відповідальність за ст. 184 ч.1 КУпАП настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 ч.1 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Проте, у протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє посилання на те, від яких саме обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини ухилився ОСОБА_1 та в чому полягає незабезпечення необхідних умов життя дитини.
Тобто, у протоколі про адміністративне правопорушення не викладено об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 184 ч.1 КУпАП.
Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі про адміністративне правопорушення з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У ч. 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
З матеріалів справи не зрозуміло, в яких саме діях ОСОБА_1 проявилось неналежне виконання обов'язків по забезпеченню необхідних умов життя дитини.
В той же час, належних та допустимих доказів які б підтверджували, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання відносно сина ОСОБА_2 , в протоколі про адміністративне правопорушення та матеріалах справи відсутні.
За змістом статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 , складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, у зв'язку з чим справа підлягає закриттю на підставі ст.247 п.1 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 184, 247, 252, 256, 283-285 КУпАП, -
Адміністративну справу про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , провадженням закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області на протязі десяти днів з дня її винесення.
Суддя: