ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.10.2019Справа № 910/6333/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В. В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І. О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ППМ», м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД», м. Київ
про стягнення заборгованості у розмірі 183 017, 00 грн.,
Представники:
від позивача: Брагіна Н.О., довіреність б/н від 10.06.2019;
від відповідача: Дирул Ю.В., довіреність №373-УМ-19 від 30.05.2019.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ППМ» (далі - ТзОВ «ППМ») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (далі - ТзОВ «СІЛЬПО-ФУД») про стягнення заборгованості за договором поставки та монтажу обладнання № 12/10-16 від 12.10.2016 у розмірі 183 017, 00 грн., у тому числі: 159 585, 29 грн. - основного боргу, 6 243, 50 грн. - 3% річних, 17 188, 21 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого товару та виконаних робіт згідно договору поставки та монтажу обладнання №12/10-16 від 12.10.2016.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.05.2019 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі, визначив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, але із повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначив на 10.06.2019.
05.06.2019 відповідачем подано до суду клопотання про відкладення судового засідання, а також подана заява про продовження строків для подання відзиву на позовну заяву.
У судове засідання 10.06.2019 з'явились представники сторін, відповідач проти задоволення позову заперечував.
У судовому засіданні 10.06.2019 суд задовольнив заяву відповідача про продовження строків для подання відзиву на позовну заяву та відклав судове засідання на 08.07.2019.
25.06.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що наданий позивачем акт виконаних робіт №76 від 03.01.2018 р. не є належним та допустимим доказом існування обов'язку відповідача здійснити оплату грошових коштів, оскільки вказаний акт підписаний сторонами за допомогою факсимільного відтворення підписів сторін, проте сторони не підписували жодної угоди про використання факсимільного відтворення підпису саме на первинних документах. Отже, наданий позивачем акт №76 є таким, що підписаний неуповноваженими представниками сторін, тому у відповідача відсутній обов'язок щодо оплати виконаних робіт в сумі 36 887,28 грн. Крім того, як стверджує відповідач, стягнення коштів у розмірі 122 698,01 грн за видатковою накладною №20 від 03.01.2018 є недоведеним, оскільки неможливо ідентифікувати особу, яка підписала накладну зі сторони відповідача та відповідно встановити наявність повноважень у такої особи на отримання обладнання.
25.06.2018 ТзОВ «СІЛЬПО-ФУД» звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до ТзОВ «ППМ» про відшкодування збитків у розмірі 153 768,14 грн.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.06.2019 повернув зустрічну позовну заяву ТзОВ «СІЛЬПО-ФУД» на підставі п. 6 ст. 180 ГПК України.
04.07.2018 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що акт виконаних робіт № 76 та видаткова накладна № 20 складені відповідно до норм чинного законодавства. Крім того, відповідач у своїй зустрічній позовній заяві вказує на порушення з боку позивача на складання та реєстрацію податкових накладних внаслідок оформлення та підписання сторонами первинних документів, зокрема акту виконаних робіт (надання послуг) №76 від 03.01.2018 та видаткової накладної №20 від 03.01.2018, що є підставою для спростування тверджень відповідача щодо неналежних доказів.
У судове засідання 08.07.2019 з'явились представники сторін, позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти задоволення позову заперечив, а також заявив клопотання про відкладення судового засідання для підготовки заперечень на відповідь на відзив.
У судовому засіданні 08.07.2019 оголошено перерву до 25.07.2019.
22.07.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту наявності у відповідача обов'язку в строк здійснити оплати грошових коштів у розмірі 183 017,00 грн.
18.07.2019 ТзОВ «СІЛЬПО-ФУД» подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 про повернення зустрічної позовної заяви.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.07.2019 зупинив провадження у справі до перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 про повернення зустрічної позовної заяви у справі №910/6333/19.
Північним апеляційним господарським судом постановою від 02.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 залишено без змін.
19.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/6333/19.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.09.2019 поновив провадження у справі №910/6333/19 та призначив судове засідання на 21.10.2019.
21.10.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про повернення судового збору, сплаченого за подання зустрічної позовної заяви.
21.10.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 24.10.2019.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.10.2019 задовольнив заяву ТзОВ «СІЛЬПО-ФУД» про повернення з Державного бюджету України судового збору в розмірі 2 356,17 грн, сплаченого за подання зустрічного позову.
У судове засідання 24.10.2019 з'явились представники сторін, позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти задоволення позову заперечив.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
12.10.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ППМ» (далі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (далі - покупець/відповідач) укладено договір №12/10-16 поставки та монтажу обладнання, відповідно до якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставляти покупцю обладнання в порядку та на умовах договору, в свою чергу, покупець зобов'язався приймати та оплачувати таке обладнання.
Відповідно до п.п. 1.3., 1.5. договору при необхідності постачальник здійснює шеф-монтаж, або складання (монтаж) обладнання своїми силами на об'єкті покупця, якщо це передбачено умовами поставки, у строки визначені в умовах поставки. При необхідності, постачальник здійснює діагностику та/або ремонт та/або відновлення (перетяжка) будь-якого обладнання, яке знаходиться на об'єкті покупця, в тому числі не поставленого в рамках цього договору.
Згідно з п. 2.2. договору ціною договору є загальна сума всього товару, поставленого на підставі цього договору, та всіх робот по складанню (монтажу), виконаних на його підставі, відповідно до видаткових документів, підписаних і скріплених печатками сторін.
Відповідно до додатку №333.1 до договору поставки та монтажу обладнання №12/10-16 від 12.10.2016, загальна вартість партії складає 159 585,29 грн. Порядок оплати: попередня оплата 70% до 20.12.2017 включно, 30% від загальної вартості партії оплачується протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт по монтажу. Вказаний додаток підписаний уповноваженими сторонами особами, зокрема зі сторони відповідача підписана директором Лесько Ю.А. та скріплена печаткою ТзОВ «СІЛЬПО-ФУД».
Також сторонами був підписаний додаток №333.2 до договору поставки та монтажу обладнання №12/10-16 від 12.10.2016, відповідно до якого сторони визначили що вартість товару та надання послуг з новорічного оформлення фасаду світодіодними елементами складає 159 585,29 грн. Вказаний додаток також підписаний уповноваженими особами, зокрема зі сторони відповідача підписана директором Лесько Ю.А. та скріплена печаткою ТзОВ «СІЛЬПО-ФУД».
На виконання умов договору №12/10-16 та додатків до нього, позивачем виконано роботи з монтажу новорічних фасадів на магазині «Сільпо» м. Миколаїв, вул. Чкалова, 82 на загальну суму 36 887,28 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт (надання послуг) №76 від 03.01.2018, зокрема зі сторони відповідача цей акт підписаний директором ТзОВ «СІЛЬПО-ФУД» Лесько Ю.А. та скріплений печаткою відповідача.
Також, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 122 698,01 грн, що підтверджується видатковою накладною №20 від 03.01.2018, підписаною без зауважень сторонами, зокрема зі сторони відповідача видаткова накладна підписана представником за довіреністю Устименко Т.В. та скріплена печаткою відповідача. Крім того, поставка товару підтверджується актом приймання-передачі товару, підписаним сторонами, копія якого також залучена до матеріалів справи.
Належним чином завірені копії акту № 76 від 03.01.2018 та видаткової накладної № 20 від 03.01.2018 надані суду та долучені до матеріалів справи як позивачем, так і відповідачем.
Отже, позивачем було поставлено товар та надано послуги на загальну суму 159 585,29 грн, проте відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару та наданих послуг не здійснив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, що підтверджується матеріалами справи.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)
За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За приписами статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір №12/10-16 від 12.10.2016 поставки та монтажу обладнання, відповідно до якого позивач зобов'язався поставляти, а відповідач приймати та оплачувати товар, водночас позивач зобов'язався здійснювати шеф-монтаж, або монтаж обладнання на об'єкті відповідача, а відповідач в свою чергу, оплачувати надані послуги.
Судом встановлено, що сторони 01.12.2017 підписали додатки №333.1 та №333.2 до договору №12/10-16, відповідно до яких вартість поставленого товару та наданих послуг складає 159 585,29 грн. Вказані додатки підписані сторонами, а саме уповноваженими на це особами та скріплені печатками.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, судом встановлено, що на виконання умов договору №12/10-16 та додатків до нього позивачем виконано роботи з монтажу новорічних фасадів на магазині «Сільпо» м. Миколаїв, вул. Чкалова, 82 на загальну суму 36 887,28 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт (надання послуг) №76 від 03.01.2018, зокрема зі сторони відповідача цей акт підписаний директором ТзОВ «СІЛЬПО-ФУД» Лесько Ю.А. та скріплений печаткою відповідача. Також, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 122 698,01 грн, що підтверджується видатковою накладною №20 від 03.01.2018, підписаною без зауважень сторонами, зокрема зі сторони відповідача видаткова накладна підписана представником за довіреністю Устименко Т.В. та скріплена печаткою відповідача. Крім того, поставка товару підтверджується актом приймання-передачі товару, підписаним сторонами, копія якого також залучена до матеріалів справи.
Таким чином, позивачем було поставлено товару та надано послуг відповідачу на загальну суму 159 585,29 грн, проте в порушення умов договору та додатків до нього, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару та наданих послуг не здійснив, у зв'язку з чим у ТзОВ «СІЛЬПО-ФУД» виникла заборгованість.
Стосовно заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, то судом зазначається наступне.
Як вбачається із наявної в матеріалах справи Угоди про використання факсимільного відтворення підпису, сторони домовились щодо використання при вчиненні правочинів, а саме при укладанні додатків, додаткових угод до договору №12/10-16 від 12.10.2016 факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання.
Отже, сторони в умовах договору було погоджено використання факсиміле.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за N 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
При цьому, слід зазначити, що вимоги наведених норм чинного законодавства щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як «інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Також в спростування тверджень відповідача судом зазначається про те, що в матеріалах справи наявна копія зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ППМ» про відшкодування збитків у розмірі 153 768,14 грн. Як вбачається із поданої зустрічної позовної заяви, позовні вимоги ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» обґрунтовує тим, що ТОВ «ППМ» неналежним чином виконало зобов'язання за договором №12/10-16 поставки і монтажу обладнання від 12.10.2016, зокрема, не склало та не зареєструвало податкові накладні внаслідок здійснення господарських операцій, що підписані сторонами.
При цьому, ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» у своїй зустрічній позовній заяві посилається на те, що ТОВ «ППМ» не виконало свого зобов'язання щодо складання та реєстрації податкових накладених внаслідок оформлення та підписання сторонами первинних документів, зокрема, акту виконаних робіт № 76 від 03.01.2018 на суму 36 887,28 грн та видаткової накладної № 20 від 03.01.2018 на суму 122 698,01 грн.
Отже, з огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що заперечення відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, відповідно підтверджується факт надання послуг з монтажу з урахуванням поставленого обладнання на суму 159 585,29 грн.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем належним чином не виконано зобов'язання щодо оплати поставленого товару та наданих послуг, суд дійшов висновку, що ТзОВ «СІЛЬПО-ФУД» порушено умови договору поставки та монтажу обладнання та додатків до нього, а також положення ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 159 585,29 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 17 188,21 грн. - інфляційних втрат та 6 243,50 грн. - 3 % річних за прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання за період з 20.01.2018 по 10.05.2019.
Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та індексу інфляції і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства.
При цьому, твердження відповідача про те, що строк виконання зобов'язань спливає 24.01.2018 є помилковим, оскільки відповідно до додатку №333.1 до договору поставки та монтажу обладнання №12/10-16 від 12.10.2016, загальна вартість партії складає 159 585,29 грн. Порядок оплати: попередня оплата 70% до 20.12.2017 включно, 30% від загальної вартості партії оплачується протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт по монтажу. При цьому, як свідчать матеріали справи, акт виконаних робіт підписаний сторонами 03.01.2018.
Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором №12/10-16 від 12.10.2016 та додатків до нього, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 17 188,21 грн. - індексу інфляції та 6 243,50 грн. - 3 % річних.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Одночасно суд повідомляє, що повний текст судового акту складено 31.10.2019 у зв'язку із відрядженням судді Бондарчук В.В. для участі у роботі XVII позачергового з'їзду суддів України протягом 29-30 жовтня 2019 року.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ППМ» задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (02090, місто Київ, вулиця Бутлерова, будинок 1; ідентифікаційний код 40720198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ППМ» (69035, місто Запоріжжя, проспект Маяковського, будинок 11, корпус 2; ідентифікаційний код 39251590) 159 585 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн 29 коп. - заборгованості, 6 243 (шість тисяч двісті сорок три) грн 50 коп. - 3 % річних, 17 188 (сімнадцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн 21 коп. - інфляційних втрат та 2 745 (дві тисячі сімсот сорок п'ять) грн 27 коп. - судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено: 31.10.2019.
Суддя В.В. Бондарчук