вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" жовтня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1241/19
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Зузи Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 )
до Фізичної особи-підприємця Яковенко Валентини Миколаївни ( АДРЕСА_3 )
про стягнення 35000,00 грн. вартості втраченого майна згідно договору № 773579 від 31.01.2018 р. та 6263,53 грн. пені.
секретар судового засідання: Демідова А.А.
Представники сторін:
від позивача: Єзерова Т.М. (ордер серії ХВ № 1629000163 від 18.10.2019 р.);
від відповідача: не з'явився.
Фізична особа-підприємець Зуза Олександр Володимирович (далі - ФОП Зуза О.В., позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Яковенко Валентини Миколаївни (далі - ФОП Яковенко В.М., відповідач) про стягнення 35000,00 грн. вартості втраченого майна згідно договору № 773579 від 31.01.2018 р. та 6263,53 грн. пені.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір суборенди № 773579 від 31.01.2018 р., згідно умов якого відповідач прийняв у тимчасове володіння та користування кавоварку моделі Gaia Style E2S MC PD A/R HO, і зобов'язався, серед іншого, відшкодувати орендодавцю всі витрати, пов'язані з тим, щоб повернути обладнання у робочий стан у випадку його пошкодження, а також вартість обладнання у випадку втрати/зникнення або його пошкодження. Обладнання було викрадено, проте суборендарем не було відшкодовано орендодавцеві вартість втраченого обладнання, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 35000,00 грн. вартості втраченого майна та 6263,53 грн. пені, а судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2019 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.07.2019 р.
Підготовче засідання відкладалось.
22.08.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява б/н від 21.08.2019 р. (вх. № 16079/19 від 22.08.2019 р.) про уточнення позовних вимог, за змістом якої позивач просить суд викласти позовні вимоги в наступній редакції: "Стягнути з Яковенко Валентини Миколаївни на користь Зузи Олександра Володимировича 35000,00 грн. вартості втраченого майна (кавоварки Gaia Style E2S MC PD A/R HO) та пеню у розмірі 6263,53 грн.".
Враховуючи, що уточнення редакції прохальної частини позову у даній справі не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає уточнення позивача б/н від 21.08.2019 р. (вх. № 16079/19 від 22.08.2019 р.).
29.08.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив б/н від 27.08.2019 р. (вх. № 16365/19 від 29.08.2019 р.) на позовну заяву, за змістом якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що втрата майна, а саме - кавоварки Gaia Style E2S MC PD A/R HO, відбулась не з вини ФОП Яковенко Валентини Миколаївни , а, за твердженням відповідача, в результаті пограбування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110100001837. Окрім того, відповідач вказує, що оскільки орендна плата за користування кавоваркою не визначена договором, а також чітко не встановлений обов'язок відповідача здійснювати закупівлю кави та супутних товарів у ФОП Зузи О.В. , то, за припущенням ФОП Яковенко В.М. , позивач міг сам організувати крадіжку кавоварки.
20.09.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь б/н від 19.09.2019 р. (вх. № 18022/19 від 20.09.2019 р.) на відзив, за змістом якої позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з огляду на те, що оскільки п.п. 1.4 та 4.1 договору № 773579 від 31.01.2018 р. передбачено, що суборендар несе повну матеріальну відповідальність за будь-яке пошкодження або втрату обладнання орендодавця, то ФОП Яковенко В.М. , на переконання позивача, повинна була відшкодувати вартість втраченої кавоварки у чотирнадцятиденний строк, незалежно від причин її втрати.
Окрім того, як зазначає ФОП Зуза О.В. , твердження відповідача про втрату кавоварки в результаті пограбування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110100001837, не звільняє останнього від виконання своїх зобов'язань за договором № 773579 від 31.01.2018 р.
У судовому засіданні 23.09.2019 р. представник позивача підтримувала позовні вимоги та позицію, викладену у відповіді б/н від 19.09.2019 р. (вх. № 18022/19 від 20.09.2019 р.) на відзив; представник відповідача проти позову заперечувала.
Водночас, у судовому засіданні 23.09.2019 р. представники позивача та відповідача заявили про надання суду всіх наявних у Фізичної особи-підприємця Зузи Олександра Володимировича та Фізичної особи-підприємця Яковенко Валентини Миколаївни доказів, що мають значення для вирішення спору.
Ухвалою господарського суду Київської області від 23.09.2019 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2019 р.
18.10.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява б/н від 18.10.2019 р. (вх. № 19851/19 від 18.10.2019 р.) про перенесення судового засідання, відповідно до якої представник відповідача - Н.Ю. Редіч просить суд перенести судове засідання у даній справі на інший день, у зв'язку з тим, що попередньо за її участю на 10:30 21.10.2019 р. було призначено судове засідання у Святошинському районному суді м. Києва у справі № 759/8131/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав.
У судовому засіданні 21.10.2019 р. представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечувала з огляду на те, що під час закриття підготовчого провадження представник відповідача знала, що вже призначено іншу справу на 21.10.2019 р., і не повідомила про це суд, а також зазначила про відсутність доказів того, що Н .Ю. Редіч є єдиним представником, яка може представляти інтереси ФОП Яковенко В.М. у даній справі.
Розглянувши заяву представника відповідача про відкладення розгляду даної справи, заслухавши заперечення представника позивача, суд відмовляє у її задоволенні з огляду на наступне.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 202 ГПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Частинами 1-3 статті 56 ГПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Судом встановлено, що до заяви про відкладення розгляду справи відповідачем не подано доказів того, що ФОП Яковенко В.М. має єдиного можливого представника, який міг би здійснювати представництво інтересів відповідача у суді у даній справі № 911/1241/19. Також не надано доказів неможливості явки в засідання суду ФОП Яковенко В.М . особисто.
Окрім того, із ухвали від 29.05.2019 р. у справі № 759/8131/19, наданої представником відповідача в якості доказу того, що о 10:30 21.10.2019 р. за її участі відбудеться судове засідання у Святошинському районному суді м. Києва за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав, взагалі не вбачається, що ОСОБА_9 є представником у даній справі.
З огляду на викладене відповідачем належними та допустимими доказами не доведено поважності причин неявки представника відповідача в судове засідання, у зв'язку з чим клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню судом.
Поряд з цим у судовому засіданні 21.10.2019 р. з розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги підтримувала, а також заявила про підтримання позиції позивача щодо покладення на відповідача витрат на правову допомогу, вказавши на відсутність у представника позивача на даний час доказів їх фактичного понесення та їх подальше подання.
У судовому засіданні 21.10.2019 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
31.01.2018 р. між Фізичною особою-підприємцем Зузою Олександром Володимировичем (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Яковенко Валентиною Миколаївною (суборендар) було укладено договір суборенди № 773579, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а суборендар приймає в строкове оплатне користування автоматичні кавоварки (обладнання), виключно для використання за цільовим призначенням: приготування кави торгових марок JACOBS.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що специфікація, кількість та вартість обладнання зазначена в товарно-транспортній накладній (ТТН) на передачу обладнання (Додаток № 2), що є невід'ємною частиною договору.
Суборендар несе повну матеріальну відповідальність за будь-яке пошкодження або втрату обладнання орендодавця та зобов'язаний відшкодувати орендодавцю будь-які збитки у повному обсязі, пов'язані з таким пошкодженням та/або втратою такого обладнання (п. 1.4 договору).
Згідно з п. 3.1 договору суборендар зобов'язується протягом строку дії договору використовувати обладнання виключно для цілей, визначених п. 1.1 договору, сплачувати орендну плату на умовах, передбачених договором.
У відповідності з п. 4.1 договору суборендар бере на себе відповідальність за всі пошкодження або втрату обладнання. У випадку пошкодження обладнання суборендар зобов'язується відшкодувати орендодавцю всі витрати, пов'язані з тим, щоб повернути обладнання в робочий стан. У випадку зникнення/втрати або пошкодження обладнання, суборендар у 14-денний строк після втрати останнього відшкодовує орендодавцю вартість обладнання в сумі, що дорівнює вартості обладнання, зазначеній в Додатку № 2, та сплачує пеню, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ від цієї суми за кожний день затримки розрахунку.
31.01.2018 р. між Фізичною особою-підприємцем Зузою Олександром Володимировичем та Фізичною особою-підприємцем Яковенко Валентиною Миколаївною було підписано Додаток № 2 до договору № 773579, відповідно до якого було визначено найменування обладнання, яке передається в суборенду - кавовий апарат Gaia Style E2S MC PD A/R HO, та визначено його вартість в сумі 35000,00 грн.
Як слідує з матеріалів справи, 23.08.2018 р. суборендарем було втрачено кавовий апарат Gaia Style E2S MC PD A/R HO в результаті пограбування магазину відповідача, відомості про що внесено слідчим відділом Бориспільського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110100001837.
ФОП Зузою О.В. було направлено на адресу ФОП Яковенко В.М. вимогу б/н від 04.04.2019 р. в порядку досудового врегулювання спору, відповідно до якої позивач просив відповідача сплатити протягом 5 робочих днів вартість автоматичної кавоварки Gaia Style E2S MC PD A/R HO у розмірі 35000,00 грн., з огляду на факт пограбування 23.08.2018 р. магазину, в якому ФОП Яковенко В.М. здійснювала свою підприємницьку діяльність та знаходилась зазначена кавоварка, яку було викрадено.
Докази направлення вказаної вимоги на адресу відповідача долучено до матеріалів справи, а саме - копію опису вкладення у цінний лист від 12.04.2019 р. та копію конверту, на якому зазначено, що кореспонденція повернулась від адресата за закінченням терміну зберігання.
Відповідь на вимогу отримано не було, вартість втраченого майна не відшкодовано.
Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не відшкодував ФОП Зузі О.В. вартості втраченого майна в сумі 35000,00 грн., останній і звернувся з даним позовом до суду.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінивши на предмет належності, допустимості та достовірності подані позивачем докази на підтвердження тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а також подані відповідачем докази на підтвердження тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.
У відповідності зі ст. 323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.
Укладеним між сторонами договором, а саме - п.п. 1.4, 4.1, було передбачено, що суборендар несе повну матеріальну відповідальність за будь-яке пошкодження або втрату обладнання орендодавця та зобов'язаний відшкодувати орендодавцю будь-які збитки у повному обсязі, пов'язані з таким пошкодженням та/або втратою такого обладнання. Суборендар бере на себе відповідальність за всі пошкодження або втрату обладнання. У випадку пошкодження обладнання, суборендар зобов'язується відшкодувати орендодавцю всі витрати пов'язані з тим, щоб повернути обладнання в робочий стан. У випадку зникнення/втрати або пошкодження обладнання, суборендар у 14-денний строк після втрати останнього відшкодовує орендодавцю вартість обладнання в сумі, що дорівнює вартості обладнання, зазначеної в Додатку № 2.
Згідно Додатку № 2 до договору № 773579 вартість переданого позивачем відповідачу майна - кавового апарату Gaia Style E2S MC PD A/R HO визначено сторонами в сумі 35000,00 грн.
При цьому, факт втрати кавового апарату Gaia Style E2S MC PD A/R HO 23.08.2018 р. підтверджується матеріалами справи і відповідачем не заперечується.
Водночас, доказів сплати відповідачем вартості втраченої кавоварки до матеріалів справи не надано.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилалась, зокрема, на відсутність її вини у втраті орендованого майна та ймовірну причетність самого позивача до викрадення кавоварки.
Щодо відсутності вини відповідача у втраті кавоварки суд зазначає, що за умовами укладеного між сторонами договору відповідач взяв на себе повну відповідальність за всі пошкодження та втрату обладнання у вигляді відшкодування вартості останнього, а згідно з приписами ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Також судом відхиляються посилання відповідача про ймовірну причетність позивача до викрадення кавоварки як такі, що ґрунтуються на припущеннях і не підтверджуються жодними доказами.
За таких обставин, позовні вимоги ФОП Зузи О . В. про стягнення з ФОП Яковенко В . М. вартості втраченого майна у розмірі 35000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Також позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 6263,53 грн. за загальний період з 15.11.2018 р. по 15.05.2019 р.
Як зазначалось вище, у відповідності з п. 4.1 договору у випадку зникнення/втрати або пошкодження обладнання, суборендар у 14-денний строк після втрати останнього відшкодовує орендодавцю вартість обладнання в сумі, що дорівнює вартості обладнання, зазначеної в Додатку № 2, та сплачує пеню, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ від цієї суми за кожний день затримки розрахунку.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Поряд з цим, згідно з приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені за загальний період з 15.11.2018 р. по 15.05.2019 р., було визначено позивачем в сумі 6263,53 грн. на суму 35000,00 грн.
Судом встановлено, що згідно здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення з відповідача пені, останню було розраховано за період, що перевищує шість місяців.
Згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом відповідно до встановленого моменту початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з відшкодування вартості втраченого майна (23.08.2018 р. (дата втрати майна) + 14 календарних днів для добровільної сплати вартості втраченого майна = 07.09.2018 р. (день, коли зобов'язання мало бути виконане) + 6 місяців (ч. 6 ст. 232 ГК України) - по 07.03.2019 р.), суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 3900,82 грн. за період з 15.11.2018 р. (з дати, визначеної позивачем) до 07.03.2019 р. на суму 35000,00 грн.
За таких обставин, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в сумі 3900,82 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Зузи Олександра Володимировича.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд відзначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.
Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Яковенко Валентини Миколаївни ( АДРЕСА_3 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Зузи Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_2 ) 35000 (тридцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. вартості втраченого майна, 3900 (три тисячі дев'ятсот) грн. 82 коп. пені, 1629 (одну тисячу шістсот двадцять дев'ять) грн. 41 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 31.10.2019 р.
Суддя В.М. Бабкіна